Перітонеовенозного шунтування забезпечувала-ет тривалий лікувальний ефект (на багато місяців) [29]. Воно викликає збільшення об'єму циркулюючої крові шляхом безперервного по-дження асцитичної рідини з черевної порожнини в загальний кровотік (рис. 9-8). Збільшення об'єму циркулюючої крові підтверджується сни-ням в плазмі рівнів реніну, ангіотензину, норадреналіну, антидіуретичного гормону і ПНФ. Поліпшуються кровопостачання і функція нирок.
Цю операцію виконують під загальним знеболити-ням на тлі профілактичного введення ан-тібіотіков. Черевну порожнину дренують з по-міццю довгою перфорованої пластикової трубки, що досягає області таза. Трубку соеди-ють з реагує на зміну тиску кла-паном, який мають у своєму розпорядженні екстраперітонеально. Він в свою чергу з'єднаний з силіконовою трубкою, яка проходить в підшкірному каналі від живота до шиї. На шиї трубку проводять через внут-реннюю яремну вену у верхню порожнисту вену. При зміщенні вниз діафрагми під час вдиху тиск внутрішньочеревної рідини наростає, в той час як тиск в верхньої порожнистої вени і в грудній порожнині падає. Таким чином при диханні віз-ника сила, що відкриває клапан і засмоктує-щая рідина в верхню порожнисту вену.
Ця операція усуває асцит на тривалий ча-ма. Однак число ускладнень велике. Периопераційне летальність становить близько 18% [39], а за деякими даними, сягає 52% [56]. Звичайні-но після операції розвивається легка форма ДВС-синдрому, викликаного попаданням в кров прокоа-гулянтов і колагену, що містяться в асцитичної рідини [6]. ДВС-синдром може протікати важко і привести до летального результату. Видалення асциту і введення сольових розчинів перед шунт-ням служать профілактикою ускладнень. До ранніх ускладнень відносяться підтікання асці-ної рідини з операційної рани, крово- протягом з варикозно-розширених вен і набряк ліг-ких. Пізніше розвиваються інфекційні ослож-вати, частіше - ендокардит правих відділів серця. Незважаючи на високу частоту повторних госпітов-зації в зв'язку з порушенням функції шунта, необхідність в них виникає рідше, ніж при повторних парацентез. Тривалість преба-вання хворого в стаціонарі залежить від тяжкості основного захворювання. Операція протівопоказа-на при гепаторенальном синдромі [13].
Мал. 9-8. Перітонеовенозного шунт.
У багатоцентровому дослідженні не виявлено переваг шунтування по Ле Провину за срав-рівняно з Парацентез незалежно від застосування діуретиків. Ефект лікування через місяць після шунтування був краще, але при цьому показник виживання виявився нижче. Однак через рік ефективність лікування і показники виживаності-сти були приблизно однаковими в обох групах хворих. Накладення перітонеовенозного шунта дозволяє швидше видалити асцитичну рідина, однак на прогноз захворювання не впливає | 63 |. Хворим на цироз печінки групи С по Чайлд операція протипоказана.