Тема 3 Загальні проблеми економічного розвитку.
Передумови економіки: потреби, ресурси, блага.
Економіка як єдність виробництво, обміну, розподілу і
Господарювання та ефективність.
Економічний вибір і альтернативні іздержкі.Крівая виробничих можливостей.
Передумови економіки: потреби, ресурси, блага.
Необхідність постійно задовольняти потреби - властивість людського суспільства, кожної людини. Потреби різноманітні. Їх можна класифікувати за різними критеріями:
1) потреби в коштах існування, тобто благах, які відповідають життєво важливі потреби людей (їжа, одяг, житло і т.д.);
4) потреби в коштах діяльності (предмети для виробництва товарів, послуг і т.д.).
З точки зору економіки особливо важливо відзначити важливу властивість динаміки потреб - з розвитком суспільства відбувається зростання і постійна зміна потреб по їх структурою, якістю і кількістю. З'являються не тільки нові потреби, а й відмирають старі, змінюється співвідношення між видами потреб і т.д. Це знаходить вираз в законі піднесення потреб.
Зростання потреб і їх зміна створює найсильніший спонукальний мотив для створення благ.
Благо - це будь-який предмет, як матеріальний, так і нематеріальний, здатний в кінцевому рахунку задовольнити певні потреби споживача або бути використаним для відповідних цілей виробникам. Благами є як речі, так і їх властивості (в тому числі здійснювані ними зміни в інших предметах). У ринковій економіці їх звичайні (хоча і неточні) назви - товари і послуги. Блага можна розділити на два типи: виробничі ресурси і вироблені на їх основі споживчі блага.
Хоча потреби безпосередньо задовольняються як створеними людиною, так і дарованими природою благами однак, можливості для постійного задоволення потреб створюються лише завдяки наявності у країни, суспільства, окремих людей ресурсів.
Ресурси - це наявні у суспільства можливості для створення благ і задоволення потреб. Ресурси різноманітні і можуть бути класифіковані по-різному:
1) природні, тобто наявні у товариства запаси корисних копалин, природних умов життя (сприятливі умови для сільського господарства, вигідне географічне положення);
2) матеріальні, тобто створені і накопичені попередніми накопиченнями для виробничої діяльності та споживання (підприємства, транспортні системи і т. п.);
3) людські - з їх досвідом, кваліфікацією, рівнем освіти, а також підприємницькими здібностями;
4) грошові, золотовалютні і ін.
Всі економічні ресурси мають єдиною спільною властивістю: вони рідкісні або є в обмеженій кількості. Ця рідкість відносна і означає, що ресурсів, як правило, менше, ніж необхідно для задоволення всіх потреб при даному рівні економічного розвитку. Обмеженість економічних ресурсів - об'єктивний закон, який диктує необхідність відповідного суб'єктивного поведінки людей в системі господарювання.
2. Економіка, як єдність виробництва, розподілу, обміну та споживання.
Виробництво, т. Е. Створення продуктів, становить вихідний пункт і перша ознака економічної діяльності людей. Саме в процесі виробництва, трудової діяльності відбувається пристосування вихідних ресурсів до людських потреб, створення благ, що задовольняють ті чи інші потреби людей.
В процес виробництва отримують перші економічні визначення ресурси - вони виступають факторами виробництва, або факторами створення продукту. Людські ресурси з їх здібностями до праці в процесі виробництва виступають як праця. Природні ресурси і виробляються з них матеріали, на зміну, перетворення яких спрямована людська діяльність, постають як предмети праці. І, нарешті, накопичені ресурси людської діяльності, за допомогою яких людина впливає на предмети праці в трудовому процесі, виступають як засоби праці.
Засоби праці та предмети праці, взяті в єдності, складають засоби виробництва. Створення продукту в результаті взаємодії всіх цих факторів виробництва опосередковано технологією, т. Е. Способами виробництва продукту, продиктованими існуючої технічною базою виробництва, і організацією виробництва, яка передбачає особливу систему управління останнім.
У процесі виробництва ресурси як чинники створення продукту отримує ще одне визначення - продуктивні сили. Можна виділити наступні різновиди продуктивних сил:
1) первинні продуктивні сили - природні ресурси, засоби виробництва і виробники благ;
2) вторинні продуктивні сили розвиваються на основі первинних і характеризуються формами організації суспільного процесу виробництва, залученням в виробництва результатів розвитку науки, освіти, культури, конкуренцією і підприємництвом.
Найпростіший підхід до економіки виходить з того, що вона є процес перетворення наявних у розпорядженні суспільства ресурсів в продукти, які повинні задовольняти як виробничі, так і невиробничі потреби суспільства і його членів.
Виходячи з даного підходу до економіки виникають і перші елементарні економічні проблеми:
- Що робити (які потреби задовольняти).
- Як виробляти (з яких IP-адрес, при якій технології).
- З якою метою (для кого виробляти, напрямки використання продукту).
Споживання, тобто задоволення потреб, - кінцевий пункт і сенс виробничої діяльності в будь-якому суспільстві. Потреби задовольняються як створеними, так і не створеними виробничою діяльністю благами.
За цілями споживання ділиться на приватне, т. Е. Спрямоване на задоволення потреб людей за межами виробництва, і виробниче, або використання продукту для цілей відновлення і розширення факторів виробництва, для інвестиційних цілей. Споживання населення та фірм опосередковано використанням доходів.
Слід розрізняти розподіл у вузькому сенсі (розподіл продукту) і розподіл в широкому сенсі (умов і факторів виробництва). Розподілений-ня продукту залежить значною мірою від того, як розподілені фактори виробництва між суб'єктами виробництва, тобто від власності на них. На-приклад, власник контрольного пакету акцій, як правило, має не тільки біль-шую економічну владу, а й право на отримання більшої частини доходу. Зв'язок між часткою у власності на фактори виробництва до одержуваних доходів на практиці не настільки проста, вона, в кінцевому рахунку, проявляє себе в різноманітних формах.
Обмін - стадія руху суспільного продукту, яка доставляє вироблені продукти та
умови виробництва суб'єктам економічної де-ності. Розрізняють обмін діяльності в самому виробництві та обмін про-дуктами. Якщо перший вид обміну заснований на технологічному поділі праці всередині трудового процесу і пов'язує трудові процеси, здійснювані від-слушними працівниками (робота в цеху, на конвеєрі), то другий якісно від-Ліча від першого. Обмін продуктами здійснюється на базі суспільного поділу праці, або спеціалізації суб'єктів економіки на виробництві того чи іншого виду продукції.
Обмін на основі поділу праці в умовах сучасної економіки при-нимает форму обміну товарами. Посередником в обміні виступають гроші. Слід розрізняти поділ праці всередині країни і міжнародний поділ праці, ко-ли окремі країни спеціалізуються на виробництві найбільш вигідних з точ-ки зору їх економіки товарів.
Важливо відзначити, що на кожній стадії руху від виробництва до потреб-лення в економічну діяльність втягуються все нові і нові суб'єкти економіки, а їх відносини між собою з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ постійно ускладнюються.
Споживання не може припинитися, і, отже, неминуче постійного-ве повторення виробництва, обміну, розподілу і споживання в їх єдиний стве і взаємозв'язку, або відтворення. В силу цього економіка виступає як відтворюється економіка, що отримує вираження в економічному кругоо-боротися.