Кріплення слабосцементірованних порід в ПЗП
Кріпленню слабосцементірованних порід в привибійній зоні підлягають свердловини, експлуатація яких ускладнена виносом піску.
Для боротьби з виносом піску, в залежності від конкретних геолого-технічних умов, застосовують такі технічні пристосування і матеріали:
-заповнення заколонного простору гранульованими матеріалами або відсортованим піском;
-термічні і термохімічні способи;
Кріплення привибійної зони з використанням в'яжучих матеріалів здійснюють методом консолідації пластового піску, заповненням заколонного простору (каверн) розчинами, після затвердіння яких утворюється проникний пласт. При наявності в привибійній зоні свердловини каверни (виробітку) її перед кріпленням заповнюють відсортованим кварцовим піском.
-Визначають температуру в зоні тампонування.
-Зупиняють і глушать свердловину.
-Спускають НКТ до забою і промивають стовбур свердловини.
Якщо в процесі промивки свердловини спостерігається поглинання в інтервалі продуктивного пласта, то в заколонних вироблення (каверну) намивають пісок до відновлення циркуляції. При зворотному промиванні видаляють з вибою свердловини залишки піску.
-Перевіряють свердловину на прийомистість при закачуванні в пласт нафти або пластової води. У разі необхідності проводять заходи щодо збільшення прийомистості свердловини.
-Готують в ємності із пристроєм, тампонажний розчин. Перевіряють показники якості.
-Закачують приготований тампонажний розчин в пласт.
-Встановлюють тривалість ефекту за змістом механічних домішок в видобутої продукції відразу після проведення робіт і періодично, не менше трьох разів на місяць.
Освоєння свердловин - комплекс робіт за викликом припливу рідини (газу) з пласта в свердловину, що забезпечує її продуктивність відповідно до локальних (місцевими) добивних можливостями пласта або з досягненням необхідної приемистости (для нагнітальних свердловин).
Після буріння, розкриття пласта і перфорації обсадної колони Привибійна зона свердловини, особливо поверхню розкритої частини пласта, буває забруднена тонкої глинистої суспензією або глинистої кіркою. Тому і в результаті деяких інших фізико-хімічних процесів утворюється зона зі зниженою проникністю, іноді зниженою до нуля. Мета освоєння - відновлення природної проникності порід привибійної зони і досягнення припливу, відповідного добивних можливостям свердловини або нормальної приемистости нагнітальних свердловин.
Сутність освоєння свердловини полягає в створенні депресії, т. Е. Перепаду між пластовим і забійним тиском, з перевищенням пластового тиску над забійним. Досягається це двома шляхами: або зменшенням щільності рідини в свердловині, або зниженням рівня (стовпа) рідини в свердловині. У першому випадку буровий розчин послідовно замінюють водою, потім - нафтою.
У другому випадку рівень в свердловині знижують одним із таких способів: оттартиваніем желонкою або поршневаніем; продавкі стисненим газом або повітрям (компресорним способом); аерацією (прокачуванням газорідинної суміші); відкачуванням рідини штанговими свердловинними насосами або зануреними відцентровими електронасосами. Таким чином, можна виділити наступні шість основних способів виклику припливу: заміна свердловини рідини на легшу, компресійний метод, аерація, відкачка глибинними насосами, тартаном, поршневаніе.
Перед освоєнням на гирлі свердловини встановлюють арматуру відповідно до застосовуваним методом і способом експлуатації свердловини. У будь-якому випадку на фланці обсадної колони встановлюють засувку високого тиску на випадок необхідності перекриття стовбура.
Заміну свердловини рідини роблять у такий спосіб. Після перфорації експлуатаційної колони в свердловину до фільтра опускають насосно-компресорні труби. Потім в кільцевий простір між експлуатаційною колоною і спущеними трубами нагнітають воду. Буровий розчин, що знаходиться в свердловині, витісняється з неї по трубах. Якщо після заміни бурового розчину водою порушити свердловину (т. Е. Викликати приплив) не вдається, то переходять на промивку свердловини нафтою. Після промивання свердловини (прямої або зворотної) водою або дегазованої нафтою можна досягти зменшення забійного тиску:
Продавка за допомогою стиснутого газу або повітря (газліфтний спосіб освоєння). Суть методу полягає в нагнітанні стисненого газу або повітря в кільцевий простір між підйомними трубами і обсадної колоною. Стиснутий газ (повітря) витісняє рідину, що заповнює свердловину, через спущені в неї насосно-компресорні труби на денну поверхню.
