Анотація У статті відображені особливості імунітету дитячого віку, вплив частих респіраторних захворювань на стан імунітету, наведені рекомендації для відновлення здоров'я дитини. Підвищення резервів імунної системи і профілактика інфекцій у дітей раннього віку досягається грудним вигодовуванням, виявлені переваги природного вигодовування на стан імунітету
Ключові слова: діти, особливості імунітету, часті респіраторні захворювання
Імунна система людини починає своє формування до народження дитини. Її місце і масштаби впливу на здоров'я генетично запрограмовані. Від народження до завершення періоду статевого дозрівання, крок за кроком, формуються структура і функції імунної системи. Розвиток імунної системи переживає ряд критичних етапів, які необхідно враховувати при оцінці стану здоров'я, формуванні профілактичних програм і призначення лікування при захворюваннях. Головною клітиною імунної системи є лімфоцит. Крім того, в забезпеченні імунної відповіді беруть участь також тканинні макрофаги, нейтрофіли, природні кілери (ЄК). Розвиток імунної системи організму триває протягом усього періоду дитинства. В процесі розвитку імунної системи дитини виділяють «критичні» періоди, тобто періоди максимального ризику розвитку інфекційних захворювань, пов'язаних з недостатністю функцій імунної системи. Виділяють вроджений і набутий імунітет. Вроджений імунітет забезпечується факторами природної резистентності. Деякі механізми боротьби з інфекцією є вродженими, тобто присутні в організмі до зустрічі з будь-яким інфекційним аген-том і їх активність не залежить від попередньої зустрічі з мікроорганізмами. Основним зовнішнім захисним бар'єром, що запобігає проникненню мікроорганізмів в організм людини, є шкіра і слизові оболонки. Захисні властивості шкіри - це перш за все її непроникність (фізичний бар'єр) і на-відмінність на поверхні інгібіторів мікроорганізмів (молочна кислота і жирні кислоти в поті і секреті сальних залоз, низький pH на поверхні). Для розуміння функціональних можливостей імунітету організму, що росте важливо знати фізіологію його становлення, яка характеризується наявністю п'яти критичних періодів розвитку [1,2,3,4].
Перший критичний період припадає на вік до 28 днів життя, другий - до 4-6 міс. третій - до 2 років, четвертий - до 4-6 років, п'ятий - до 12-15 років.
Перший критичний період характеризується тим, що імунна система дитини пригнічена. Имму-нітет має пасивний характер і забезпечується материнськими АТ. У той же час власна їм-мунная система знаходиться в стані супрессии. Система фагоцитозу не розвинена. Новонароджений проявляє слабку резистентність до умовно-пато-ген-ної, гноеродной, грамот-ріцательно флорі. Харак-тер-на схильність до генералізації микробно-воспали-тель-них процесів, до септичних станів. Дуже висока чутливість ре-бен-ка до вірусних інфекцій, проти яких він не за-щі-щен материнськими антитілами. Приблизно на 5-е добу-ки життя здійснюється перший перехрест в фор-мулі білої крові і встановлюється абсолютна і відносна перевага лімфоцитів.
Другий критичний період обумовлений руйнуванням материнських антитіл. Привчає-ний імунну відповідь на проникнення інфекції розвивається за рахунок синтезу імуноглобулінів класу М і не залишає імунологічної пам'яті. Такий тип імунного від-вета настає також при вакцинації проти інфекційних захворювань, і тільки ревакцинація формує вторинну імунну відповідь з продукцією антитіл класу IgG. Недостатність системи місцевого імунітету про-є повторними ГРВІ, кишковими інфекціями і дисбактеріозом, шкірними захворюваннями. Діти відрізняються дуже високою чутливістю до респіраторного синцитиальному вірусу, ротавірусу, вірусам пара-грипу, аденовірусу (висока схильність запальним процесам органів дихання, кишкових інфекцій). Атипично протікають коклюш, кір, не залишаючи імунітету. Дебют-ють багато спадкових болез-ні, включаючи первинні імунодефіцити. Різко наростає частота харчової алергії, маскуючи у дітей атопические прояви.
