У поетів «чистого» мистецтва широкий розвиток отримали пушкінські мотиви поезії як божественного дару, незрозумілим-ного непосвяченим. Так, звертаючись до своєї Музі, Фет пі-шет: «Дбайливо зберігаючи твою свободу, / Непосвячених я до тебе не кликав / И рабської їх буяння я на догоду / Твоїх промов, не опоганює це». Муза постає поетові «нетлінної богинею з задумливою посмішкою на чолі», «заповітної святинею». Тютчев розвинув цей мотив ще далі: у віршах «Silentium», «Мовчи, прошу, не смій мене будити ...», «Нам не дано перед-гадати ...» поет говорить про фатальний нерозумінні людьми один одного, яке не в силах подолати навіть поет . Звучить у Тютчева і пушкінський мотив протиставлення поета тол-пе; так, про свою душу він пише: «Душа моя, Елізіум тіней, / Що спільного між життям і тобою! / Між вами, примари мі-нувшись, кращих днів, / І цей байдужої натовпом. »Пушкінську і лермонтовскую традицію розуміння поезії як божественного дару, а поета - як пророка, розвиває і Григор'єв:« Поет - пророк, йому дано / прозирати в буду-щем чужому. / З усім, що для інших темно, / Долі через обранці, він знаком. / Йому невідома далечінь / Прийдешніх днів оголена ... »Цікаву трактування поезії знаходимо ми у По-Лонського: він, мабуть, вперше зблизив мистецтво з наукою« Миру, як нове сонце, сяє / Світоч науки, і тільки при ньому / Муза чоло прикрашає / свіжим вінком ».
Цікаву позицію займав в питанні про призначення поезії А.К. Толстой. Чи не чужий у своїй ліриці тим і проблем «чистого» мистецтва, він все ж зізнався в одному з стихотво-реній: «Мистецтво для мистецтва / рівнятися з пташиним свистом». Йому ж належить чудова мініатюра про гражданст-ності мистецтва, про зв'язок поета з долею батьківщини, народу:
Письменник, якщо тільки він Хвиля, а океан - Україна,
Не може бути не обурений,
Коли обурена стихія.
Письменник, якщо тільки він Є нерв великого народу.
Не може бути не вражений,
Коли уражена свобода.
Письменники протилежного напрямку відстоювали в мистецтві громадянськість, необхідність служіння висо-ким громадським ідеалам. Мистецтво, на їхню думку, долж-но вести на боротьбу, хоча б навіть сам поет не буде удостоєний за свою діяльність лаврового вінка. Тут дуже сильно позначалися гоголівські традиції протиставлення ліг-кою дороги піднесеного творчості і тернистого шляху поета громадянина, як наприклад, в такому вірші пле-щеева: «Нехай привабливий гладкий шлях, / Але ти своєї високої мети, / Поет, і в піснях і на справі / Неколебимо вірний будь ... Іди по терніям колючим / Без підбадьорення і вінця. / І будь безтрепетно бійцем, / Бійців за право людини ».
Тут шукали:
- назвіть ім'я поета який був прихильником чистого мистецтва
- які були завдання письменників чистого мистецтва
- прихильники чистого мистецтва