пивающім і не підлягає розширеному тлумаченню. За змістом названий-ної статті тільки за рішенням загальних зборів акціонерів, що обмежують гфава членів суспільства, можуть служити підставою для здійснення по-останньої права викупу і лише тоді, коли вони голосували проти прийняття відповідного рішення або не брали участі в голосуванні.
Оскільки право викупу покликане захищати членські права акціоні-рів, остільки воно може належати тільки членам акціонерного загально-ства, інакше кажучи, власникам голосуючих акцій. Власники прівілегірующіх-ванних акцій таким правом не володіють. Серед власників звичайних акцій зазначеним правом володіють лише внесені до реєстру акціонерів в якості зареєстрованих осіб на день складання списку акціонерів, що мають право на участь у загальних зборах, порядок денний якого вклю-чає питання голосування за якими може спричинити виникнення права вимоги викупу акцій. Порядок реалізації акціонерами права Вику-па зафіксований в ст. 76 Закону «Про акціонерні товариства». Він включає в себе стадію інформаційного забезпечення та стадію, на якій відбувається із-дит сам викуп акцій товариством.
Від розглянутого випадку, коли акціонерне товариство зобов'язане ви-купати акції своїх членів на їх вимогу, слід відрізняти випадки при-обретеівя акціонерним товариством своїх акцій в добровільному порядку. Тут акціонерне суспільство саме робить акціонерам пропозицію про покупку наявних у них акцій. Рішення про таку покупку є похідним від інших рішень, серед яких чільне місце посідає рішення загальних зборів акціонер-Ранія акціонерів про зменшення статутного капіталу. Порядок добровільно-го придбання товариством розміщених акцій встановлений в ст. 72, 73 За-кону «Про акціонерні товариства».
Членські права акціонерів, як неодноразово зазначалося вище, можуть бути обмежені не тільки акціонерним товариством, а й іншими суб'єкта-ми членського правовідносини, наприклад, власниками великих пакетів ак-цій. Тому в ряді випадків члени суспільства мають права вимагати викупу належних їм акцій великими акціонерами. Згідно п. 2 ст. 80 Зако-ну «Про акціонерні товариства» особа, яка самостійно або сумісних-но зі своїми афілійованими особами придбало 30 або більше відсотків розміщених звичайних акцій товариства, протягом 30 днів з дати при-набуття зобов'язана запропонувати акціонерам продати йому належні їм прості акції товариства . Звільнення від зазначеного обов'язку може бути рредусмотрено статутом товариства або рішенням загальних зібрав-ня акціонерів. Члени акціонерного товариства - власники звичайних акцій має право прийняти пропозицію про продаж акцій в термін не більше 30 днів з моменту одержання такої пропозиції. Встановлюються неблагопріят-ні наслідки для особи, котрий придбав 30 і більше відсотків розміщених
звичайних акцій товариства з порушенням вимог ст. 80 Закону «Про акціонерні товариства». Воно має право голосувати на загальних зборах акціо-нерів тільки по тим акціям, загальна кількість яких не перевищує 30 про-центів голосуючих акцій товариства.
Судова практика деяких країн, наприклад Австралії, інакше вирішує питання про можливість викупу акцій крупними акціонерами у дрібних дер-жателей. Якщо по вітчизняному акціонерному закону продаж акцій є-ється правом рядового акціонера, то австралійські суди виходять з того, що великі акціонери можуть примусити власників дрібних пакетів акцій до реалізації останніх. Так, на загальних зборах однієї з корпорацій, зорі-гістрірованной в австралійському штаті Новий Південний Уельс, було прийнято рішення про внесення змін до статуту, згідно 'Яким будь-який акціонер, що володіє більш ніж 90% акцій, може в установлений термін здійснити примусовий викуп решти акцій у інших членів суспільства. Рішення загальних зборів було оскаржено в судовому порядку меншістю ак-рів. Суд першої інстанції повністю задовольнив позов. Однак Апель-ляціонному суд, задовольнивши апеляцію відповідача, вказав у своєму рішенні, що рішення загальних зборів не порушує права дрібних акціонерів, по-кільки їм пропонувалося продати свої акції за ціною, що перевищує ринкові-ву. Крім цього було зазначено, що особа, набуваючи акції, має поні-мати необхідність підпорядкування рішенням органів управління акціонерно-го товариства '.
Особливе місце серед майнових прав акціонера займає право на ліквідаційну квоту, іншими словами, встановлена законом можливість отримання частини майна акціонерного товариства при його ліквідації. Право на ліквідаційну квоту може бути здійснено тільки тоді, ко-ли акціонерне товариство припиняє свою діяльність без переходу прав і обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб. Якщо суспільство реорганізується, то акціонери при певних умовах можуть вимагати від суспільства викупу належних їм акцій, але не має права наполягати на отриманні ліквідаційної квоти. Так само як і право на дивіденд, право на ліквідаційну квоту існує в якості корпоративного або членського права і як кредиторського. Корпоративне право з'являється в момент виникнення членського правовідносини і продовжує існувати до його припинення. Назване корпоративне право захищається законом від нару-шення. Наприклад, якщо після розрахунків з кредиторами у акціонерного загально-ства залишається ще досить майна для задоволення вимог своїх членів, а ліквідаційна комісія відмовляє їм у цьому, то акціоні-ри вправі звернутися за захистом свого права до суду. Кредиторська право на
ліквідаційну квоту виникає після затвердження загальними зборами ак-рів за згодою з органом, який здійснив державну регист-рацію ліквідованого суспільства, ліквідаційного балансу. Право требова-ня частки в майні юридичної особи з'являється в момент визначення ліквідаційною комісією на підставі даних ліквідаційного балансу порядку розподілу майна товариства між акціонерами, розміру і строків виплати ліквідаційної квоти. Іншими словами, в момент визна-лення предмета зобов'язання. У період здійснення ліквідаційної процедури акціонерне товариство ще діє як юридична особа, по-цьому саме воно є боржником у зобов'язанні по виплаті ліквідаційної квоти. На цьому етапі всі повноваження по управлінню справами загально-ства переходять до ліквідаційної комісії.
Ліквідаційна квота виплачується акціонерам у вигляді грошових коштів. Однак в разі їх недостатності ліквідаційна комісія здійснює продаж іншого майна товариства з публічних торгів 9 по-рядку, встановленому для виконання судових рішень, зокрема, стати-ями 448, 449 ЦК України. Черговість задоволення вимог акціонерів встановлена в п. 1 ст. 23 Закону «Про акціонерні товариства». Розподілений-ня майна кожної черги здійснюється після повного Розподіливши-ня майна попередньої черги.
Право на ліквідаційну квоту за своїм характером має схожість з правом на дивіденд. І в тому і в іншому випадку акціонер отримує частину майна товариства. Крім цього, члени суспільства, особливо власники великих пакетів акцій, своїми діями сприяють виникненню обох названих прав. Наприклад, коли вони голосують на загальних зборах з питання про утверждепіі конкретного розміру дивіденду і про призначення його до виплати, а також з питання про ліквідацію товариства, в разі, якщо вона здійснюється в добровільному порядку. Тому в літературі можна знайти характеристику ліквідаційної квоти як ліквідаційного дивіденду '. Але, незважаючи на очевидну подібність, дані правомочності акціонера мають су-істотні відмінності.