А треба сказати, що пан той був злий-презлий. Жоден працівник не міг прослужити у нього більше тижня.
І вийшло якось так, що пан зовсім без працівників залишився: все порозбігались. Спробував він було сам за роботу взятися. Та де там: і робити щось нічого не вміє, і лінується. Звісна річ, звик на готовому жити. Запріг тоді пан кінь і поїхав працівників шукати. Їздив-їздив, а ніхто до нього не йде: все знали, що поганий цей пан!
Повертається пан додому сердитий. Глядь - назустріч хлопець йде і пісню співає. А сам обірваний та босий.
"Ну, - думає пан, - запитаю, може, хоч цей халамидник піде до мене в найми".
Притримав він коня.
- Гей, босоногий хлоп, - кричить - не наймешся чи до мене в працівники? Зупинився хлопець.
Посміхнувся пан і думає: «Еге, видно, найметься, коли хорошим мене порахував».
- Ну, так сідай на віз, - каже. Сів Янка (так звали того хлопця) на панський віз, і поїхали вони в маєток.
Приїжджають додому, а пан і каже Янке:
- Бери другого коня, їдь в ліс по дрова. Янка зніяковів.
- Може, пане, спочатку б пообідати ... Я, бачиш, з дороги зголоднів.
- А я хіба тебе обідати наймав, а не працювати? - закричав пан. - Бач, який хитрий! Почухав Янка потилицю і каже:
- Так я ж не знаю, де панський ліс і які там дерева рубати.
- Ну, - відповідає пан, - я заморився і не можу тобі розповідати. Це зробить моя собака Петрушка. Я шепну їй, і вона відведе тебе, куди треба.
Запріг Янка кінь і поїхав слідом за собакою. Зраділа собака, що вибралася на волю, і давай стрибати та куди попало літати. І Янка слідом за нею. Собака в калюжу - і працівник з возом за нею, собака в кущі - і Янка туди ж.
Так ось і в ліс приїхали.
Тільки зрубав Янка одне дерево, а собака повернулася і додому побігла. Кинув Янка роботу, сів на віз і слідом за собакою. Куди собака - і Янка туди.
Побачив пан, що працівник без дров повернувся, напав на нього і давай його бити. Біл-бив, мало не забив.
На ранок розбудив пан Янку і велить:
- Іди, ледар, барана заріж: нині гості до мене приїдуть.
- А якого, пане, барана зарізати? - запитує Янка.
Пан махнув рукою:
- Мені не хочеться тобі розповідати. Кликни Петрушку - до якого вона підбіжить, того і ріж.
Взяв Янка ніж, який побільше, клікнув собаку і пішов в кошару. А кошара у пана велика - і овець і баранів в ній багато. Ось і стала собака бігати по кошарі: підбіжить до одного барана, до іншого. А Янка слідом за нею - і хвать по горлу, по горлу тих баранів, до яких підбігає Петрушка. Так всіх і перерізав.
Прийшов пан подивитися, хорошого чи барана зарізав Янка для гостей. Як подивився на кошару, так за голову і схопився: все барани його перерізані. Знову почав пан бити Янку. Біл-бив, трохи до смерті не забив.
Ледве оговтався Янка, а пан йому і каже:
- Тепер, дурень, вари баранину! Так дивись, щоб була смачна: перцю підсипаючи і петрушки покриши.
Думав-думав Янка, що це за петрушка, а потім згадав; та це ж так панську собаку звуть! Зарізав він собаку, здер шкуру, а м'ясо пошматував дрібно і - в котел, як пан наказав.
Зібралися у пана гості. Почав Янка бараниною їх пригощати. Їдять пани собачину, аж за вухами тріщить. Наїлися так, що і дихати не в силах.
- А тепер, дорогі гості, - каже пан, - покажу я вам свою вчений собаку. Гей, Янка, поклич сюди Петрушку.
- Яку, пане. Петрушку? - дивується Янка. - Ти ж сам мені велів її покришити та баранину приправити.
Як почув це пан, так і позеленів від злості. А тут його так занудило, що всі нутрощі перекинулися. Ну, з пана і дух геть.