Переливанням крові називається введення в кровенос-ве русло хворого (реципієнта) крові іншої людини (донора). Спроби переливання крові від однієї людини до іншої робилися ще в XVII столітті, проте ця операція отримала своє наукове обгрунтування і стала безпечною лише на початку XX століття, коли був відкритий за-кон ізоагглютінаціі, на підставі якого всі люди по гемагглютинирующих властивостями крові були розділені на чотири групи.
Розвиток вчення про переливання крові і кровозамінників (трансфузиология) нерозривно пов'язане з іменами російських і радянських вчених: А. М. Філомафітський, І. В. Буяльського, С. І. Спасокукоцького, В. Н. Шамова, Н. Н. Бурденко і ін .
Численними дослідженнями було показано, що в крові можуть перебувати різні білки (агглютіногени і аглютиніни), комбінацією (наявністю або відсутністю) яких і утворюються чотири групи крові.
Кожній групі дано умовне позначення: 0 (I), А (II), В (III), AB (IV).
Встановлено, що переливати можна тільки одногруппную кров. У виняткових випадках, коли немає одногруппових крові, а переливання життєво необхідно, допустимо переливання іншої крові.
У цих умовах кров 0 (I) групи можна перелити хворим з будь-якою групою крові, а хворим, які мають кров AB (IV) групи, можна перелити донорську кров будь-якої групи.
Переливання крові з груповою несумісністю при-водить до важких ускладнень і смерті хворого!
- Поет-му, перш ніж починати переливання крові, необхідно точно встановити групу крові хворого і групи пере-Ліван крові, резус-фактор.
- Перед кожним переливанням крові, крім визначення групи крові і резус-фактора, виробляють проби на індивідуальну і біологічну сов-местімость.
Пробу на індивідуальну сумісність проводять наступним чином.
У чашку Петрі вносять 2 краплі сироватки крові хворого, до яких додають одну краплю переливається крові, і ретельно їх перемішують. Результат оцінюють через 10 хв. Якщо аглютинації немає, то кров індивідуально сумісна і її можна пере-Ліван хворому.
Пробу на біологічну сумісність проводять в момент переливання крові. Після того як система для переливання буде з'єднана з флаконом, заповнена кро-в'ю і приєднана до голки, що знаходиться в просвіті со-суду (вени, артерії), починають струминне вливання 3 5 мл крові і кілька хвилин спостерігають за станом хворого. Якщо немає небажаних реакцій (головні болі, болі в попереку, області серця, ядуха, гіперемія шкіри, озноб і ін.), То сле-дует визнати кров біологічно сумісної і можна провести переливу-ня крові. При появі реакції під час проведен ня проби або в процесі операції переливання крові слід негайно припинити.
Способи переливання крові.
Переливання крові може бути прямим. коли набраний-ву в шприц кров донора тут же в незміненому ві-де вводять в кров'яне русло реципієнта, і непрямим, при якому кров від донора беруть за-раніше в посудину з розчином, що перешкоджає сверт-ванию крові, і потім пе-релівают реципієнту через деякий час.
Прямий метод складний, його застосовують в рідкісних випадках, з особливих поки-заниям. Непрямий метод значно простіше, позво-ляет створити запаси крові, легко регулювати швидкість переливання, обсяг вливаємо крові, проводити переливання в різних умовах (напри-заходів, в машині швидкої по-мощі, літаках і т. Д.) І уникнути багатьох ускладнень, можливих при прямому способі.
Переливати кров можна в артерію, вену, кістковий мозок.
За способом введення розрізняють крапельне і струменів-ве переливання крові.
Внутрішньоартеріальне нагнітання крові виробляють при реанімації у випадках, коли необхідно швидко возмес-тить крововтрату, підвищити тиск, стимулювати діяль-ність серця. Найбільш часто використовується внутрівен-ве переливання крові. При неможливості пунктировать вену переливання здійснюють внутрикостно (грудина, п'яткова, клубова кістка).
Показання до переливання крові.
- Гостре малокро-віє: перелита кров відновлює нормальне кількістю-ство гемоглобіну, еритроцитів, нормальний обсяг цирку-лірующей крові. При великій крововтраті іноді пере-ливают до 2-3 л крові.
- Шок: переливання покращує серцеву діяльність, підвищує тонус судин, арте-риальное тиск, при важких операціях предупреж-дає розвиток операційного травматичного шоку.
- Хронічні виснажливі захворювання, інтоксикації, захворювання крові: перелита кров стимулює процеси кровотворення, підвищує захисні функції організму, зменшує інтоксикацію.
- Гострі отруєння (отрути, гази): кров володіє хорошими дезінтоксикаційні властивості, різко зменшує шкідливу дію отрут.
- Порушення згортання здатності крові: перелом-вання невеликих доз крові (100-150 мл) підвищує її згортають властивості.
Протипоказання до переливання крові:
- важкі запальні захворювання нирок, печінки,
- некомпенсі-рова пороки серця,
- крововиливи в мозок,
- інфільтративна форма туберкульозу легенів і ін.
Людина, яка здає частину своєї крові, називається донором. Донором може бути будь-яка здорова людина у віці від 18 до 55 років. Придушую-ний кількість донорської крові, що йде на лікування вільних, в нашій країні здається донорами безоплатно. Багато тисяч здорових громадян, виконуючи свій високий громадянський обов'язок, багаторазово здають кров.
Заготівля крові в нашій країні виробляється на стан-ціях переливання крові, в кабінетах переливання крові при великих лікарнях, у спеціалізованих науково-дослідних інститутах.
В СРСР також широко практикувалися «Дні донора» на підприємствах, в установах, вузах. У цих випадках кров забирали в спеціальних пересувних операційних за місцем робо-ти або навчання донорів.