1. Серед безлічі проблем, що стосуються держави, особливе місце займають питання визначення поняття форм держави. У науковій та навчальній літературі їм традиційно приділяється особлива увага. І це не випадково, оскільки в залежності від того, як розуміється форма держави і як вона співвідноситься з іншими її сторонами, багато в чому створюється уявлення і про саму державу в цілому.
Дослідити держава з точки зору суті означає виявити, волю і інтереси яких верств суспільства, груп, класів воно в першу чергу висловлює і захищає. Розглянути держава під кутом зо-ня змісту означає встановити, як і в яких напрямках вона діє. Вивчити ж держава з точки зору його форми - значить в першу чергу вивчити його будову, його основні складові частини, внутрішню структуру, основні методи становлення і здійснення державної влади.
Щоб переконатися в цьому, досить сказати, що за всю історію розвитку держави і права були висунуті десятки, якщо не сотні різних теорій про форму держави. Пропонувалися найрізноманітніші підходи і варіанти вирішення даної проблеми. Ще в Стародавній Греції і Стародавньому Римі філософи і юристи висловлювали найрізноманітніші, часом досить суперечливі думки і судження з приводу того, що слід розуміти під формою держави, які форми держави існують, чим вони відрізняються.
Один з найвидатніших мислителів античності, давньогрецький фі-лософ Платон виходив, наприклад, з того, що ідеальною формою прав-ління "ідеальної держави" як держави "кращих і благород-
1 Гумплович Л. Загальне вчення про державу. СПб. 1910. С. 221.
них "є" законна влада небагатьох "- аристократія. Крім того, їм розглядалися" законна монархія "- царська влада і" незакон-ва "- олігархія.
Платон створив ціле вчення про динаміку державного життя і зміні, в силу "зіпсованість людської натури", її форм. Ідеаль-ное держава і її аристократична форма, відповідно до цього вчених-нию, не вічні. Держава може деградувати і відповідно в цьому ж напрямку змінювати свою форму.
Аристократія, згідно з вченням Платона, що приводить до появи приватної власності на землю і перетворенню вільних людей на рабів, може вироджуватися в так звану демократію. Остання, що представляє собою критско-спартанський тип держави, панів-ство найсильніших воїнів, може поступово перетворюватися в олі-ГАРХІ. Олігархія ж, заснована на майновий ценз і влади небагатьох багатих, - в демократію. Нарешті, демократія як влада народу і для народу, в силу сп'яніння останнього свободою надміру, в "нерозбавленому вигляді" може вироджуватися в свою протилежний-ність - тиранію. Тиранія - найгірша форма держави, при ко-торою безроздільно панують свавілля, безправ'я широких мас і насильство. Глава держави - тиран захоплює владу від імені народу і виступає як "ставленик народу".
На різноманіття форм держави мав свої погляди і Арісто-тель - учень Платона і разом з тим його критик. Вважаючи форму дер-жави системою, що втілюється верховною владою в державі, Аристотель визначав її в залежності від числа тих, що володарюють (один, небагато або більшість) як монархію, аристократію або политтю-демократію. Ці форми держави він назвав "правильними", бо в них проглядалася загальна користь правителів. Кожна з даних "правильних" форм могла легко спотворюватися і перетворюватися в відпо-ствующую "неправильну" форму - тиранію, олігархію або охлокра-тію. "Неправильні" форми використовувалися правителями, на думку Аристотеля, лише в особистих цілях.
Традиції давньогрецької думки в дослідженні форм держави розвивалися і в Стародавньому Римі. Цицерон, наприклад, виділяв в зависи-мости від числа правителів три прості форми держави (царську владу - монархію, влада оптиматів - аристократію, народну владу демократи) і змішану форму.
Коли верховна влада знаходиться в руках однієї людини, писав він, ми називаємо таку форму держави "царською владою". Коли вона знаходиться в руках у виборних осіб, то кажуть, що "ця громадян-ська громада управляється волею оптиматів. Народною ж (адже її так і називають) є така громада, в якій все знаходиться в руках на-роду".
Для того щоб запобігти спотворення і виродження тієї чи іншої простої форми держави, великий римський оратор і дер-
вовед пропонував використовувати змішану форму, яка складається в результаті виділення і змішання позитивних якостей всіх простих форм.
Цілі навчання і окремі ідеї, що стосуються форми держави, розвивалися не тільки в Древній Греції і Древньому Римі, але і в інших країнах. Причому не тільки на ранніх і середніх стадіях існування і розвитку цивілізації, але і в усі наступні століття.
Традиційним, наприклад, для вітчизняного державознавства і правознавства 60-70-х років було уявлення про форму держави як інституті, який складається з форми правління і форми дер-жавного устрою. Пізніше, аж до теперішнього часу, в науковій літературі утвердилася думка, згідно з яким форма державного-ва складається з форми правління, форми державного устрою і державного режиму. Дане глибоко обгрунтована думка переважає не тільки у вітчизняній, а й у зарубіжній літературі. Цей підхід використовується і в цьому підручнику.
3. Форма держави, незалежно від того, який своєю стороною вона проявляється (форма правління, форма державного устрою або державний режим) або як вона виражається, завжди має са-мий безпосередній зв'язок з державною владою.
Відзначаючи цю обставину, ще дореволюційні російські ав-тори не без підстав вказували на те, що "в сучасну епоху" будь-яка держава є не що інше, як "організація державної влади", яка виступає в її різних формах і проявах.
При цьому державна влада "в юридичному сенсі цього сло-ва" розумілася не в загальноприйнятому її сприйнятті як воля держави, а як "відоме ставлення однієї волі і інший, панування однієї волі над іншою" 2.
Якби воля держави, писав у зв'язку з цим на початку XX ст. Ф. Кістяківський, була владою, тобто якби обидва ці поняття державної влади і державної волі були тотожні, то дер-дарчий воля "залишалася б владою і в тих випадках, коли дер-дарства вступає в приватно-правові угоди. Але в дійсності це
1 Котляревський С.А. Влада і право. Проблеми правової держави. М. 1915. С. 18.
2 Кістяківський Ф. Лекції з загального державного права. М. 1912. С. 190.
не так. У приватноправових угодах воля держави не є вла-стю, а стоїть нарівні з волею приватних осіб. Тому визначення вла-сти як волі явно не має сенсу "1.
При розгляді, наприклад, форм рабовласницької держави і виявленні їх особливостей дані форми можна співвідносити лише з відповідним, тобто з рабовласницьким, типом влади і таким же типом державного і суспільного устрою.
Аналогічно іде справа з процесом визначення форм і виявле-ня їх особливостей і у інших типів держави. Спроби ж ігно-рірованія даної закономірності і вирішення питання про форми дер-жави безвідносно того чи іншого відповідного їм типу ні до чого позитивного, а тим більше вагомому, в науковому плані не призведе. Всі міркування і висновки про форми держави зведуться лише до са-мим загальним, досить абстрактним висновків і міркувань, що стосуються лише їх деяких общеродових рис.