Війна за незалежність північноамериканських колоній
Планомірна колонізація східного узбережжя Північної Америки почалася в ХVII ст. коли король Англії дав Лондонській і Плімутські торговельним компаніям привілеї на освоєння цієї території. У 1607 р Лондонська компанія заснувала колонію Віргінія. а в 1620 г. - Плімутську - Нову Англію.
У сільському господарстві північних колоній головне становище займало вільне середнє і дрібне фермерство. У південних колоніях утвердилося велике плантаційне господарство, засноване на праці рабів, які були завезені в Північну Америку голландцями 1620 р
До початку ХVIII ст. на східному узбережжі Північної Америки існувало вже 13 колоній. По управлінню вони поділялися на три групи: коронні (перебували під управлінням королівських чиновників); приватновласницькі (засновані приватними особами, наприклад Пеном - Пенсільванії) і самоврядні колонії. На чолі колоній стояли губернатори, які призначалися королем і власниками колоній, або обиралися населенням. При губернаторах складалися Постійна рада (члени призначалися короною) і Загальні збори (складалося з Ради і представників колоній - по дві особи від кожної плантації).
Створення конфедерації 1781 р
Конституція була міжнародним правовим документом про освіту союзу 13 самостійних і незалежних держав (штатів) у вигляді конфедерації, які об'єдналися для «спільної оборони, забезпечення своїх свобод, а також взаємного і загального добробуту». Кожен штат зберігав свій суверенітет у внутрішніх і зовнішніх справах. Члени конфедерації зобов'язувалися надавати одна одній допомогу в посяганні кого-небудь на одного з її членів.
Питання вважався прийнятим конгресом, якщо за нього проголосувало 9 з 13 членів конфедерації. У конгресу не було самостійних виконавчих органів влади, і тому його рішення наводилися в життя органами окремих штатів, в чому вбачалася слабкість конгресу. Не було і посади президента.
Конституція США 1787 p Білль про права 1791
Конституція створила єдину союзну державу - федерацію, зберігши штатам широку автономію у внутрішніх питаннях. Вона встановила республіканську форму правління, засновану на теорії поділу влади, вперше в світі введену на практиці. Законодавча влада вручалася двопалатного Конгресу США. Нижня палата - палата представників - обиралася прямими виборами жителями окремих штатів на два роки. Членом нижньої палати міг стати людина з громадянством США не менше 7 років і у віці від 25 років. Верхня палата - Сенат - обирався законодавчими зборами штатів (згодом жителями штатів) на шість років з оновленням складу на 1/3 кожні два роки. Сенатором могло стати особа з громадянством США не менше 9 років і у віці від 30 років.
Виконавча влада вручалася президенту з сильною владою. Президент обирався разом з віце-президентом на 4 роки (з правом переобрання) з цензом громадянства США не менше 14 років і у віці з 35 років. Обрання президента було не прямим: спочатку обирали виборців, а вони вже президента. Президент був главою держави і уряду. Він призначав усіх вищих федеральних посадових осіб, послів, консулів і членів Верховного суду США. Був головнокомандуючим армією і флотом, укладав між-народні договори, володів правом помилування і т. Д.
Його взаємини з Конгресом визначалися таким чином: президент періодично інформував конгресменів про стан справ в країні; міг збирати надзвичайні сесії Конгресу; володів правом вето проти законопроектів, прийнятих Конгресом (вето могло бути перекинутою Конгресом, якщо при повторному голосуванні за законопроект проголосувало 2/3 голосів у кожній палаті).
Судова влада здійснювалася Верховним судом США і нижчими судами. Члени Верховного суду призначалися президентом «за порадою і згодою» Сенату довічно. Компетенція Верховного суду: справи послів, консулів та інших офіційних осіб, адміралтейства і морської юрисдикції; спори, стороною в яких є США; спори між штатами, а також між громадянами штату і урядом штату. Згодом Верховний суд отримав повноваження і конституційного суду.
Конституція не тільки проводила принцип поділу влади, але ввела систему «стримувань і противаг»: палата представників не могла прийняти закон без згоди Сенату; президент мав право вето на законопроекти; Верховний суд міг оголосити неконституційним прийнятий закон. Конституція наділяла Конгрес правом судового переслідування федеральних чиновників, аж до президента ( «імпіч-мент»). Переслідування порушувала нижня палата, а судив Сенат.
Встановлювалася складна процедура зміни конституції. Поправки до неї могли вноситися за згодою 2/3 членів кожної з палат Конгресу, або спеціального конвенту, що скликається на вимогу 2/3 законодавчих зборів штатів. Після цього поправки повинні були ратифікувати законодавчими зборами 3/4 штатів, або конвентом 3/4 штатів. Такий порядок призвів до того, що за весь час існування Конституції США, що діє і понині, в неї було внесено всього 27 поправок.
Розвиток державно-політичної системи США в ХІХ ст.
