Переломи стегнової кістки у дітей складають 4% від усіх випадків переломів кісток кінцівок і вимагають, як правило, стаціонарному ного лікування. За локалізацією розрізняють переломи в області про- ксімального відділу стегнової кістки (епіфізеоліз і остеоепіфі-зеолізи головки, переломи шийки), над- і подвертельние переломи, відриви (апофізеолізи) великого і малого вертелів, диафен-Зарн переломи і переломи в області дистального метаепіфіза стегнової кістки. Пошкодження проксимального метаепіфіза стегнової кістки, зокрема травматичні епіфізеоліз і остеоепіфізеоліз го- спритні і переломи шийки стегнової кістки, в дитячому віці зустрічаються вкрай рідко. Вони виникають в результаті падіння з великої висоти на однойменний бік або при ударі безпосередньо в область великого вертіла. Рідкість подібних переломів у дітей пояснюється еластичністю кісткової тканини і товстим шаром епифит-Зарн хряща шийки стегнової кістки. Епіфізеоліз і остеоепі- фізеолізи головки стегнової кістки найчастіше виникають на па- тологических тлі у хворих, що мають гормональний зрушення. Клінічна картина характерна. Нога злегка ротирована кна- ружі і приведена внаслідок рефлекторного скорочення сідничних м'язів. Позитивний симптом «прилиплої п'яти». Біль в області тазостегнового суглоба посилюється при пасивних і активних дви- женіях. Великий крутив при переломах зі зміщенням стоїть вище лінії Розера-Нелатона. Рентгенологічне дослідження уточня- ет діагноз. При травматичних епіфізеоліз головки і переломах шийки стегнової кістки без зміщення показана тривала іммобілізація кінцівки на відводить шині Белера або гіпсовій пов'язці з тазовим поясом, накладеної в положенні відведення і внутрішньої ротації. Термін іммобілізації від 2 до 3 міс з наступною дли- котельної розвантаженням (до 1,5-2 міс). При переломах зі зміщенням кісткових уламків застосовують скелетневитягування на функцио- нальної шині Белера з максимальним відведенням ноги. Спицю Кіршнера проводять через дистальний метафиз стегнової кістки. Застосування лейкопластирного витягнення при зазначених повреж- дениях недостатньо, так як це не вирішить проблему зміщення від- ломки і виправити шеечно-діафізарний кут. У дітей зі «свіжими» епіфізеоліз і остеоепіфізеоліз зі зміщенням головки стегнової кістки дуже ефективна одно- моментная закрита репозиція кісткових уламків. Її виробляють під загальним знеболенням і рентгенологічним контролем. Чрес-шкірний остеосинтез здійснюють пучком спиць Кіршнера (4-5 спиць) з іммобілізацією в кокситная гіпсовій пов'язці. При невдачі консервативного лікування переломів шийки стегнової кістки поки-зано оперативне втручання з остеосинтезом. Найбільш типовими ускладненнями при зазначених переломах є освіту посттравматической варусной деформації і розвиток асептичного некрозу головки стегнової кістки. При пе- реломах шийки стегнової кістки у дітей терміни іммобілізації повинні бути максимальними (до 2-4 міс) з подальшою раз- грузкой травмованої кінцівки (до 6 міс); доцільні ле- карственная терапія, фізіопроцедури, електромагнітна стімуля- ція та ін. Ізольований перелом великого вертіла виникає в разі застосування насильства безпосередньо до великого рожна. Відламки зазвичай не зміщуються (утримуються потужним сухожильних рас тяжіння, що покриває поверхню великого вертіла). Функція кінцівки страждає зазвичай мало. Рентгенограма підтверджує діагноз. У травматології дитячого віку більше значення має ізольований перелом малого вертлюга стегнової кістки, який відноситься до відривним переломів (апофізеоліз) і виникає в результаті короткочасного і різкого напруги клубово-по-яснічной м'язи. Найбільш типовим прикладом може служити пошкодження, отримане при стрибку через спортивний снаряд з розведеними ногами. Клінічно визначаються біль в області перелому, утруднення приведення ноги і згинання в тазостегновому суглобі. Лікування полягає в іммобілізації кінцівки на функци- нальної шині Белера або в гіпсовій лонгет строком до 3-4 тижнів. Перелом діафіза стегнової кістки у дітей відноситься до найбільш частих пошкоджень і локалізується в основному в середній третині (60%). У 29% випадків перелом виникає в нижній третині і в 1% - в проксимальному кінці стегнової кістки. Найчастіше пере- ломи виникають при падінні з висоти або під час рухливих ігор, катання на ковзанах, лижах і з крижаних гірок. Найбільш важкі ушкодження стегнової кістки у дітей спостерігаються при вуличній транспортної травми. У дітей зустрічаються епіфізеоліз і остеоепіфізеоліз дис-тального кінця стегнової кістки зі зміщенням кісткових уламків наперед і в бічну сторону. Пошкодження виникає при прямому механізмі травми і нерідко супроводжується значним зміщення ням. У дітей грудного віку, особливо