Побудова тренувального процесу. Безперервність тренувального процесу характеризується наступними положеннями: - спортивне тренування будується як багаторічний і цілорічний процес, всі ланки якого взаємопов'язані, взаємообумовлені і підпорядковані завданню досягнення максимальних спортивних результатів; - вплив кожного наступного тренувального заняття, мікроциклу, етапу і т.д. як би нашаровується на результати попередніх, закріплюючи і розвиваючи їх; - робота і відпочинок в спортивному тренуванні регламентуються таким чином, щоб забезпечити оптимальний розвиток якостей і здібностей, що визначають рівень спортивної майстерності у конкретному виді легкої атлетики, т. Е. Повторні заняття, мікро-і навіть мезоцикл можуть проводитися як у спекотних і відновилася працездатності, так і при різних ступенях втоми спортсмена.
Ці положення знаходять різне відображення в практиці підготовки спортсменів різного віку і кваліфікації.
Так, юні спортсмени, які мають I спортивний розряд, зазвичай задовольняються щоденними одноразовими заняттями при щодо рідкісному застосуванні занять з великими навантаженнями (1 - 2 рази на тиждень). При підготовці спортсменів високого класу подібний режим в кращому випадку призведе до підтримки наявного рівня тренованості, тому для них необхідно проведення щодня 2 - 3 занять і щотижня 4 - 6 занять з великими навантаженнями.
Для сучасної спортивної тренування характерно поступове збільшення обсягу виконуваної роботи в єдності з тенденцією до максимальних величин тренувальних навантажень.
Це дозволяє на кожному новому етапі вдосконалення пред'являти до організму спортсмена вимоги, близькі до межі його функціональних можливостей, що має вирішальне значення для бурхливого протікання пристосувальних процесів.
При поступовому наростанні тренувальних навантажень виділяють наступні параметри їх максимуму: - збільшення сумарного річного обсягу від 100 до 1500 годин; - збільшення кількості тренувальних занять протягом тижня від 3 до 15 і більше; - збільшення кількості тренувальних занять протягом одного дня від 1 до 3 - 4; - збільшення кількості тренувальних занять з великими навантаженнями протягом тижня до 5 -6 разів. Крім цього необхідно виділити наступні напрямки інтенсифікації тренувального процесу: - щодо пізню вузьку спеціалізацію; - плавну зміну співвідношення коштів спільної програми та спеціальної підготовки в бік збільшення частки останньої; - зростання в сумарному обсязі частки роботи в «жорстких» режимах, що сприяють розвитку специфічних якостей; - збільшення кількості занять виборчої спрямованості, що викликають глибоку мобілізацію відповідних функціональних можливостей організму спортсмена; - збільшення кількості змагальних стартів; - поступове розширення застосування додаткових чинників (фізіотерапевтичних та ін. Засобів) з метою підвищення працездатності спортсменів у тренувальній діяльності та прискорення процесів відновлення після неї. З одного боку, розумне використання перерахованих вище можливостей інтенсифікації тренувального процесу дозволяє забезпечити планомірний прогрес і досягнення високих результатів в оптимальній віковій зоні. З іншого боку, при підготовці спортсменів юнацького віку, надмірне захоплення великими тренувальними навантаженнями, спеціально-підготовчими вправами, засобами інтенсифікації відновних процесів і т.п. призводить до відносно швидкого вичерпання фізичного і психічного потенціалу їх організму, до застою в спортивних результатах.
В основі принципу хвилеподібно і варіативності динаміки тренувальних навантажень лежать закономірності стомлення і відновлення після напруженої м'язової діяльності, протікання адаптаційних процесів в результаті тренування, взаємодії обсягу і інтенсивності роботи в зв'язку зі змінами переважної спрямованості тренувальних занять і ряд інших причин.
Хвилеподібна динаміка навантажень характерна для різних структурних одиниць тренувального процесу.
При цьому найбільш чітко хвилі навантажень проглядаються у відносно великих його одиницях.
Закономірні хвилеподібні коливання простежуються при розгляді динаміки навантажень в серії мікроциклів або 2 - 3 мезоциклах.
Хвилеподібна зміна тренувальних навантажень дозволяє уникнути протиріч між видами роботи різної переважної спрямованості, обсягом і інтенсивністю тренувальної роботи, процесами втоми і відновлення. А ось варіативність навантажень обумовлюється різноманіттям завдань, що стоять перед спортивним тренуванням, необхідністю управління працездатністю спортсмена і процесами відновлення в різних структурних утвореннях тренувального процесу (мікро мезо макроциклах). Широкий спектр методів і засобів спортивного тренування, що забезпечує різноспрямовані впливу на організм спортсмена, застосування різних за величиною навантажень в окремих заняттях і їх частинах, а також в інших структурних утвореннях визначають варіативність навантажень в тренувальному процесі.
А ось варіативність навантажень дозволяє забезпечити всебічний розвиток якостей, що визначають рівень спортивних досягнень, а також їх окремих компонентів; сприяє підвищенню працездатності при виконанні окремих вправ, програм занять і мікроциклів, збільшення сумарного обсягу виконаної роботи, інтенсифікації відновних процесів і профілактиці явищ перевтоми і перенапруження функціональних систем.
Однією з основних закономірностей спортивного тренування є циклічність. Вона полягає в систематичному повторенні щодо закінчених структурних одиниць тренувального процесу: окремих занять, мікроциклів, мезоциклов, етапів, періодів, макроциклов. Розрізняють: - мікроцикли тренування тривалістю від 2 - 3 до 7 - 10 днів; - мезоцикл - від 3 до 5 - 8 тижнів; - етапи тренування від 2 - 3 тижнів до 2 - 3 місяців; - періоди - від 2 - 3 тижнів до 4 -6 місяців; - поліпропіленгліколів - від 3 - 4 до 12 місяців.
Побудова тренування на основі різних циклів дає можливість систематизувати завдання, засоби і методи тренувального процесу і найкращим чином забезпечити виконання інших його принципів: безперервності; єдності загальної і спеціальної підготовки; єдності поступовості і тенденції до максимальних навантажень; хвилеподібно динаміки навантажень.
Раціональне побудова циклів тренування має особливе значення в даний час, коли одним з найважливіших резервів вдосконалення в спорті є оптимізація тренувального процесу при відносній стабілізації кількісних параметрів тренувальної роботи, що досягли вже біля граничних величин.