Додаток 1 25
Додаток 2 26
У цій роботі я б хотіла розкрити сутність фіскальної політики, її роль в національній економіці і розглянути її цілі і структуру. Я думаю, що дана тема зараз дуже актуальна, тому що економіка нашої країни, бюджет і податкова сфера зокрема, зокрема, знаходяться ще в нестійкій стадії формування.
У минулому, протягом тривалого часу, економісти розуміли лише той факт, що держава через бюджетно-податкову політику визначає, в якій пропорції обсяг виробництва країни повинен бути розподілений між колективним і приватним споживанням, а також яким чином тягар платежів за колективні блага слід розділити серед населення. Тільки після розробки кейнсіанської макроекономічної теорії була виявлена несподівана закономірність: бюджетно-податкова політика уряду має великий вплив на короткострокову динаміку випуску, зайнятості і цін.
Бюджет відіграє важливу роль в житті кожної держави. Він є статтею доходів та витрат держави, в більшій чи меншій мірі хвилює кожного громадянина, що впливає на добробут кожного.
Функціонування державного бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм - доходів і витрат, що виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, концентріруемих в руках держави. Доходи служать фінансовою базою держави, а витрати - задоволення суспільних потреб.
Застосування податків є одним з економічних методів управління і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства.
Поняття фіскальної політики. Види.
Фіскальна політика, звана також фінансової і фінансово-бюджетної, поширює свою дію на основні елементи державної скарбниці (фіску). Вона безпосередньо пов'язана з державним бюджетом, податками, державними грошовими доходами і витратами. В умовах ринкової економіки це стрижнева частина державної економічної політики. Фіскальна політика об'єднує в собі такі великі види, форми фінансової політики, як бюджетна, податкова, політика доходів і витрат.
Одна з найважливіших завдань фіскальної політики полягає в пошуку джерел і способів формування централізованих державних грошових фондів, коштів, що дозволяють реалізувати цілі економічної політики. За допомогою проведення фінансово-бюджетної політики держава регулює глобальні економічні процеси в країні, підтримує стійкість фінансів, грошового обігу, забезпечує фінансування державного сектора, сприяє кращому використанню виробничо-економічного і науково-технічного потенціалу. Інструменти фіскальної політики використовуються державою, щоб вплинути на сукупний попит і сукупна пропозиція, впливаючи тим самим на загальну економічну кон'юнктуру, сприяти стабілізації економічної ситуації, проводити антициклічні заходи, які протидіють надмірним коливанням економічних параметрів, загрозливим виникненням кризових явищ.
Її основними цілями є: згладжування коливань економічного циклу, забезпечення стійких темпів економічного зростання, досягнення високого рівня зайнятості, зниження інфляції.
Частка державного сектора в витратах на товари і послуги дуже велика, держава виступає на ринку в якості найбільшого покупця, який витрачає протягом року суми, складові в економічно розвинених країнах близько половини валового внутрішнього продукту. Закупівлі здійснюються державою як всередині країни, так і на зовнішніх ринках. Таким чином, держава має колосальними можливостями впливу на обсяг і структуру сукупного попиту, якщо тільки воно не прийняв по руках і ногах заздалегідь обумовленими жорсткими обмеженнями.
Крім того, держава має можливості побічно впливати на попит з боку приватних підприємств і домашніх господарств, стримуючи або стимулюючи його за допомогою податків і таких трансфертних платежів, як пенсії, стипендії, допомоги.
Фіскальна політика в залежності від механізмів її регулювання на зміну економічної ситуації ділиться на дискреционную і автоматичну фіскальну політику (політику вбудованих стабілізаторів).
Дискреційна фіскальна політика
Під дискреційною фіскальною політикою розуміється свідоме ма-ніпулірованіе податками і урядовими витратами з метою изме-нения реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контро-ля над інфляцією і прискорення економічного зростання.
Виділяють два види дискреційної політики:
Стимулююча бюджетно-податкова політика (фіскальна експансія) здійснюється в період спаду, депресії, включає підвищення державних витрат, зниження податків і призводить до дефіциту бюджету.
У короткостроковій перспективі має своєю метою подолання циклічного спаду економіки і передбачає збільшення держвидатків, зниження податків або комбі-вання цих заходів.
