1. Що таке поліс 9 Дайте визначення
2. Згадайте, як співвідносилися один з одним держава і громада на Сході Порівняйте з давньогрецьким полісом Поясніть, у чому полягала головна відмінність східної про Київщини від давньогрецької
3. Як ви розумієте термін «громадянська громада» 9 Чи всі жителі поліса були його громадянами 9 Хто вважався непол-ноправним 9
4. Що таке автаркія 9 Як цей принцип позначався на від-носіння полісів один з одним 9
5. Поясніть, чому демократія відрізняється від олігархії, ис-пользуя визначення Платона
Які ще форми державного правління существова-ли в Греції 9 Коли приблизно в полісах стала встанов-тися демократія 9 Чому перехід до демократії лежав через тиранію 9 Чому грецьку демократію називають демокра-тией не для всіх 9
6. Які ідеали були характерні для громадян поліса 9 Як, на ваш погляд, можна пояснити появу таких идеа-лов 9
ДВА ЦЕНТРУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ПОЛІСУ
Поліси досягли свого розквіту на рубежі VI- V ст. до н. е. До цього часу Греція являла собою безліч окремих невеликих міст-держав, які то воювали між собою, то укладаючи-чи союзи. Держава, виростає з громади, нею ж обмежувалося, т. Е. Мало досить вузькі рамки. Протягом усього свого існування Стародавня Греція не знала єдиної централізованої влади, хо-тя спроби встановити її були. Щодо устої-чівие і великі об'єднання полісів виникли під час воєн з Персією. Їх очолили два найбільш можу-суспільних поліса - Афіни і Спарта, що утворили два центри давньогрецької цивілізації, причому кожен з них розвивався особливим шляхом. Історія Афін - це перш за все історія становлення та побе-ди античної демократії, в той час як Спарту при-нято вважати мілітаристським, навіть «поліцейським», вкрай консервативною державою. Суперництво цих двох полісів призвело до багаторічних громадян-ським війнам, руйнували зсередини давньогрецьку цивілізацію.
Афіни були головним містом Аттики - області, розташованої на півдні Балканського півострова. На-селище Аттики поступово об'єднувалося навколо Афін. Ця область була багата корисними іськопаєми-ми (глиною, мармуром, сріблом), але землеробством можна було займатися лише в невеликих і трохи-чисельних долинах.
Головними джерелами сили і багатства цього по-лисиця були торгівля і кораблебудування. Великий пір-товий місто зі зручною гаванню (вона називалася Пі-рей) швидко перетворився в економічний, торговий і культурний центр. Афіняни, створивши найпотужніший в Елладі флот, активно вели торгівлю з колоніями, пе-репродавалі отримані товари іншим полісами. В Афінах процвітали науки і мистецтва, величезні кошти витрачали на містобудування. У V ст. став споруджуватися Акрополь - вершина древнегреч-ської архітектури, центром якого був знаменитий храм Парфенон, присвячений Афіні, покровитель-ниці міста. З Афінами пов'язаний і розквіт грецького театру. В Афіни стікалися знамениті скульптори, письменники. Філософи Платон і Аристотель створили там свої школи.
Політичне життя поліса розвивалася по шляху демократизації, через гостру боротьбу з родовою знаттю. Першим кроком до створення афінської демокра-тії були реформи Солона (між 640 і 635 - ок. 559 р. До н.е..), Обраного в 594 р. До н.е. е. архонтом 1. Сам великий законодавець заявляв, що мета його ре-форм - примирення ворогуючих угруповань, сло-який жив серед вільного населення. Перш за все він заборонив боргове рабство для афінян і оголосив колишні заборгованості бідняків недійсні-ми, повернувши їм, таким чином, статус повноправних громадян.
Солон зміцнив приватну власності, дозволивши купуватимуть, продавати і дробити земельні ділянки. Політичні права громадян залежали тепер не від рід, а від майнового стану. Найбідніші могли тільки обирати членів народного со-лайкою, але не бути обраними. На заможних лю-дей, які мали повним обсягом прав, були біля-дружини досить важкі, що вимагають великих расхо-дов обов'язки: вони повинні були будувати судна, влаштовувати громадські свята і видовища. При Солоне зросла роль народних зборів.
Остаточно афінська демократія склалася до середини Ув. до н. е. коли видатні політи-етичні діячі Ефіальт і Перікл вдосконалять-вали закони Солона, посиливши позиції демосу: тепер усі громадяни поліса придбали право обиратися на вищі посади (крім посади военачаль-ника).
1 Колегія архонтів (9 осіб) представляла собою вис-ший орган управління в Афінах в VII-VI ст. до н. е.
. У нас кожна людина зокрема можете проявляти себе самодостатньою особистістю в самих \ різноманітні сторони життя.