страждають на рахіт, спостерігаються характерні переломи за типом вербового прута в нижній третині стегнової кістки. У подібних випадках тільки рентгенологі- чеський дослідження допомагає поставити діагноз. Діагностика не становить труднощів при наявності класичними ських ознак: біль, порушення функції, зміна контурів стегна, крепітація уламків, патологічна рухливість. Лікування дітей з переломами діафіза стегнової кістки, як і дорослих, складається з трьох основних етапів: 1) вправлення перелому; 2) утримання в правильному положенні до консолідації перелому; 3) відновлення функції пошкодженої кінцівки. Основний метод лікування - витягування, різне в залежності від віку дитини та характеру перелому. Незадовільні результати лікування при переломах стегнової кістки зі зміщенням в більшості випадків пояснюються застосуванням гіпсових пов'язок, які не гарантують від вторинних зсувів з утворенням деформацій типу галіфе. Дітей до 3-річного віку з переломами стегнової кістки лікують вертикальною витяжкою по Шеде. Витягування здійснюють за допомогою лейкопластиру, смужки якого приклеюють до зовнішньої і внутрішньої поверхонь стегна і гомілки. Щоб уникнути пролежнів в області щиколоток в петлю лейкопластиру вставляють дощечку-рас прочуханку. Ногу, розігнуту в колінному суглобі, підвішують на будь-який рамі (найзручніше дуга Назарова) з вантажем від 1,5 до 3 кг. При достатньому вантаж сідниця на хворому боці повинна бути при- піднята над площиною ліжка на 2-3 см. У неспокійних дітей, яких важко утримати в правильному положенні, застосовують вертикальне витягування за обидві ноги, що зручно для догляду за дитиною. Стегнова кістка в цьому віці нормально зростається в середньому за 2-3 тижнів. При лейкопластирного вертикальному витягненні по Шеде дей ствие сили, що розтягує передається м'язам через що покривають їх м'які тканини. Тому кращий ефект спостерігається в разі застосування сили на можливо більшій площі. Максимальний розтягує ефект досягається в області проксимальних кінців наклеєних смуг. Тому лейкопластир накладають на всю кінцівку незалежно від рівня перелому. До ускладнень при нашкірному витягненні відносяться садна і фликтени на шкірі, ма- цераціі шкіри, сповзання пов'язок і пролежні, збільшення зміщення уламків. У дітей старше 3 років застосовують класичне скелетне витя- ються на функціональній шині Белера за допомогою спиці Кир-шнера, яку проводять через проксимальний метафиз більше-гомілкової кістки нижче її горбистості, рідше - через нижній метафиз стегнової кістки (в основному при епіфізеоліз і остеоепіфізео- 473 лізах зі зміщенням головки, переломах шийки, під-і чрезвер-них переломах стегнової кістки). Одномоментна закрита ре- позиція під загальним знеболенням з періодичним рентгеноло- гическим контролем показана при поперечних переломах стегнової кістки з великим зміщенням уламків на 3-5-е добу з моменту накладення скелетного витягування. Той же метод застосовують при переломах у нижній третині стегнової кістки або епіфізеоліз і остеоепіфізеоліз, коли дистальний уламок ротується і йде вперед і вгору. В останньому випадку ногу, зігнуту в колінному суглобі, після репозиції фіксують гіпсовою пов'язкою. Оперативне втручання при переломах стегнової кістки по- казано при невдачі консервативного лікування, інтерпозиції м'яких тканин між відламками, відкритих переломах із значним ушкодженням м'яких тканин і при неправильно зрощених переломах. Досвід лікування дітей з переломами стегнової кістки показав, що в більшості випадків відкрита репозиція проводиться з приводу переломів в області проксимального кінця. Інтрамедул-лярні металлоостеосинтез стегнової кістки стрижнем Богданова, цвяхом ЦІТО і ін. Практично не відбивається на зростанні кістки в довжину. Термін консолідації перелому стегнової кістки залежить від харак- тера пошкодження, стояння уламків в процесі лікування, а також віку і загального стану дитини до моменту пошкодження. У дітей віком до 3 років кістки зростаються до кінця 3-го тижня, від 4 до 7 років - до кінця 4-5-го тижня, а у дітей старшої вікової групи - приблизно через 1,5 міс. Терміни іммобілізації удліня- ються у дітей ослаблених, які страждають гіповітамінозом, рахіт, хворих на туберкульоз, а також при патологічних і відкритих переломах, що залишилися допустимих зсувах кісткових уламків. В процесі допустимі кутовий зсув до 10 ° в площині руху кінцівки, а також вкорочення в межах від 1 до 1,5 см, яке з ростом стегна завжди компенсується. Варусне або валь-Гусне відхилення осі стегна, а також ротаційні зміщення слід усувати повністю. Скорочення більше 2 см залишається і може відбитися на функції ноги, змінити ходу, правильне поло- ження таза і викликати компенсаторне викривлення хребта.