Третій критичний період. Значно розширюються контакти дитини із зовнішнім світом (свобода пересування, соціалізація). Зберігається первинну імунну відповідь (синтез IgM) на багато антигени. Разом з тим, починається перемикання імунних реакцій на утворення антитіл класу IgG. Система місцевого імунітету залишається незрілою. Тому діти залишаються чутливими до вірусних і мікробних інфекцій. У цей період вперше виявляються багато первинні імунодефіцити, аутоімунні і Імунокомплексні хвороби (гломерулонефрит, васкуліти та ін.). Діти схильні до повторних вірусних і мікробно-запальних захворювань органів дихання, ЛОР-органів. Стають чіткішими ознаки іммунодіатезов (атопічний, лімфатичний, аутоалергічних). Прояви харчової алергії поступово слабшають. За імунобіологічних характеристикам значна частина дітей другого року життя не готова до умов перебування в дитячому колективі.
Причин та факторів ризику зниження імунітету багато. Транзиторне зниження імунітету викликають недостатня по білку і енергії харчування, дефіцит потребле-ня мікронутрієнтів, особливо вітамінів А, С, Е, Д, β-каротину, есенціальних мікроелементів (цинк, залізо, селен, йод), поліненасичених жирних кислот, наявність хроні- чеських хвороб органів травлення, інфекційних хвороб в анамнезі, прийом антибіотиків, вплив екопатологіческіх факторів, порушення складу кишкової мікро-флори. Відомо, що недостатнє споживання білка і енергії знижує синтез антитіл. Дефіцит в раціоні по-ліненасищенних жирних кислот, вітамінів А, С, β-ка-Ротіна, цинку со-супроводжується порушеннями в усіх ланках імунної відповіді. Нестача йоду знижує активність фагоцитарного ланки, компонентів антиоксидантного захисту (вітаміни А, Е, цинк, селен, ін.), Несприятливо впливає на функціональну активність і життєдіяльність імунокомпетентних клітин. Багато гострі і хронічні хвороби негативно впливають на імунітет, що істотно знижує резистентність дитини до інфекції та іншим ушкоджувальних чинників. Тому в ряді випадків з метою підвищення ефективності лікування, попередження важких ускладнень і зниження ризику несприятливого результату хвороби призначаються препарати, що підвищують функціональну активність органів і тканин імунної системи (імунотропних препарати). Прио-ри-тетную місце серед них повинні займати лікарські засоби ендогенного походження, що володіють максимальною імуномодулюючу активністю і безпекою. Перш за все, це препарати інтерферону. Для підтримки вікового дозрівання імунної системи і повноцінного її функціонування в наступні роки необхідно щодня отримувати з їжею іммунонутріенти (мікроелементи і вітаміни) і здійснювати заходи щодо збереження та відновлення нормальної мікрофлори кишечника.