З промови Перікла про АфінахА яку він виголосив у 431 р. До н.е. е.1
Народні збори 1 стало верховним органом! влади і отримало найширші повноваження: при-1 нітрохи закони, вирішувало питання про війну і мир, за- | полягають або розривати договори з іншими поліса-1 ми, обирало посадових осіб і перевіряло їх робо-1 ту. На зборах (а їх проводили близько 40 разів на рік) всі питання ретельно обговорювалися і кожен і право висловити свою точку зору. Не менш важливі! було і те, що всі посадові особи обиралися голо-! ження або за жеребом і були підзвітні і кош- | няемое.
Як ми бачимо, багато принципів демократії, раз-] працює 25 століть назад, продовжують діяти] в наш час, перетворившись на свого роду вічні норми життя суспільства, яке заслуговує назва-ня громадянського.
Цей поліс розташовувався на півдні Пелопоннесского півострова, в родючій долини річки Еврот.
Спартанське держава утворилася приблизи-кові до IX ст. до н. е. і спочатку складалося з п'яти посе-лений греків-дорійців. Подальше життя поліса протікала в безперервних війнах з сусідніми спільні-нами. Спартанці захоплювали їх землі, худобу, а насе-лення перетворювали на рабів-ілотів. Крім ілотів на спартанців працювали також періеки (живуть в навко-
1 Крім народних зборів в Афінах були й інші дер-дарчі органи: Рада п'ятисот - вищий орган управ-ління, геліея - вищий суд, колегія стратегів (военачаль-ників) і т. Д.
ге, т. е. неспартанци), які були особисто вільні, але платили данину. За переказами, вся життя в Спарті будувалася на основі найдавніших законів, введених легендарним царем Ликургом.
Самі спартанці (повноправні мешканці Спарти) були тільки воїнами. Ніхто з них не займався про- тивність працею: поля спартанців обробляли ілоти. Вести торгівлю могли лише періеки, для спартанців це заняття було заборонено, як і ремес-ло. В результаті Спарта залишалася землеробським полісом із замкнутою економікою, в якому не могли розвинутися товарно-грошові відносини.
У Спарті зберігалися елементи життя архаїчний-ської родової громади. У полісі не допускалася част-ва власність на землю. Земля була поділена на рівні ділянки, які вважалися власністю громади і не підлягали продажу. Раби-ілоти, як припускають історики, теж належали государ-ству, а не окремим громадянам Спарти.
Крім того, в полісі панував принцип рівнян-ково, що було предметом гордості Спартан-ців, які називали себе «громадою рівних».
. Який сенс прагнути до багатства там, де своїми законами про рівні внески на обід, про однаковому для всіх спосіб життя законодавець поклав край будь-яке бажання до грошей заради приємного життя?
Грецький історик Ксенофонт про Спарті, 430-353 рр. до н. е.
Спартанці мешкали в однакових скромних жили-щах, носили однакову простий одяг, позбавлену прикрас, золоті і срібні монети були вилучити-ти з обігу - замість них мали ходіння ж-корисної бруски. Легендарний цар Лікург ввів сов-місні трапези, для влаштування яких кожен повинен був вносити свою частку (продуктами і гріш-ми). Немовлят з фізичними вадами знищити-жали. Хлопчики з 7 до 20 років отримували досить суворе суспільне виховання. Досягнувши совершенно-! річчя, вони зараховувалися до складу війська і служили до! старості. Строго регламентована життя Спарти! нагадувала казарму. І це природно: всі переслідують-1 вало одну мету - зробити з спартанців мужествен-) них, витривалих воїнів.
Цілям воєнізованого держави відповідати-1 вал і державний лад Спарти. Очолювали її | два царя, які виконували обов'язки воєначальників, суддів і жерців, а також рада старійшин (герусия), з-1 стояв з представників знатних родів у віці не молодше 60 років, і ефори, свого роду контролюючих-1 ющий орган. На відміну від старійшин царів не ви- | Чи - це було спадкове звання. Царі мав! великі привілеї, але не могли приймати решенш без схвалення ради старійшин, який, в свою оче | гу, повинен був спиратися на думку народного зі! лайкою. Але елементи демократії не отримали роз- ^ ку в Спарті: народні збори, хоча і вважалося формально вищим органом, не мало великого впливав-ня на політичне життя. На відміну від Афін на со-лайкою рядові спартанці не виступали з промовами, що не доводили свою точку зору, а криками висловлюючи-ли своє схвалення або несхвалення запропонованим ре-шениям. Лад Спарти можна назвати олігархіче-ським.
Незмінність ладу і архаїчність звичаїв під-тримувати і за рахунок суворої ізоляції від інших держав. Історик Ксенофонт писав про те, що спартанцям «не можна було їздити за кордон, щоб громадяни не заражалися від чужоземців легкомис-лием».