Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Сучасний стан теорії перекладу характеризується не тільки безперервним пошуком закономірностей переклад-чеський діяльності, а й постійним уточненням як предмета, так і самого об'єкта цієї науки.
Розрізнення об'єкта і предмета науки, або конкретного науч-ного дослідження, проводиться не завжди. У плані загальної теорії пізнання протиставлення предмета і об'єкта відносно. Основна структурна відмінність предмета від об'єкта полягає в тому, що предмет містить в собі лише головні, найбільш суще недержавні з точки зору конкретного дослідження властивості і ознаки 1.
1 Філософський енциклопедичний словник. М. 1983. С. 525.
Федоров А.В. Основи загальної теорії перекладу. М. 1983. С. 16. - 1 Там же. С. 15.
Ототожнення об'єкта і предмета теорії перекладу факти-но відбувається і у В.М. Коміссарова. Він, як і Миньяр-Бе-
1 Швейцер А.Д. Теорія перекладу. М. 1988. С. 8.
доручили, розглядає переклад в рамках міжмовної коммуни-кации. Такий підхід дозволяє, на його думку, «вирішити питання про те, що становить предмет теорії перекладу. Зрозуміло, що тео-рія перекладу (теоретична частина науки про переведення - переводі-Реден) повинна займатися вивченням перекладу, але що таке переклад? »1 Таким чином, предметом науки про переведення надає-ся вивчення об'єкта - переведення, тобто всеосяжне тео-ське уявлення об'єкта без якої б то не було виразно вираженою специфіки. В цьому випадку виявляється необхідним уточнити саме поняття об'єкта, що і робить комісії-рів, пропонуючи таке визначення перекладу: «Переклад - це вид мовного посередництва, при якому на іншій мові створюється текст, призначений для повноправною заміни оригіналу, як комунікативно рівнозначного последне- му »2. Дуже лаконічне визначення перекладу, запропоноване Коміссарова, все ж не відображає всієї сутності об'єкта тео-рії перекладу з достатньою повнотою і ясністю. Комісарів справедливо відносить своє визначення до розряду телеологічес-ких, тобто тих, які намагаються пояснити сутність явищ і процесів через ставлення доцільності. Але мета не яв-ляется єдиною причиною того, що процеси розвиваються тим чи іншим способом. Мета являє собою лише один із зовнішніх чинників по відношенню до процесу і не дає можли-ності розкрити його сутність.
Спроба уточнити об'єкт теорії перекладу знову повертає нас до самого поняття «переклад», адже саме це поняття і має відображати якусь реальність, досліджувану даної наукової дисципліною. Будь-яке поняття характеризується обсягом і содер-жанием. Якщо ми включимо в обсяг поняття «переклад» все різно-видности комунікації з використанням двох мов, то під це поняття ми повинні будемо підвести і складання рефератів з джерел, написаним на іншій мові, і анотації соб-дарських наукових статей, які прийнято робити на англійською мовою, і відомі з історії літератури наслідування, і недо-торие інші різновиди комунікації з використанням Двох мов, які не є перекладом. Обсяг поняття «пере-вод» виявляється вже поняття «комунікації» з використанням Двох мов. Але, як ми бачили, існує широкий погляд на переклад (міжмовної переклад, внутрімовні переіменова-ня і трансмутація). Таке широке розуміння перекладу вихо-Дит за межі комунікації з використанням двох мов, так
'Комісарів В.Н. Сучасне переклад зведення. 2 Там же. С. 53.
як передбачає і комунікацію всередині однієї мови і, на-проти, комунікацію з використанням різних семіотичних систем. Обсяг поняття переклад виявляється ширше обсягу поняття комунікації з використанням двох мов.
Переклад є найскладнішою інтелектуальної діяч-ністю, тобто являє собою психофізичний процес відпрацьовано-вання свідомістю перекладача деякої реальності. Складність «перекладацького» відображення дійсності полягає в тому, що сприймає він вже відображені чужим свідомістю факти дійсності. Ця двоїстість відображення і лежить в основі перекладу як психічного процесу. Сприйняття перекладачем відображеної дійсності, зафіксованої в формах результат-ного тексту, також відбувається по-різному. Оригінальний текст може надходити по зоровому або слуховому каналах, один раз або необмежену кількість разів, в комфортній психологічній обстановці або в умовах стресу. Від того, як сприймає перекладач «свою реальність», залежать властивості створюваного ним продукту.