Як видно з вище сказаного, у новонароджених дітей різко ослаблені всі основні механізми неспецифічного захисту організму від патогенних бактерій і вірусів, чим пояснюється висока чутливість новонароджених і дітей першого року життя до бактеріальних і вірусних інфекцій. Описані прояви імунодефіциту у дітей перших років життя зазвичай оцінюються як «фізіологічні», тобто що не виходять за межі вікових норм. Однак обумовлена цими віковими імунологічними дефектами підвищена чутливість до інфекцій змушує шукати шляхи імунокорекції. Багаторазово доведено імунокоригуючу дію збалансованого харчування дитини, заходів по загартовуванню організму, дозованого фізичного навантаження. Резервні можливості захисту організму новонародженого пов'язані з грудним вигодовуванням. З молоком матері в організм дитини потрапляють готові антибактеріальні та антивірусні антитіла - секреторні імуноглобуліни A і G. Секреторні антитіла надходять безпосередньо на слизові шлунково-кишкового і респіраторного трактів і захищають ці слизові дитини від інфекцій. Завдяки наявності спеціальних рецепторів на слизовій шлунково-кишкового тракту новонародженого, імуноглобуліни G проникають з шлунково-кишкового тракту дитини в його кров'яне русло, де поповнюють запас материнських антитіл, раніше надійшли через плаценту. Підвищення резервів імунної системи і профілактика інфекцій у новонароджених досягається грудним вигодовуванням. Жіноче молоко містить не тільки комплекс необхідних дитині харчових компонентів, але і найважливіші фактори неспецифічного захисту і продукти специфічної імунної відповіді у вигляді секреторних імуноглобулінів класу А. Вступник з грудним молоком секреторний IgA покращує місцеву захист слизових шлунково-кишкового, респіраторного і навіть сечостатевого тракту дитини. Грудне вигодовування за рахунок введення готових антибактеріальних і антивірусних антитіл класу SIgA істотно підвищує стійкість дітей щодо кишкових інфекцій, респіраторних інфекцій, середнього отиту. Вступники з грудним молоком імуноглобуліни і лімфоцити матері стимулюють імунну систему дитини, забезпечуючи довготривалий антибактеріальний і противірусний імунітет. Один з компонентів грудного молока - лактоферрин бере участь в стимуляції імунологічних функцій, будучи здатний проникати в імунокомпетентні клітини, зв'язуватися з ДНК, індукуючи транскрипцію генів цитокінів. Безпосередньою антибактеріальну активність мають такі компоненти грудного молока, як специфічні антитіла, бактеріоцідіни, інгібітори бактеріальної адгезії. Все вище сказане вимагає великої уваги в профілактичній роботі з вагітними жінками до роз'яснення переваг грудного вигодовування. Корисними є спеціальні освітні програми, що залучають не лише жінок, але і їхніх чоловіків, батьків та інших осіб, здатних вплинути на прийняття жінкою єдино вірного рішення про грудне вигодовування дитини.
Провідна роль в патогенезі частих респіраторних захворювань, очевидно, належить затримці дозрівання імунної системи, різним дефектів її функціонального стану [5], тому обгрунтований пошук ефективних диференційованих методів імунореабілітації.
Основу відновного лікування пацієнтів, які часто хворіють респіраторними захворюваннями, повинні складати немедикаментозні методи. До них відносяться лікувально-охоронний режим, раціональна дієта, лікувальна фізкультура (дихальні вправи, гімнастика, дозована ходьба з максимальним перебуванням на свіжому повітрі), масаж, загартовування, фізіотерапія з використанням природних (геліо-, аеро-, бальнеотерапія, грязелікування і т. д.) і преформованих (інгаляції, в тому числі гало-, лазеро-, світло-, магнітотерапія, електролікування) коштів. Для ефективної реабілітації особливу увагу необхідно приділяти освітнім програмам для пацієнтів, оскільки освіта сприяє виробленню в них усвідомленого ставлення до призначається лікування.
Медикаментозне лікування, здійснюване в комплексі оздоровчих заходів, повинно ґрунтуватися на необхідному мінімумі і визначатися видом нозології. Сучасні особливості перебігу респіраторних захворювань і нові дані про імунну систему роблять особливо актуальною проблему вибору ефективних иммунокорригирующих препаратів, спектр яких досить широкий:
• імунокоректори природного походження (вакцини, ендотоксини, нуклеїнові кислоти, інтерферони, інтерфероногени, препарати тимуса та ін.);
• синтетичні препарати (поліоксідоній, лікопід, иммунофан, бендазол і ін.).
Більшість иммунокорригирующих препаратів (стимуляторів, модуляторів) селективно впливають на різні ланки імунної системи, тому їх призначення вимагає суворого обліку показань і протипоказань, динамічного клінічного та імунологічного контролю, а повторні курси иммунокорректоров зазвичай проводять не частіше ніж 1-2 рази на рік.
1 Стефані Д.В. Вельтищев Ю.Є. Клінічна імунологія дитячого віку. М. Медицина, 1977. 276 с.
3 Шварцман Я.С. Хазенсон Л.Б. Місцевий імунітет. - М. Медицина, 1978. - 222 с.