Відповідно до діючих СНиП 2.04.02-84, «Положенням про порядок проектування і експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення» (Москва, 1983). СанПіН 2.1.04.027-95, «Водним кодексом РФ» кожен підземне джерело водопостачання повинен мати зону санітарної охорони, що складається з трьох поясів: перший пояс фіксованого розміру, згідно СНиП 2.04.02-84 визначається в залежності від ступеня захищеності водоносного горизонту; другий і третій є продовженням першого і встановлюються гідродинамічним розрахунком з урахуванням місцевих гідрогеологічних умов.
Перший пояс - зона суворого режиму, фіксованого розміру, згідно СНиП 2.04.02-84 визначається в залежності від ступеня захищеності водоносного горизонту.
До захищених відносяться напірні і безнапірні міжпластові води, які мають в межах всіх трьох поясів ЗСО суцільну водотривких покрівлю, яка виключає можливість місцевого харчування з верхніх недостатньо захищених водоносних відкладень або з поверхні землі.
До недостатньо захищеним підземним водам ставляться:
- підземні води першого від поверхні землі безнапірного водоносного горизонту, які отримують живлення безпосередньо з поверхні землі на площі його поширення, отже, в межах області захоплення водозабору;
- напірні і безнапірні міжпластові води, які в природних умовах або в результаті зниження напору (рівня) при експлуатації, отримують харчування на площі зони санітарної охорони (ЗСО) з верхніх, недостатньо добре захищених водоносних горизонтів через «гідрогеологічні вікна» або проникні породи покрівлі, а також з водотоків і водойм шляхом безпосередньої гідравлічної зв'язку.
У кількісному відношенні ступінь захищеності водоносного горизонту оцінюється за часом руху забруднень від поверхні землі до покрівлі експлуатаційного водоносного горизонту через товщу перекривають порід. Цей час залежить від потужності, фільтраційних властивостей, пористості перекривають порід і градієнта напору вертикальної фільтрації.
Межі першого поясу підземного джерела водопостачання повинні встановлюватися від одиночного джерела (свердловина) або від крайніх водозабірних споруд групового водозабору на відстані:
- 30 м при використанні захищених підземних водоносних горизонтів;
- 50 м при використанні недостатньо захищених або незахищених водоносних горизонтів.
Для водозаборів, розташованих на територіях об'єктів, що виключають можливість забруднення з поверхні, а також для водозаборів, розташованих в сприятливих санітарних і гідрогеологічних умовах за погодженням з місцевим ЦГСЕН допускається зниження розмірів першого поясу ЗСО для відповідних водоносних горизонтів, але не менше ніж до 15 (захищений ) і 25 (незахищений) м.
В кордону першого поясу інфільтраційних водозаборів (берегових водозаборів, які отримують харчування шляхом фільтрації води з поверхневого джерела) слід включати прибережну смугу між водозабором і поверхневим джерелом водопостачання, якщо відстань між ними менше 150 м.
Для подруслових водозаборів і ділянки поверхневого джерела, яке живить інфільтраційний водозабір або використовуваного для штучного поповнення запасів підземних вод, кордони першого поясу ЗСО слід передбачати як для поверхневого джерела водопостачання.
При штучному поповненні запасів підземних вод кордону першого поясу встановлюються від інфільтраційних споруд закритого типу (свердловин) 50 м, відкритого (басейни) - 100 м.
Другий і третій пояси - зони санітарної охорони є продовженням першого і встановлюються гідродинамічним розрахунком з урахуванням місцевих гідрогеологічних умов.
Другий пояс - зона обмеження по бактеріального забруднення, призначений від захисту водоносного горизонту від бактеріального забруднення. Основним параметром, що визначає відстань від меж другого поясу ЗСО до водозабору, є розрахунковий час просування мікробного забруднення з потоком підземних вод до водозабору, яке повинно бути достатнім для втрати життєздатності та вірулентності патогенних мікроорганізмів, тобто для ефективного самоочищення (табл.8).
Третій пояс - зона обмеження по хімічного забруднення, визначається гідродинамічними розрахунками, виходячи з умови, що якщо за його межами у водоносний горизонт надходять хімічні забруднення, вони або не досягнуть водозабору, переміщуючись з підземними водами поза області харчування, або досягнуть водозабору, але не раніше розрахункового терміну експлуатації, зазвичай 10 000 діб (25 років).
Для водозаборів, де кількість запасів підземних вод дозволяє необмежену в часі експлуатацію, третій пояс ЗСО повинен бути визначений також на необмежений термін.
