Лікарі привезли мене в лікарню і тут же відправили на рентген. Оказа-лось, дійсно перелом. Сло-мана шийка стегна. «У вашому возра-сте, папаша, це серйозна травма, варто подумати про операцію», - ска-зал мені лікар. Але я вирішив, що лягти під ніж хірурга завжди встигну, і став шукати інші способи, щоб побороти проблему. Звичайно, мене відразу ж одягли в гіпс, деякий час я ще пробув у лікарні, а потім приїхав син на машині і від-віз мене додому. Я попро-сил його роздобути по-більше літератури про переломах і, в част-ності, про способи швидкого зажівле-ня травм. В одній з книг попалося дотримуюся-ний: взяти 5 яєць, 9 лімо-нів, 2 столові ложки меду, 50 грамів коньяку або кагору. Яйця розбити і змішати з медом, а шкаралупу висушити. У свіжовичавлений лимонний сік обережно всипати подрібнену в кавомолці яєчну шкаралупу. Через кілька днів, ко-ли шкаралупа розчиниться, обидві суміші з'єднати. Настояти добу і прини-мати по 25-30 грамів 1 раз в день, перед вживанням збовтуючи. Курс лікування - 2-3 таких порції. Ре-шив випробувати цей спосіб.
Крім того, прочитав історію однієї дружин-Київщини, яка з такою ж травмою, як у мене застосовувала спеціальну гімнастику для прискорення зажівле-ня перелому. Вправи такі:
1. Лежачи, ворушити ступнями, потім дуже обережно сісти на ліжку.
Вправа слід починати з 5 раз (сісти - лягти) вранці, вдень і ввечері. З кожним днем увели-чувати число руху-ний на 1 раз і довести до 30 (3 рази в день по 30).
2. Через місяць можна пробувати сідати на ліжку і обережно опус-кати ноги на підлогу. У цьому положенні по-очередно перес-гать ступні, немає від-ривая їх від статі, як можна далі вперед-назад. Починати потрібно з пя-ти повторень 3 рази в день, пості-пінно збільшуючи кількість «ша-гов».
3. Сидячи, стукати п'ятою об підлогу. Уда-ри сприяють наростанню кост-ної мозолі і прискорюють зрощення кісток.
Цю гімнастику робив в суворій по-послідовності, як було написа-но, а паралельно брав і ле-карство, описане мною спочатку. Покращення дійсно почалися досить швидко. З того часу пройшло, звичайно, чимало років, але мо-гу сказати, що зараз травма майже не турбує мене.
Леонід Лемешев, м Воронеж