Переклад завжди передбачає оперування певними знаковими системами, тобто має знакову, семіотичну сущ-ність. Він може здійснюватися як між різними семіотічес-кими системами, так і між різними варіантами однієї і тієї ж семіотичної системи. Як варіанти однієї семіоті-
чеський системи можуть виступати різні природні мови в рамках абстрактної семіотичної системи - людського язи-- £ 3. Такими варіантами можуть бути і різні підсистеми всередині однієї національної мови, і різні идиолекта, тобто індивіду-альні мови говорять суб'єктів. Переважним об'єктом теорії перекладу є міжмовної переклад, проте багато закономірностей, властиві даного різновиду семіотичних відносин, виявляються дійсними і для внутрімовні-го, і для межсеміотіческого перекладу.
Переклад - це завжди перехід, здійснюваний індивідом (або імітує його машиною) або від однієї семіотичної системи до іншої, або від одного варіанта тієї ж семіотичної системи до іншого. Але не всякий перехід від однієї знакової сис-теми до іншої виявляється перекладом. Не виходячи за межі взаи-модействие тільки мовних систем і на додаток до названих уже типам комунікації з використанням двох мов можна уявити собі таку ситуацію усного спілкування, коли бі-лингв, перебуваючи в суспільстві людей, які розмовляють різними мовами, наприклад на дипломатичному прийомі, говорить з одними на од-ном мовою, а з іншими - на іншому. Але ніякого перекладу в цьому випадку немає, адже билингв, будуючи мовні твори то на одному, то на іншому мові, не ставить перед собою завдання передати повідомлення від одного комуніканта до іншого. Таким чином, головною функцією перекладу, що відрізняє його від інших різновид-ностей комунікації з використанням двох мов, виявляється суспільна функція посередництва, тобто передача чогось від одного індивіда другому. У цій функції переклад подібний лю-бому посередництва. Перекладач виявляється те саме адвокату, відстоює інтереси свого клієнта в суді, або банкірові, пе-реправляющему грошові кошти від однієї людини іншій.
Нарешті, найважливіше питання про те, що ж справді повинен передавати перекладач в процесі свого посередництва. Від вирішення цього питання залежить те, як визначати переклад. Розташовуючись в сфері комунікації, перекладач оперує смислі-лами, укладеними в мовних творах (текстах). Таким чином, переклад являє собою операцію по розшифровці смислів, витяг з повідомлення, створеного засобами однієї природної мови, і відтворення їх в повідомленні, створювані засобами іншої природної мови.
Ми порівняли перекладача з банкіром. Чи можна собі пред-ставити банкіра, який передав би від клієнта А клієнту Б де-ніжну суму, не втримавши з клієнтів кілька відсотків за свої посередницькі послуги? Так і перекладач. Навряд чи можна очікувати від нього абсолютно повної, стовідсоткової передачі всієї
системи смислів, що міститься у вихідному повідомленні. Мова навіть не йде про значення знаків, що складають вихідний текст. Їх повна передача в перекладі не тільки неможлива, але і не потрібна. Перекладач не завжди буде передавати ті чи інші грам-матические значення. Наприклад, переводячи на російську мову фран-цузским вираз a table - за стіл, він не буде повідомляти, що у французькій мові слово table жіночого роду, а переводячи фран-цузским слово secretaire російським секретар, промовчить про те, що! це слово може позначати і секретарку, і т.п. У будь-якому перев-де завжди втрачається якась призводить до втрати інформації і неминуче додається нова інформація, що виникає з з- j четанія знаків мови перекладу. Неминучість втрат і змін смислів в перекладі чітко усвідомлював ще Ієронім, мабуть, це усвідомлює і будь-яка людина, залучений в перекладацьку діяль-ність. Але якщо Ієронім був змушений переконувати своїх со-временников в неминучості втрат, то в сучасній науці про переведення, як справедливо стверджує В.Н. Комісарів, «призна-ється принципова переводимость релевантної частини утримуючи-ня оригіналу при можливих опущеннях, поповнення і изме-неніях окремих елементів переданої інформації» 1. Пере-вод слід завжди розглядати як часткову передачу сенсу вихідного повідомлення, лише наближається в більшій чи меншій мірі до повної. Відмінність перекладу від інших видів міжмовної посередництва, таких як реферування, подра-жание, переказ і т.п. полягає саме в тому, що переклад стре-мится до максимально повного і точного відтворення всієї сис-теми смислів, укладеної в вихідному повідомленні. Абсолютно повна передача всіх смислів - це якась перекладацька над-завдання, до досягнення якої слід прагнути, але досягти її практично неможливо.