Межі ЗСО встановлюються таким чином, щоб наявні або потенційні забруднення підземних вод в зоні впливу водозабору не могли вступити до водозабір протягом терміну експлуатації.
При визначенні другого і третього поясів слід враховувати, що приплив підземних вод до водозабору з водоносного горизонту відбувається тільки з області харчування водозабору, форма і розміри залежать від:
- величини водовідбору і зниження рівня підземних вод:
- гідрогеологічних особливостей водоносного горизонту, умов його харчування і дренування;
- типу водозабору (по харчуванню, по конфігурації, за принципом каптажу водоносного горизонту).
Показники для розрахунку меж другого поясу ЗСО
Кліматичні райони дані у відповідності з будівельними нормами і правилами (СНіП 2.01.01.-82)
Розрізняють такі основні типи водозабірних споруд:
- одиночні і компактні групи свердловин або лінійні водозабори, розташовані в ізольованих водоносних горизонтах, зі сталим або несталим характером руху підземних вод, у видаленні від дренуючих його поверхневих водотоків і водойм;
- одиночні і компактні групи свердловин або лінійні берегові водозабори, які експлуатують, як правила, неглибоко залягають слабо напірні або безнапірні водоносні горизонти. В процесі експлуатації берегових водозаборів відбувається постійне поповнення запасів водами, фільтрівними з водотоку, в результаті чого рух підземних вод швидко набуває стаціонарний (сталий) характер. Під сталим потоком підземних вод розуміється такий потік, все характеристики якого (потужність, напірний градієнт, одиничний витрата і т.д.) в певних перетинах залишаються в часі незмінними.
За умовами фільтрації з водотоку останні прийнято поділяти на зроблені помилки і недосконалі. До гідравлічно досконалим водотоках прийнято відносити глибоко врізані в водоносний пласт (на 0.6 - 0.8 його потужності) або досить широкі водотоки, коли ширина річки значно більше потужності водоносного пласта, слабо закольматірованние і незамуленого.
Виділяються наступні основні схеми фільтрації до берегового водозабору:
- природний підземний потік спрямований до водотоку;
- природний підземний потік відсутній;
- природний підземний потік спрямований від водотоку;
- природний підземний потік паралельний до водотоку.
Якщо ділянка річки чи водойми по гідродинамічного розрахунку входить в межі другого або третього поясу ЗСО берегового (інфільтраційного) водозабору підземних вод, які мають до цього водотоком гідравлічну зв'язок, то для водотоку встановлювати межі поясів як для поверхневого.
Гідрогеологічними розрахунками для обгрунтування кордонів поясів ЗСО повинні бути визначені:
- розміри і конфігурація області захоплення, в межах якої підземні води рухаються до водозабору і захоплюються ним;
- час руху підземних вод по найбільш небезпечним напрямками, за якими можливе надходження некондиційних вод в сторону водозабору;
- в окремих випадках необхідно встановити загальну мінералізацію підземних вод і концентрацію в ній окремих компонентів в процесі фільтрації до водозабору вод з різних джерел живлення, а також результуючий якість води у водозаборі.
Методика практичних розрахунків по визначенню меж поясів зони санітарної охорони для різних геолого-гідрогеологічних та гідродинамічних розрахунків приведена в спеціальній літературі ( «Рекомендації по гідрогеологічних розрахунках для визначення меж 2 і 3 поясів зон санітарної охорони підземних джерел господарсько-питного водопостачання» М, ВНДІ ВОДГЕО, 1983) [8] і узгоджена з санітарно-епідеміологічними та природоохоронними органами.
Місцезнаходження зони санітарної охорони обов'язково має бути погоджено з центром Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, територіальними органами геологічної служби (у разі використання підземних вод), а також з органами комунального господарства, в чиєму веденні знаходиться водозабір, і затверджується органом місцевого самоврядування тієї адміністративної території, в межах якої встановлюється.
Охоронні заходи і санітарний режим в межах поясів ЗСО повинен виконуватися:
- в межах першого поясу - власниками водозаборів за рахунок коштів, передбачених на їх будівництво і експлуатацію;
- в межах другого та третього поясів власниками об'єктів, що можуть надати або роблять негативний вплив на якість води джерела водопостачання.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням режиму господарювання в межах поясів ЗСО здійснюють місцеві територіальні органи ЦГСЕН, екологічний спеціально уповноваженими державними органами та установами України в сфері охорони навколишнього середовища (комітет природних ресурсів).
