Отодектоз, вушний кліщ, «вушна короста» у тварин симптоми, лікування, ЕВРОВЕТ

Отодектоз, вушний кліщ, «вушна короста» у тварин симптоми, лікування, ЕВРОВЕТ

Отодектоз (вушний кліщ, «вушна короста») - це паразитарне захворювання зовнішнього слухового каналу, що викликається мікроскопічним кліщем Otodectes cynotis. Паразитування кліща викликає розвиток запального процесу (зовнішнього отиту), який провокує свербіж.

Ступінь свербіння різниться у різних тварин - у одних навіть велика кількість кліщів викликає легкий свербіж, у інших - незначна кількість кліщів провокує розвиток найсильнішого свербіння, расчесов і дискомфорту. Як правило, у таких тварин це пов'язано з реакцією гіперчутливості (підвищеної сприйнятливості) до продуктів життєдіяльності кліща.

Захворювання найбільш часто реєструється у тварин, які бувають на вулиці. Але не можна виключати захворювання у тварин, що не залишають квартиру. Нерідко захворювання носить хронічний характер, так як тривалий час може протікати без явних клінічних ознак.

Для отодектоза характерна наявність в зовнішньому слуховому проході темних виділень у вигляді меленої кави. Іноді виділення мають вигляд білуватих лусочок і кірочок. У разі гіперчутливості виділення взагалі можуть бути відсутніми або бути в незначній кількості. Тому для точної діагностики даного захворювання необхідно взяти кілька мазків вушних виділень. У більшості випадків кліщ без праці виявляється при дослідженні мазків під мікроскопом.

Перед початком лікування слуховий прохід необхідно очистити від виділень і кірочок. Користуватися ватяними паличками для цього не рекомендується. Найкращим рішенням буде очищення вух за допомогою спеціального лосьйону. Для запобігання расчесов може знадобитися надіти на шию тварини захисний пластиковий комір.

Для людини отодектоз не заразний!

Лікування вушного кліща у кішок

Отодектоз у кішок є найбільш частою причиною (понад 50% випадків) розвитку вушного свербіння і зовнішнього отиту. Для лікування можна застосовувати протипаразитарні вушні краплі, краплі на холку або ін'єкції протипаразитарного препарату.

Протипаразитарні вушні краплі необхідно закопувати мінімум 3 рази з інтервалом 5-7 днів (це пов'язано з циклом розвитку кліща). Недоліком цього способу лікування є низька ефективність, якщо капати краплі в брудні вуха, якщо препарат не проникає вглиб слухового проходу. Також, при закапуванні ці краплі викликають неприємні відчуття у кішок, занепокоєння і, нерідко, агресію, що ускладнює їх застосування.

Відмінний терапевтичний ефект роблять краплі на холку Стронгхолд. Вони зберігають ефективну концентрацію в шкірі протягом 30 днів, тому достатньо одноразового застосування, щоб позбавити вихованця від хвороби. Це особливо зручно для тварин, які негативно реагують на чистку вух і закапування крапель. Недоліком цього методу є висока вартість препарату. Але ціну цілком виправдовує хороший лікувальний ефект і відсутність у вихованця стресу від лікування.

У разі сильних поразок можуть знадобитися ін'єкції протипаразитарного препарату (івермектіна). Препарат вводиться підшкірно 3 рази з інтервалом 10 днів. Це 100% спосіб позбутися від вушного кліща. Недоліком цього способу лікування є хворобливість при введенні препарату, необхідність відвідування клініки для проведення ін'єкцій.

Отодектоз дуже заразний для кішок, тому лікувати необхідно всіх тварин, що знаходяться в контакті, навіть при відсутності у них симптомів. Інакше в навколишньому середовищі буде підтримуватися вогнище паразитарних інвазій.

Лікування вушного кліща у собак

Отодектоз у собак реєструється дуже рідко. Найбільш частою причиною зовнішнього отиту у собак є вторинне бактеріальне і грибкове запалення в результаті алергій та інших причин. Якщо ж отодектоз підтверджений, то лікування його нічим не відрізняється від описаного для кішок.

При своєчасному виявленні і лікуванні отодектоза прогноз сприятливий. При сильному свербінні можуть виникнути розчухи в області вух, гематома вушної раковини (отогематома). У разі ускладненого перебігу може знадобитися призначення комплексних протизапальних вушних крапель з антибіотиком. У дуже рідкісних випадках може статися перфорація (розрив) барабанної перетинки і розвиток середнього і внутрішнього отиту. В цьому випадку показана системна терапія.