Нова держава стало проводити активну політику по розширенню своєї території. Поруч поступок колоній іншими державами (наприклад, Флориди - у Іспанії, Луїзіани - у Франції), а також захоплення мексиканських земель і винищення і витіснення індіанців територія США до середини ХІХ ст. зросла майже в 9 разів. Зростала і кількість штатів: до 70-м р ХIХ ст. їх кількість досягла 38, а на початку ХХ - 48.
У першій половині ХІХ ст. промисловість розвивалася лише в північних штатах. У південних же продовжувало існувати рабовласницька плантації. Історія США до 60-х р ХIХ ст. представляла з себе арену боротьби з рабовласницьким укладом. Плантатори півдня прагнули поширити рабовласництво на нові приєднані землі, а мешканці півночі виступали проти цього. На першому етапі боротьби перемогли рабовласники: в 1850 р видається закон про право господаря повертати швидкого раба з будь-якої території США, а в 1854 р скасовуються обмеження щодо поширення рабства на нові американські землі. У 1857 р Верховний суд США судовим рішенням по конкретній справі негра Дреда Скотта допустив рабство на всій території США.
Результатом перемоги жителів півночі з'явився перехід політичної влади з рук жителів півдня-рабовласників в руки промислової буржуазії півночі. У 1865-1870 р приймаються три поправки до конституції, що стосуються рабства: ХIII - скасувала рабство на всій території США; ХIV - зрівняла негрів в цивільних правах; ХV - зрівняла негрів з білими у виборчих правах.
У відповідь на це південні штати в 1865-1866 р видали так звані «чорні кодекси», які узаконили расову дискримінацію і покликані примусовими заходами забезпечити південних плантаторів робочою силою. Закон заборонив шлюби між білими і неграми, останнім заборонялося обіймати певні професії тощо.
Результатом громадянської війни стало зміцнення федерації: в конституційному праві США затверджується положення, за яким штати не мають права визнавати недійсними федеральні закони і виходити з федерації.
Держава США в кінці ХІХ - початку ХХ ст.
Після війни Півночі з Півднем господарство США розвивається дуже швидко і до кінця ХІХ ст. виходить на перше місце в світі за обсягом промислового виробництва. Економічний розвиток США викликало зміни в суспільному та державному ладі. США перетворюється-тається в країну відносно розвиненої демократії. ХIV та ХV констатує-Ціон поправки ввели загальне виборче право для чоловіків.
Характерною рисою конституційного розвитку США в ХІХ ст. стало утворення «двопартійної системи». Початок формування двох партій відноситься до моменту прийняття конституції, але тільки напередодні громадянської війни склалися партії - республіканська і демократична. Перша - була партією південних рабовласників; друга - об'єднувала супротивників рабства і перебувала під керівництвом буржуазії Півночі.
Відбувається посилення публічної влади, що виразилося в бюрокра-тизации чиновного апарату. Зростає роль президента: він більш активно став використовувати своє право вето (якщо до 1885 р було накладено президентами вето 77 разів, то тільки в 1886 р - 115). Виросла його роль і в зовнішніх зносинах: президент ігнорує право Конгресу оголошувати війну. У другій половині ХІХ ст. виникають ряд нових федеральних міністерств: юстиції (1870 г.), землеробства (1889), праці і торгівлі (1903), розділене в 1913 р на міністерство торгівлі і міністерство праці. Законом 1883 року про реформу цивільної служби вводяться конкурсні іспити для заміщення більшості державних валют-ських посад. Відбувається зростання бюрократичного апарату: якщо до громадянської війни чиновний федеративний апарат складався з кілька десятків тисяч, то до 1900 року їх число перевищило 200 тис.
У 80-х р ХIХ ст. починає формуватися постійна армія. У 1908 р створюється загальнодержавна таємна поліція і контррозвідка (ФБР).
Становлення судово-правової системи США
Основним джерелом права США стало англійське загальне право. Крім нього в колишніх голландських та іспанських колоніях продовжували існувати судово-правові інститути цих країн. Англійське загальне право стало поєднуватися з американською судовою і законодавчими умовами, і в результаті створюється особливе американське право. Англійське загальне право стає чільним джерелом судового прецеденту лише на рівні юстиції штатів. На загальфедеральному ж рівні ці традиції не отримали переваги і нове право створювалося законодавчим шляхом. До того ж воно відрізнялося від англійського вільним суддівським розсудом у вирішенні справи.
Крім федеральних судів, в ХIХ і початку ХХ ст. утворюються спеціальні суди: територіальні, митні і податкові. Своєрідним американським судом став Претензійний суд. заснований в 1855 р з метою збору претензій громадян до скарбниці США.
Суди штатів склали особливу частину федеральної юстиції і поділялися на кілька типів: суди попередньої юрисдикції; територіальні; апеляційні та верховні суди штатів. Судді штатів обиралися населенням на різні терміни, в залежності від законодавств штатів.