Аерація - процес змішування рідини з бульбашками стисненого газу (повітря). При аерації за рахунок поступового змішання стисненого газу (повітря) і рідини, що заповнює свердловину (бурового розчину, води, нафти), зменшується щільність рідини і тим самим плавно знижується тиск на забій.
Для аерації до свердловини крім водяний (нафтової) лінії від насоса підводять також газову (повітряну) лінію від компресора. Рідина і газ (повітря) змішуються в спеціальному змішувачі (ежекторі) або газопровідної лінії свердловини, і аерована рідина (газорідинна суміш) нагнітається в її затрубний простір. При заміні рідини, що знаходиться в свердловині, цією сумішшю тиск на забій знижується, і, коли воно стає менше пластового, нафта починає надходити з пласта в свердловину.
Освоєння за допомогою свердловинних насосів застосовують в свердловинах, які передбачається експлуатувати глибинно-насосним способом. У деяких випадках перед спуском насосних труб забій очищають за допомогою желонки. Якщо стовбур і забій чисті, то в свердловину спускають насосно-компресорні труби, штанговий насос, встановлюють верстат-качалку, і пускають свердловину в експлуатацію. Точно так же освоюють свердловини, які будуть експлуатуватися зануреними електронасосами.
Освоєння нагнітальних свердловин не відрізняється від освоєння видобувних. У них, як і в добувних, після отримання припливу з пласта слід вести тривалий дренування (т. Е. Відбір рідини) для очищення привибійної зони і пір пласта від проникли в пласт при бурінні глинистого розчину, зважених часток (гематиту, бариту), продуктів корозії і т. д. Відмінність полягає в тому, що, якщо видобувні свердловини рекомендується освоювати методом плавного запуску, т. е. поступовим збільшенням відборів, то внагнетательних в процесі освоєння слід прагнути до відбором великої кількості рідини і механічних примі Цього (піску, іржі та ін.). Це сприяє відкриттю дренажних каналів і забезпечує більшу прийомистість (поглинальну здатність) свердловин.
Дренують пласт тими ж способами, що і при виклику припливу в нафтових свердловинах: поршневаніем, застосуванням стисненого повітря, відкачуванням рідини відцентровими глибинними електронасосами, т. Е. Методами, що допускають відкачування великих об'ємів рідини.
Тартаном - витяг зі свердловини рідини желонкою, що спускається на тонкому (16 мм) сталевому канаті за допомогою лебідки. Желонку виготовляють з труби довжиною 8 м і діаметром не більше 0,7 діаметра обсадної колони. У нижній частині желонка має клапан зі штоком, що відкривається при упорі, у верхній частині - скобу для прикріплення каната. За один рейс (спуск-підйом) виноситься не більше 0,06 м3 рідини.
Тартаном-малопродуктивний, трудомісткий спосіб зниження рівня рідини в свердловині з дуже обмеженими можливостями застосування (в свердловинах, де не очікується ніяких фонтанних проявів), так як гирлова засувка при цьому не може бути закрита до вилучення зі свердловини желонки і каната. До недоліків способу тартаном відноситься забруднення навколишнього середовища. Однак цей метод дає можливість вилучення осаду і глинистого розчину з забою і контролю за становищем рівня рідини в свердловині.
Поршневаніе (свабірованія) полягає в поступовому зниженні рівня рідини в свердловині за допомогою поршня (Свабі).
Поршень є трубою діаметром 25-37,5 мм з клапаном в нижній частині, що відкривається вгору. На зовнішній поверхні поршня укріплені еластичні гумові манжети, армовані дротяною сіткою.
Для збудження свердловини поршневаніем в неї до фільтра спускають насосно-компресорні труби. Кожну трубу перевіряють шаблоном. При спуску поршня під рівень (зазвичай на глибину 75-150 м) рідина перетікає через клапан в простір над поршнем. При підйомі його клапан закривається, а манжети, розпирають під дією тиску стовпа рідини, притискаються до стінки труб і ущільнюються. За один підйом виноситься стовп рідини, що знаходиться над поршнем на глибині занурення під рівень рідини. Поршневаніе в 10-15 разів продуктивніше тартаном.
При безперервному поршневаніі рівень рідини в свердловині знижується і відповідно знижується тиск на вибої свердловини, що викликає приплив в неї рідини з пласта.