Всі теоретичні і критичні міркування про переведення ве-лись протягом двох тисячоліть в основному навколо питання про те, якою має бути ступінь повноти і точності воссозда-ня в перекладі системи смислів оригіналу. Усвідомлення чистячі-ності перекладу, неминучості втрат при відтворенні системи смислів вихідного повідомлення в поєднанні з прагненням до аб-солютной повноті і точності породжували песимізм і утвержде-ня про не перекладається. Але це ж властивість перекладу лежить в ос-нове апологій «перекладацької вольниці», права перекладача на вільний обіг зі смислами оригіналу, на всілякі пере-ділки, виправлення, наслідування і т.п.
Частковість відтворення системи смислів оригіналу - об'єкт-активне властивість перекладу. Вона обумовлена неминучою асіммет-
Комісарів В.Н. Сучасне перекладознавство. С. 49.
рйей будь-якої пари мовних систем, що виявляються в контакті в перекладі, асиметрією мовних картин світу. Повнота і точ-ність перекладу залежать від умов його здійснення. Письмен-ний переклад менш обмежений в часі, ніж усний переклад. Він дозволяє багаторазово звернутися до тексту оригіналу, до довідкової літератури, редагувати текст перекладу і т.п. Уст-ний переклад протікає в умовах одноразового пред'явлення вихідного повідомлення в усній формі, часто на тлі множе-ських перешкод, без можливості знову повернутися до розпочатого вже перекладу, без права на його редагування. Природно, по своїй повноті письмовий переклад буде відрізнятися від усного. Розходження в ступені повноти настільки великі, що в західній пере-водческой школі ці види перекладу традиційно позначають різними термінами (пор. Traduction - interpretation фр. Translation - interpretation англ, і т.п.) - Усний переклад виявляється те саме інтерпретації, тобто . тлумаченню, розкриття сенсу чогось, що передбачає, як правило, творче начало. Але Інтерпро-тація виявляється основою не тільки усного, а будь-якого перекладу. Перекладач, в яких би умовах він не працював, перш за все є коммуникантом, які отримують мовне повідомлення, чита-телем, якщо мова йде про письмовому тексті, і слухачем, якщо вихідне повідомлення надходить в усній формі. Те, наскільки повно і точно сприйнято вихідне повідомлення, розшифрована закодована в ньому система смислів, залежить від особистості пе-реводчіка, його індивідуальності, психічного стану, досвіду пізнання навколишнього світу, а також від його етичної установ-ки, тобто розуміння своєї перекладацької місії. Але інтерпретації-ція не обмежується тільки розумінням вихідного мовного твори, це ще й тлумачення закладеної в ньому системи смислів. Тлумачення передбачає вибір певних форм ви-ражения, найбільш прийнятних, з точки зору кожного конкурують-ного перекладача, для даної системи смислів, очікувань публіка-ки, яка отримує переклад, умов перекладу. Об'єктивна множе-ність інтерпретацій оригіналу становить третю причину частковості перекладу.
Необхідність знайти ту оптимальну величину повноти і точності передачі системи смислів оригінального мовного про-винищення, що дозволяє говорити саме про переведення, а не про ка-ком-якому іншому виді міжмовної посередництва, висуває на перший план проблему відносини вихідного тексту до тексту перекладу. Ідеалом такого ставлення було б тотожність, тобто повне подобу. Але, як ми намагалися показати, повне подобу в перекладі практично недосяжно. Тому оптимальне від-носіння подібності перекладу тексту вихідного мовного произведе-
максимально можливе в конкретних умовах, виявляється
величиною відносною. Це відношення можна визначити через поняття еквівалентності, так як еквівалентними виявляються предмети і кількості рівнозначні, рівноцінні або відпо-ціалу в будь-якому відношенні іншим, здатні служити їм виразом або заміною.
Таке розуміння перекладу як об'єкта теорії, зрозуміло, цілком припускає міждисциплінарний підхід.
Всі ці різні погляди на один і той же об'єкт, різні ра-курси, під якими досліджується цей об'єкт, є різні предмети дослідження одного і того ж об'єкта. Що ж тоді залишається науці про переведення? Чи є у неї свій особливий пред-мет, свій особливий погляд на переклад, свій ракурс?