Голосові характеристики відносяться до найважливіших факто-рам сприйняття інших, оскільки мовні відтінки впливають на зміст висловлювання, сигналізують про емоції, стан людино, його впевненості або невпевненості і т.д. Тому поряд з вербальними і невербальними засобами комунікації в спілкуванні використовуються і паравербал'ние кошти - сукупність-ність звукових сигналів, які супроводжують усне мовлення, привносячи в неї додаткові значення. Прикладом такого роду може служити інтонація, що сигналізує про запитальному характер пропозиції, сарказм, відразі, гуморі і т.п. Іншими словами, при паравербального комунікації визначено-ва частина інформації передається через голосові відтінки, ко-менту, котрим у різних мовах надається певний сенс.
Хоча індивідуальні характеристики голосу не можуть служити надійним показником особистих якостей людини, тим не менш, в процесі спілкування слід пам'ятати про важливу особливість вос-ємства людини по голосу. Слухачі схильні наділяти вищими достоїнствами людей з досконаліше звучить ре-чию (приємний тембр, інтонації), приписувати їм не тільки високі інтелектуальні та психологічні якості (чарівність, інтелігентність, доброзичливість), але і значно більш високі партнерські і ділові якості ( компетентність, на-надійності, впевненість та ін.).
За допомогою голосу можна передавати основні емоції - страх, гнів, радість, здивування і емоційні стани - доброжел-ність, тривожність, впевненість, зацікавленість. На-приклад, емоція печалі виражається повільним наростанням і спадом сили і висоти голосу, збільшеною тривалістю сло-гов, падінням сили і дзвінкості голосу. Швидка мова викликає уявлення про людину активному, енергійному, а низький глу-хой голос пов'язують з людиною цілеспрямованим, вольовим, рішучим і т.п.
Призначення паравербального комунікації полягає в тому, щоб викликати у партнера відповідні емоції, Відчуваючи-ня, переживання, які необхідні для досягнення визна-лених цілей і намірів. Такі результати зазвичай досягаються за допомогою паравербальних засобів спілкування, до яких відносять-ся: просодика - темп мови, тембр, висота і гучність голосу; ек-стралінгвістіка - паузи, кашель, зітхання, сміх і плач (тобто звуки, які ми відтворюємо за допомогою голосу).
Засобами досягнення ефективної комунікації служать наступні характеристики людського голосу:
- швидкість мовлення. яка може бути дуже повільним, трохи сповільненою, швидкої і дуже швидкою. Від швидкості мови зави-сит ступінь сприйняття говорить партнерами по коммуни-кации. Жвава, жвава манера говорити, швидкий темп мови свідчать про імпульсивність співрозмовника, його збіль-ренности в своїх силах. Навпаки, спокійна повільна мане-ра мови вказує на незворушність, розсудливість, хоро-шиї настрій співрозмовника, багатство його почуттів. Помітні коливання швидкості мови виявляють недолік уравнове-шенность, невпевненість, легку збудливість. Вважається, що нормальна швидкість мови людини становить 140-150 слів за хвилину;
- гучність мови, яка є виразником почуттів людини. За показником гучності мова людини змінюється в диапазо-ні від дуже тихою до крику. Гучний мова зазвичай свидетельст-яття про щирому намірі або хизування і самовдоволений-стве, а тиха вказує на стриманість, скромність, такт або брак життєвої сили, слабкість людини. Помітні изме-нения в гучності свідчать про емоційність і віл-неніі співрозмовника. Як показує комунікаційна прак-тика, посилення емоційності мови в інших випадках спосіб-ствует відсутність логічних доказів. У звичайній обстановці спілкування слід говорити з нормальною гучністю, посколь-ку спокійний і солідний голос знімає напругу і про-спонукає інтерес до спілкування;
- артикуляція. Ясна і чітке вимова слів свидетельст-яття про внутрішню дисципліну говорить, його потреби в ясності. Неясне, розпливчасте вимова говорить про поступливості, невпевненості, млявості волі;
- висота голосу. Голоси розрізняються і по можливості впливати на інших людей. Висота голосу залежить від вікових, статевих та індивідуально-особистісних особливостей людини. У жінок і дітей голосові зв'язки коротше і тонше, ніж у чоловіків, тому висота голосу у них вище приблизно на октановим ву. Фальцет часто притаманний людині, у якого мислення і мова більше ґрунтуються на інтелекті. Грудної голос є-ється ознакою підвищеної природної емоційності. Високий пронизливий голос є ознакою страху і хвилювання;
- режим мовлення. Ритмічне говоріння означає багатство почуттів, врівноваженість, гарний настрій. Строго циклічне говоріння вказує на сильне усвідомлення пережитого, на-напруга волі, дисципліну, педантичність. Незграбно-отри-Віста манера мови служить виразом тверезого, целесообраз-ного мислення.
Таким чином, паравербального комунікація засновує-ся на тональних і тембрових особливості мови і їх вико-вання в культурі. На цій підставі можна виділяти тихі й голосні культури.
Наприклад, в Європі американців засуджують за їх манеру го-ворить занадто голосно. Ця їхня риса народжена тим обстоятельст-вом, що дуже часто для товариських американців не має зна-чення, чи слухають їх мова чи ні. Для них набагато важливіше поки-мовити свою компетентність і відкритість. На відміну від них англійці дотримуються зовсім іншої точки зору: вони вважають, що не слід втручатися не в свої справи. Тому у них особливо розвинена здатність направляти свою промову прямо на потрібного партнера і при цьому враховувати не тільки рівень шуму, але і відстань.
Як ні парадоксально, вельми важливу роль в комунікації відіграє мовчання. У різних культурах уявлення про те, як-ко мовчання необхідно для адекватного спілкування, має свою національну специфіку.
Наприклад, американці не виносять тривалих пауз і завжди намагаються заповнити їх говорінням. Тому, коли іноземних-ні журналісти або бізнесмени їдуть в США, щоб отримати необхідну інформацію, їх інструктують: робіть затяж-ні паузи - і американці вам самі все розкажуть.
Наприклад, в європейських мовах значима інформація виділяється за допомогою контрастного наголоси. У південноазіатських мовах, навпаки: нова інформація повідомляється тихіше, ніж вже відома. У деяких арабських і африканських культурах гучність говоріння використовується як засіб регулювання зміни ролей говорить - слухає. В європейських культурах гучне і одночасне говоріння означає суперечка або сварку.
Культурноспеціфіческіе особливості паравербального когось комунікація знаходять своє вираження і в швидкості мови.
Наприклад, фіни говорять відносно повільно і з Довгими паузами. Ця мовна особливість створила їм імідж людей, які довго думають і неквапливо діють. У куль-турі північноамериканських індіанців нормальними вважаються Паузи, що тривають кілька хвилин в рамках одного мовного со-спілкування. Швидко говорять культури представляють носії Романських мов (французи, румуни, молдавани, цигани), ко-торие практично не роблять паузи між відрізками мови. За цим показником німці займають середнє положення, але ско-кість мови вище в Берліні і нижче на півночі Німеччини.