Поетичні народні вставки
Лише ніжний промінчик сонця
торкнеться гладі трав
гармонією распоётся
в душі український характер
Всю широту і благість
годувальниці-Русі
З мелодією рідною
бережи її, неси!
Неси в своїх обрядах,
Неси в грудях своїх,
Адже все, що в серці свято
Тобі дається ЇЙ!
**********************************
Ти дивись, вдосвіта гуляння!
Ось ті брати-українці
Не встиг очі продерти
Ну і співати, і танцювати!
Раз друзі така справа
Запрошуємо всіх вас сміливо
Чи не в тугу зелену,
На ярмарок веселу!
*****
Ой, рідна серденько
Гармошка говорушечка!
Хутро, хлопчина, розтягни,
Серце мені повесели!
*****
До танцю
І блазень на ярмарку, і блазень, і реготун.
Завзяті мелодії летять з веселих струн.
Поддайся настрою, послухай, не поспішай!
Межі немає, веселію, желанье є танцюй!
*****
Відшумувала ярмарок, відгуляв народ,
Замайорів по бережку галасливий хоровод.
Піснями завзятими розкидані луг.
Відважні молодці звали дівчат в коло.
*****
Як грибочки на узліссі,
Ховаючись під листям в тіні
Мило скромні "Веснянки"
Пісні дарують вам свої!
*****
Подивись без зайвих слів
На роботу майстрів.
Ми не просто б'ємо байдики,
Коль не віриш, так послухай,
Та ще й подивися
Як грають Ложкарев
*****
Під містком, де плющ закрутився
Гордий джерельце пробився,
У сонячних променях блищить,
У спеку спрагу вгамує,
В вечора співає він гучно,
Кличе дівчат на прогулянку.
(І дзюрчить привселюдно
Во саду ли в місті)
*****
Розпливлася місяць в усмішці,
Птахи замовкли, луг затих.
Ось цвіркун на чудової скрипці
Радує подруг своїх.
В ніч з дому втечу,
Стиснувши огарочек свічки,
Там в багаттях на березі
Розгулялися Русичі!
*****
Соромлива, сумна, терпеньем хороша
Оповита таємницею, ти російська душа
В тобі краса і гордість,
У тебе дівоча смуток,
В тобі простір і скромність,
Моя рідна Русь.
І тут же несподівано, зірвавши з коси хустку
Як з дівчиною на виданні воркує хлопчина.
У нас повна коробушка, є ситець і парча
Украінушка, зазнобушка гостей своїх зустрічай!
*****
Ось гріють сонечка промені,
і життя дає земля.
Ось путівники зірки в ночі
без цього не можна.
Як неможливо жити без сну,
без річок і без полів,
Так людині не прожити
без батьківщини своєї.
У озера пісень занурся,
Прийми веселий танок,
Красою російської придивись
Сьогодні все для вас!
Ось захід каптаном червоним
сліпить дівчатам очі,
Краще видно світло лампади,
бризкає на образу
Перед літніми дощами
в душу ллється травний дух,
Так вечірні наспіви
в тиші пестить слух.
*****
Ось туесок з берести,
а там горить лампада
Тут может что-то, згадаєш ти
забуте колись.
У польоті світлих мрій ковзаючи,
Подумаєш, що десь
Все це створено не дарма
І чекає в душі відповіді.
Відповідь той простий:
адже в нас живе невідома сила,
Що красу і трепет почуттів
З народження зберегла.
*****
(С. Єсенін)
Світанок рукою прохолоди густій
Збиває яблука зорі,
Згрібаючи сіно на покосах,
Співають мені пісні косарі.
І пахне яблуком і медом,
І по церквах твій лагідний врятував,
Гуде, гуде за Корогодом
На всіх лугах веселий танок!
*****
Ой, вставала я ранёшенько,
Мила личко белёшенько,
Пройшла по лужку босий,
Ніжки ніжила росою.
*****
Росія, Русь, куди я не гляну
За всі твої страждання і битви
Люблю твою, Україна, старовину,
Твої ліси, погости і молитви.
Люблю твої хатинки і квіти,
І небеса, негайні від спеки,
І шепіт верб у омутной води,
Люблю навік, до вічного спокою.