Охоронні заходи і санітарний режим в межах поясів і зон санітарної охорони підземних джерел водопостачання
Територія першого поясу повинна бути обгороджена.
У межах першого поясу проводяться такі загальні для всіх водопровідних споруд охоронні заходи і встановлюється відповідний санітарний режим:
- Навколо всіх водопровідних споруд робляться вимощення з ухилом від споруд.
- Всі входи, лази водопровідних споруд герметично закриваються для виключення можливості проникнення через них забруднення і атмосферних опадів. З цією метою зовнішні вентиляційні люки повинні бути зверху закриті ковпаками.
- Строго регламентується проникнення працівників в напірний резервуар чистої води для ремонту і очищення, а резервуар після цього піддати промиванні і дезінфекції.
- Проводиться регулярний санітарно-лабораторний контроль за якістю сирої води.
- Терміни відбору проб води узгоджують з місцевими органами держсаннагляду, проте відбір проб виробляти не менше 2 разів на рік.
- На головних спорудах водопроводу та водонапірної вежі заводять санітарні журнали, в яких роблять відмітки про всі помічені недоліки і терміни їх усунення. У цих журналах фіксуються всі недоліки і ремонти.
- На вимогу органів місцевого санітарного нагляду всі працюючі на водопровідних спорудах повинні проходити дослідження на баціллоношеніе - огляд. В необхідних випадках працюють тимчасово або постійно усуваються від роботи на водопровідних спорудах.
- Нові працівники не можуть бути допущені до роботи без попереднього дозволу місцевих органів санітарного нагляду, без медичного огляду і перевірки на баціллоношеніе.
З метою кращого виконання санітарного режиму в межах першого поясу ЗСО повинна проводитися систематична робота по підвищенню санітарної грамотності та санітарній освіті.
На території першого поясу зони санітарної охорони забороняється:
- доступ сторонніх осіб;
- проживання кого б то не було, включаючи працівників водопроводу;
- проведення будівельних робіт. Будівельні роботи, пов'язані з потребами водопровода, можуть проводитися тільки за погодженням з органами Державного санітарного нагляду;
- випуск будь-яких стоків, в тому числі від промивання водопровідних споруд, грязьових та інших, а так же зливових вод, які повинні бути виведені за межі території першого поясу.
У межах другого поясу зони санітарної охорони необхідно проведення наступних основних заходів:
- основні будівлі і споруди повинні бути каналізовані і мати централізоване водопостачання. При будівлях обов'язково пристрій непроникних вигрібів або ємностей для збору нечистот;
- відведення поверхневих вод слід належним чином організувати, щоб виключити можливість забруднення грунту, підземних вод і, тим самим, захворювань;
- регулювання будівельних робіт органами Державного санітарного нагляду, аж до заборони будівництва;
- виявлення і ліквідація наявних поглинаючих свердловин, колодязів і т. п.
У межах другого поясу санітарної охорони забороняється:
- буріння артезіанських свердловин і пристрій шахтних колодязів без узгодження з органами санітарного нагляду;
- розробка надр з руйнуванням захисного шару над водоносним горизонтом;
- забруднення території викидом нечистот, сміття, промислових відходів тощо;
- забруднення водойм спуском неочищених вод;
- вирубка зелених насаджень;
- застосування отрутохімікатів і добрив;
- розміщення об'єктів, які можуть викликати мікробне забруднення джерел водопостачання.
У межах третього поясу зони санітарної охорони підземних джерел водопостачання проводяться ті ж заходи, що і на території другого поясу ЗСО.
У межах третього поясу забороняється розміщення складів паливно-мастильних матеріалів (або для їх розміщення необхідно отримати погодження Державних природоохоронних органів), отрутохімікатів, добрив, накопичувачів забруднюючих речовин та інших об'єктів, що можуть викликати хімічне забруднення джерел водопостачання.
Розміщення таких об'єктів допускається в межах третього поясу ЗСО тільки при використанні захищених підземних вод, за умови виконання спеціальних заходів щодо захисту водоносного горизонту від забруднення за погодженням з центром санітарно-епідеміологічного нагляду, органами і установами державного екологічного та геологічного контролю.
У другому і третьому поясах ЗСО необхідно провести тампонаж всіх старих недіючих свердловин, регулювати буріння нових, забороняється закачування відпрацьованих вод в підземні водосодержащие горизонти.
Будь-яке нове будівництво вести при обов'язковому узгодженні з місцевими органами Державного санітарно-епідеміологічного нагляду, Державним комітетом з охорони навколишнього середовища в суворій відповідності з діючими санітарними і природоохоронним законодавством.