У більш довгостроковій перспективі політика зниження податків може призвести до розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.
Здійснення цих цілей пов'язано з проведенням комплексної податкової реформи, яка супроводжується ограни-ве кредитно-грошовою політикою Центрального Банку і зміною оптимізації структури державних рас-ходів.
Стримуюча бюджетно-податкова політика (фіскальна рестрикція) здійснюється в період буму і інфляції, включає зниження державних витрат, підвищення податків і призводить до надлишку держбюджету.
Має на меті обмеження циклічного підйому економіки і передбачає зниження держвидатків, збільшення податків або комбінування цих заходів.
Затяжна стагфляція на тлі неефективного управління державними витратами ство-дає передумови для руйнування економічного потенціалу, що нерідко зустрічається в економіках перехідного періодів, зокрема і в Росії.
Державна програма зайнятості є одним із заходів в боротьбі з безробіттям і стабілізації економіки. Здійснюється ця програма за рахунок коштів держави та місцевих органів влади. Наприклад, широке примі-ня в ринковій економіці в період кризи 1929-1933 рр. знайшла програма організації громадських робіт. За цією програмою держава за рахунок бюд-житніх коштів організувало різні види робіт для населення по принци-пу «аби зайняти» - іноді одні копали ями, а інші їх закопували. По-цьому досить часто, з точки зору економіки, ці програми були малоеф-ність.
Оскільки ці програми досить марнотрат-ни, набагато ефективніше проводити регулярну антициклічної політику, ніж боротися з наслідками кризи не найефективнішим способом.
Звичайно, ці програми зайнятості можуть модифікуватися. Так, для зростання зайнятості можна заохочувати дрібні підприємства, що забезпечують максимальну заня-тости на своєму виробництві. Така практика використовується в Китаї.
В умовах нормального економічного розвитку уряд повинен мати стратегічну і чітку програму в області зайнятості, щоб ефективно використовувати її в умовах спаду, коли люди втрачають роботу. Програми зайнятості зазвичай носять досить гнучкий характер. Досить ефективні вони в тому плані, що на відміну від програм громадських робіт вимагають менше витрат і можуть застосовуватися місцевими властями на якомусь локальному ринку.
Зміна податкових ставок, з цієї точки зору, є більш ефект тінним інструментом в прагненні стабілізувати економіку.
Так, зниження ставок прибуткового податку в умовах короткочасного спаду може утримати доходи від скорочення, запобігаючи тим самим наростання криз, збільшуючи споживчі витрати.
Але є тут і недолік. Тимчасове зниження податків не завжди прийнятно для боротьби зі спадом, так як в демократичному суспільстві, як правило, складніше підвищити податки після подолання спаду, набагато простіше буває організувати політичні настрої на боротьбу з безробіттям, ніж на боротьбу з інфляційним розривом і надмірної зайнятістю.
Ефективна дискреційна фіскальна політика передбачає грамот-ву діагностику відбуваються економічних процесів, на основі якої уряд налаштовує свої важелі: податки і державні витрати на прогнозовану господарську кон'юнктуру.
Однак дізнатися, у що виллються виникли тенденції макроекономіки повністю не вдається. Тому уряд не завжди може передбачити дійсні на-правління розвитку економіки, що змушує його приймати рішення по налаштуванню фіскальної політики з певним запізненням. Утворюється ча-тимчасової лаг між необхідністю налаштування економічних важелів фис-кальной політики і прийняття рішень уряду.
Запізнення дії необхідних важелів дискреційної політики пов'язано також зі звичайними адміністративними процедурами щодо організації заходів, обумовлених проведенням нової господарської політики.
Ефект від прийняття нової фіскальної політики зазвичай приходить не відразу, тому що вкладення коштів у розвиток виробництва окупаються після закінчення досить великого терміну часу.
Зазначені запізнювання, тимчасові лаги між періодом виникнення потреби в нових напрямках фіскальної політики і отри-ням очікуваного позитивного ефекту від їх застосування накладають-ся один на одного. Це, безумовно, погіршує можливості дискреційної фіскальної політики швидко налаштовуватися на зміни, що відбуваються в економіці і ефективно їх коригувати.