*****
Сяє сонце, води блищать,
На всьому посмішка, життя в усьому
І птиці радісно щебечуть,
Купаючись в небі блакитному.
*****
На лавці з давніх-давен
Дівчата вирішують спір:
Хто красивіше і миліше,
Хто рум'яний та понад?
Як знайти на то відповідь?
Так його тут, видно, немає.
*****
У тінистій балці,
У болотце зеленому
Борсався в мулі
ансамбль веселий
Порадувати піснею і танцем поспішають
Компанія дивовижних хлопців-жабенят.
*****
Людина, що пізнала спрагу
стане до річок рватися.
Пісня, проспівана одного разу
стане повторюватися.
З нею орали і косили,
З нею дітей ростили.
Пісня це частьУкаіни або вся Україна?
*****
За околицею в низинах,
Немов розсипи рубінів.
Червоні ягоди калини,
Ніби намисто у дівчини.
Красою своєю вабить,
Але не їж його, обдурить.
*****
У столицях шум, гримлять вітіі,
Кипить словесна війна,
А там, у глубінеУкаіни-
Там вікова тиша.
Лише вітер не дає спокою
Вершин придорожніх верб,
І вигинаються дугою,
Цілуючись з матір'ю-землею,
Колосся нескінченних нив.
*****
Я дівчисько міська,
Але село обожнюю
Російську, завзяту,
Дзвінких пісень повну!
*****
Наша вулиця травою заросла,
Блакитними волошками зацвіла,
Тільки губить васілёчкі лобода
Крізь неї майже не видно і сліду.
Уж, зате у наших вікон та брам
Білосніжна черемха цвіте.
Наша вулиця, зелені поля
Ах ти, травушка муравушка моя!
*****
ВОЛОДИМИРСЬКА РУСЬ
(А. Шаганов)
Дерев'яні церкви Русі,
Перекошені стародавні стіни.
Підійди і багато про що спитай,
У цих зрубах є серце і вени.
Забиті на хрест вікно,
Мовчазно, убого оздоблення,
Але зате старих стін дано,
Міряти душу з простим постійністю.
Левітан залишався один,
Якщо кисть завмирала на слові.
І тоді серед багатьох картин
Раптом народжувалася над вічним спокоєм
На полотні невелика деталь,
Церква стара на косогорі,
І мабуть неосяжну далечінь
На билинно-безкрайньому просторі.
Староукраїнський народний обряд,
Непідкупна гордість людська.
Дерев'яні церкви стоять,
Це життя без кінця і без краю.
*****
Скільки руйнували вас і стратили,
Скільки в дзвоні печалі і сліз,
Але залишилася свята Україна
У білокам'яних храмах беріз.
Все одно на стежках знайомих
І зараз, у будь-якого ганку,
Біло-біла піна черемхи
Ллється, ллється і немає їй кінця!
Та який-небудь старий курінь,
Так задумливою верби печаль,
Так рідні матері наші,
З під долоні дивилися вдалину.
Так широка російська пісня,
Раптом з якихось доріжок і стежок
Відразу бризнувшей в піднебессі
По рідному по-російськи захлинаючись!
*****
У лісочок, у зелений
Стежинку стелить травушка,
Так і піснею захоплює
Нас ансамбль: "муравушка"!
*****
У студеної, у водиці,
Ой, не дивно закохатися.
Чия дівчина, хлопець чий
Знає дзвінкий той струмок!
*****
Нас кільце поєднало,
Тільки що ж далі !?
Почалися мої, подружки
Дівочі страждання.
*****
Побіжу по м'ятою стёжке,
На привілля зелених лек.
Мені на зустріч, як сережки,
Продзвенить дівочий сміх.
Якщо крикне рать святая:
-Кинь, ти Русь, живи в раю!
Я скажу-Не треба раю,
Дайте Батьківщину мою!
*****
За крутим, за бережком річечка пливла,
А гармонь - пустунка мені коси розплела!
*****
СТРУМОК
Дитячих очей нехитрий і чистіше,
Балалайки простіше і дзвінкіше
Стрибає по льодовику хлопчиськом
Щойно народжений струмок.
З крижаними брилами воює,
Скелі риє, листя ворушить
І будь-кому, хто його цілує,
Очищає іржу з душі.
1978