Практично після кожної операції, виробленої під наркозом, розвивається дихальна недостатність тій чи іншій мірі. У зв'язку з цим необхідні інгаляція кисню і дихальна гімнастика (починаючи з другої доби після операції), введення кардіотонічних засобів. При відсутності протипоказань хвора може встати на наступний день після операції.
У перші дві доби після операції призначають стіл №0, потім стіл №2 з переходом на 4-5-е добу на загальний стіл в разі відсутності протипоказань.
Знеболюючі засоби застосовують в перші дві доби після операції. Якщо болі зберігаються більш тривалий час, слід встановити їх причину.
Антибіотики призначають за показаннями. З другої доби після операції під контролем згортання крові призначають антикоагулянти хворим, що становить групу ризику розвитку тромбоемболії.
Профілактика тромбоемболічних ускладнень особливо необхідна у хворих з хронічною анемією, варикозним розширенням вен, тромбоемболічними захворюваннями в анамнезі, аутоімунні захворювання, антифосфоліпідним синдромом, злоякісними новоутвореннями, захворюваннями серцево-судинної системи (атеросклероз, вади серця, інфаркт міокарда в анамнезі). Після операції необхідно проводити неспецифічні заходи з профілактики тромботичних ускладнень. До них відносяться бинтування нижніх кінцівок еластичними бинтами, що прискорює кровообіг в системі глибоких вен нижніх кінцівок і перешкоджає стазу крові, рання активація хворий у ліжку (повороти, присадка, вставання), лікувальна гімнастика, санація трахеобронхіального дерева.
З метою специфічної профілактики доцільно застосовувати гепарин (по 5 тис. ОД 2 рази на добу протягом перших 7 днів після операції) або фраксипарин, механізм дії якого на систему гемостазу заснований на його здатності підсилювати біологічний вплив природного плазмового білка (антикоагулянту) - антитромбіну III . При використанні гепарину в малих дозах не потрібно спеціального лабораторного контролю. За 2 дні до відміни прямих антикоагулянтів переходять на антикоагулянти непрямої дії (пелентан, фенилин і ін.). Хворим з загрозою тромбоемболічнихускладнень гепарин або кальцепарін вводять безпосередньо перед операцією.
У післяопераційному періоді необхідно проводити профілактику парезу кишечника. В основному вона полягає в корекції електролітного балансу і кислотно-лужного стану крові. На наступний день після операції вводять під шкіру 1 мл 0,05% розчину прозерину. Через 30 хв ставлять гіпертонічну клізму. При парезі шлунка і кишечника легкого ступеня вводять внутрішньовенно 30 мл гіпертонічного розчину натрію хлориду, підшкірно 2 мл 0,05% розчину прозерину і через 30 хв роблять гіпертонічну клізму.
При парезі шлунка і кишечника показані зондування і промивання шлунка, внутрішньовенне введення 30 мл 10% розчину натрію хлориду, через 30 хв - гіпертонічна клізма. Здійснюють інфузійну терапію, спрямовану на корекцію електролітного балансу і кислотно-лужного стану крові під контролем електролітів крові (калій, натрій). Зазначені заходи можуть бути повторені протягом доби.
При відсутності протипоказань, починаючи з третьої доби після операції, показана очисна клізма.
Огляд післяопераційного шва зі зміною пов'язки проводять на 2-4-у добу після операції (обробка області шва спиртом), а потім за показаннями. Шви знімають на 8-10-у добу після операції.
Піхвові дослідження виконують на 8-у добу після операції і перед випискою хворий, спринцювання піхви - на 9-10-у добу після екстирпації матки.
Відновлювальне лікування в післяопераційному періоді проводять за допомогою преформованих фізичних чинників. Після видалення злоякісних новоутворень статевих органів фізіотерапія протипоказана.
Загальним для всіх оперованих хворих є створення оптимальних умов для загоєння тканин, відновлення функціональної активності нейроендокринної системи, адаптаційних механізмів, підвищення клітинного і гуморального імунітету.