15 травня - 750 років від дня народження Данте Аліг'єрі
5 питань до «Божественної комедії»
690 років тому Данте Аліг'єрі написав свою «Божественну комедію». Чому комедія і чому «божественна»? Що більше в цьому творі: політичної сатири або католицького віровчення? На ці та інші питання «Фомі» відповів священик і філолог протоієрей Максим Козлов.
1. Чому Данте назвав свій твір комедією і з чим пов'язаний епітет «Божественна»?
Видимих причин назвати свій твір саме комедією, а не трагедією у Данте було дві. І обидві вони обгрунтовані тодішніми літературними канонами. По-перше, це особливості розвитку сюжету: скорботне і страшне спочатку розповідь завершується радісним кінцем, що характерно саме комедіям. По-друге, твори, що належали до різних жанрів «високої літератури», писалися тоді виключно латинською мовою. Данте ж написав свою «Комедію» на італійському.
2. Як це твір вплинуло на світову літературу і культуру?
«Божественна комедія» Данте традиційно входить в набір з десяти найвідоміших творів, принаймні, західноєвропейської літератури. Багато письменників і поети черпали у нього своє натхнення, згадаємо з близької нам, наприклад, вірш Ахматової «Данте»:
Il mio bel San Giovanni
Він і після смерті не повернувся
У стару Флоренцію свою.
Цей, йдучи, не озирнувся,
Цьому я цю пісню співаю.
Факел, ніч, останнім обійми,
За порогом дикий крик долі ...
Він з пекла їй послав прокляття
І в раю не міг її забути, -
Але босий, в сорочці покаянної,
Зі свічкою запаленою не пройшов
За своєю Флоренції бажаною,
Віроломної, низькою, довгоочікуваної ...
«Божественна комедія» зробила дуже великий вплив на виникнення власне італійської літератури, так як це один з тих текстів, де формувався італійська літературна мова. Тут важливо зазначити, що ця мова формувався на основі твору, яке зачіпає основоположні контексти християнського віровчення: життя і безсмертя душі, відплати і відповідальності, загробного долі. В цьому відношенні можна сказати, що італійцем згодом, як і французам з такими текстами Кальвіна як «Повчання в християнській вірі», німцям з перекладами Біблії Лютера і іншими його віронавчальний творами дуже пощастило: у них літературна мова формувався одночасно з мовою богослов'я. І в цьому відношенні для європейської культури парадигма, дана Данте, повинна бути дуже і дуже значимою.
Говорити ж, що Данте мав якийсь особистий містичний досвід, який став підставою для написання «Божественної комедії», я думаю, немає ніяких вагомих підстав. Швидше тут відображається традиційне католицьке вчення про загробне життя.
4. Чи можна отримати від прочитання цієї книги щось велике, ніж просто естетичну насолоду від гарної літератури?
По-перше, я від душі побажаю кому-небудь прочитати її цілком. Тому що навіть філологи дуже часто обмежуються тими витягами, що є в хрестоматіях. Щиро радію за гіпотетичного читача, який не тільки говорить, що прочитав «Божественну комедію», але реально її прочитав. Чи може це щось дати сучасному релігійному досвіду? Тут я вважаю, що людині, яка живе вже якоїсь більш-менш інтенсивним життям в огорожі церкви, - навряд чи. Тому що він має більш безпосередні джерела і для придбання навички спілкування з Богом і для розуміння віри власної церкви. А для людини внецерковного, але якось замислювався про свій шлях, не виключаю, що «Божественна комедія» може стати одним з поштовхів для переосмислення свого світогляду в належному наближенні до християнського.
5. Дантевскій загробний світ відповідає християнським віровченням?
Я думаю, ми можемо говорити про те, що це досить точне відображення традиційних схоластичних поглядів католицької церкви, яка, до речі, ніколи не виступала ні при житті, ні після смерті Данте з будь-якої критикою того, що їм було написано.
Зрозуміло, що ці уявлення мають серйозні відмінності з вченням православної Церкви. Головним з яких є вчення про чистилище, тобто про повну загальну середню стані між раєм і пеклом, куди потрапляє в власне католицькому поданні абсолютна більшість людей. Це ті люди, які не є нерозкаяним грішниками, але і у яких міра чесноти і каяття він не такий, щоб їх відразу в рай пустити. У Православ'ї немає вчення про таке середньому стані, яке потрібно відбути, перед тим як тебе пустять в рай.
Ну а якісь деталі, пов'язані з колами, зі структурами пекла, чистилища та раю, долями нехрещених немовлят і іншим - це характерні середньовічні уявлення, які в якійсь мірі навіть сучасної католицькою церквою поділяються.