Планування являє собою управлінську діяльність, яка передбачає вироблення цілей і завдань управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей.
Планування як самостійна галузь знань є наукою, спеціалізованим видом управлінської діяльності (професією) і мистецтвом.
Метою даної роботи є розгляд планування в різних його аспектах.
Для досягнення поставленої мети за доцільне вирішення наступних завдань:
1. розкрити сутність планування як науки;
2. розкрити предмет, об'єкт і методи дослідження планування як науки;
3. привести сутнісні характеристики планування як виду діяльності;
4. показати, як реалізується мистецтво планування в економіці.
1. Планування як наука: предмет, об'єкт, методи досліджень
2. Планування як вид діяльності
3. Мистецтво планування в економіці. Планування є також мистецтвом
Діяльність керівника і фахівця, які займаються вирішенням проблем планування, має свої особливості, які випливають з творчого характеру їх праці.
Процес прийняття планових рішень, як правило, супроводжується переробкою великих обсягів управлінської інформації, пов'язаний з вирішенням проблем достовірності та невизначеності інформації, необхідністю організації колективної праці та пошуком групових критеріїв переваг при формуванні та оцінці альтернативних варіантів рішень.
При прийнятті планових рішень доводиться погоджувати суперечливі інтереси різних підприємств, організацій, посадових осіб. Планова робота багатьма своїми сторонами пов'язана з величезним нервовим напруженням, великими фізичними і емоційними навантаженнями, ризиком відповідальністю не тільки за свою особисту долю, а й за долю колективу.
Плановик повинен вміти тримати в полі зору одночасно багато питань і знати, чи зможе він у критичних ситуаціях оперативно і обґрунтовано приймати планові рішення. Він повинен володіти високим професіоналізмом і компетентністю.
В кінцевому підсумку діяльність планового працівника повинна бути спрямована на пошук нових сфер вигідного вкладення ресурсів, здійснення нових комбінацій ресурсів у виробництві, рух на нові ринки, створення нових продуктів, обгрунтований ризик.
Реалізувати ці вимоги можуть керівники і фахівці, що володіють необхідними знаннями та досвідом практичної роботи. На ці процедури впливають психологічні особливості людини: темперамент, своєрідність пізнавальних психічних процесів, характер і т.п. Сказане дозволяє стверджувати, що прийняття планових рішень - не тільки наука, а й мистецтво.
Як мистецтво, планування тісно пов'язане з розумовою діяльністю людини і в основі своїй неповторно.
Планування як наука являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.
Як предмет науки планування (який не слід плутати з предметом планування як управлінської діяльності) виступають відносини, які складаються між учасниками виробничого процесу з приводу встановлення і реалізації пріоритетів, цілей, пропорцій і комплексу заходів, що забезпечують їх досягнення. Ці відносини проявляються в: кооперації праці різного виду і масштабу; виробничо-господарських процесах, що відбуваються в економічних системах.
Планування як наука має власні методи досліджень: конкретно-історичний підхід, системний підхід, комплексний підхід, експеримент, моделювання, методи спеціальних досліджень,
У плануванні є процеси, які піддаються кількісному вимірюванню. Є й такі, які не піддаються кількісній оцінці (наприклад, вплив моральних стимулів на зростання продуктивності праці). Оцінка таких явищ вимагає проведення соціологічних досліджень. Вони можуть проводитися за допомогою анкетування і інтерв'ювання, а також інших методів.
Завдання теорії планування: пояснити (досліджувати) механізм відносин, що виникають у виробництві в процесі планування; знаходити шляхи і способи ефективного вирішення конкретних господарських завдань; вивчати і розробляти шляхи комплексного застосування методів впливу на людей в процесі планування виробництва і т.п.
Планування є також спеціалізованим видом управлінської діяльності, широко поширеним у виробництві. Планування виробництва, як особливий вид управлінської діяльності, забезпечує цілеспрямованість і узгодженість роботи всіх учасників виробничого процесу.
Планування є також мистецтвом. Діяльність керівника і фахівця, які займаються вирішенням проблем планування, має свої особливості, які випливають з творчого характеру їх праці.
[2] Казарновський А.С. Перлов П.А. Радченко В.Г. Удосконалення організаційних структур управління промислових підприємств. - Київ: Навукова Думка, 1981. - с. 54.