Ситуація в економіці США різко загострилася у зв'язку зі світовою енергетичною кризою 1973 р викликав світова економічна криза 1973-1975 рр. Як свідчать цифри, в США ця криза проявився гостріше, ніж в інших країнах, але за своїми показниками він поступався «Великої депресії».
Особливості світової економічної кризи 1973-1975 рр. В США:
♦ згортання виробництва на тлі зростання цін і неконтрольованої інфляції;
♦ зростання безробіття;
♦ переплетення циклічного кризи з сировинним, структурним і фінансовим.
Реалізація «плану Маршалла» дозволила західноєвропейським країнам відновити довоєнний рівень розвитку виробництва і включитися в конкурентну боротьбу з США.
Нова ситуація в світі істотно змінила економічну політику уряду Франції. Це проявилося в наступні особливості:
♦ основна увага стала приділятися модернізації хімічної промисловості, машинобудування, радіоелектроніки та приладобудування і розвитку нових галузей (атомна, електронна і нафтопереробна);
♦ зменшення обсягів вивезення капіталу і зміна його характеру (НЕ позичковий, а продуктивний);
♦ широке використання програмування економіки.
Економічна політика, що проводилася у Франції, отримала назву дирижизму. Її основи були розроблені в період правління де Голля.
Основні риси «дирижизму»:
♦ прямі адміністративні методи втручання в економіку;
♦ активна підприємницька діяльність держави;
♦ сильний державний сектор;
♦ пряме фінансування капіталовкладень;
♦ індикативне планування.
Франції належить пріоритет у застосуванні індикативного (необов'язкового) планування як методу впливу держави на економіку, що здійснюється з 1946 року. Основним завданням першого плану країни (1947-1953 рр.) Були модернізація націоналізованого сектора і відновлення господарства. Зміцнення конкурентоспроможності приватних фірм стало завданням другого плану (1954-1957 рр.). Перехід від протекціонізму до «відкритої економіки» був проголошений третім планом (1958-1961 рр.). У 60-і рр. був узятий курс на створення фірм-гігантів європейського типу, т. к. за ступенем концентрації виробництва Франція відставала від інших розвинених країн. У 1971-1975 рр. здійснювався шостий план, в якому передбачалося створення національних компаній міжнародного масштабу. Приділялася увага збільшенню норми прибутку і стимулювання накопичень. У сьомому плані (1976-1980 рр.) Проголошувалася політика «промислової переорієнтації», яка передбачає підтримку державою найбільш конкурентоспроможних експортних галузей.
В результаті найбільш швидкими темпами розвивалися авіаційна, автомобільна, атомна, нафтопереробна, хімічна галузі промисловості. З'явилися аерокосмічна і ракетна галузі ВПК. Форсованими темпами розвивалося виробництво пластмас, радіоелектроніки, почалося виробництво обчислювальних машин та пристроїв. Політика держави, пов'язана із заохоченням концентрації виробництва, призвела до появи гігантських фінансово-промислових комплексів (фінансових груп). Всього десять фінансово-промислових груп розпоряджалися 40% приватного майна і мали вирішальний вплив в керівництві націоналізованими галузями промисловості, які в 1967 р давали 11% промислової продукції і охоплювали 38% виробничих капіталовкладень. Зміни торкнулися і аграрний сектор. Якщо в 1954 році частка зайнятого в сільському господарстві самодіяльного населення країни становила 27%, то в 1968 р вона знизилася до 15%. При цьому різко зросла товарність сектора за рахунок укрупнення господарських одиниць, переходу до комплексної механізації, застосування машин. Франція вийшла на друге місце в світі з експорту сільськогосподарської продукції, поступаючись лише США.
♦ посиленням інфляції;
♦ збільшенням витоку капіталів за кордон;
♦ дефіцитом зовнішньоторговельного балансу країни.
Це призвело до того, що Франція за 1973-1979 рр. звела платіжний баланс з дефіцитом в 1,5 млрд. дол.
50-е рр. стали періодом поліпшення економічного становища і Великобританії. В основі прискорення темпів зростання господарства цієї країни лежали сприятливі економічні чинники, загальні для всіх європейських країн:
♦ вплив НТР;
♦ гонка озброєнь в умовах «холодної війни»;
♦ зміна світогосподарських зв'язків.
У 50-і рр. в галузевій структурі промисловості Великобританії перше місце займало машинобудування, друге - металургія і металообробка, третє - харчова, четверте - текстильна галузь. За технічним оснащенням і технології виробництва англійська промисловість набагато відставала від індустрії США, ФРН, а в деяких випадках і Японії. Науково-технічна революція, прискоривши зрушення в структурі економіки, призвела до значного зменшення значення традиційних виробництв. Почалося спорудження нових автомобільних, електронних, авіаційних, хімічних і нафтопереробних заводів. Однак відбувалися в промисловості структурні зміни призвели до збільшення проблем депресивних районів. Удосконалення структури господарства Великобританії ускладнювалося ще й тим, що в порівнянні з західноєвропейськими конкурентами і Японією набагато більша частина інвестицій - до 10% від суми внутрішніх капіталовкладень - вивозилася за кордон, незважаючи на те, що частка вкладень в господарство в валовому національному продукті країни була нижчою , ніж в інших індустріальних країнах. Все це робило дуже уразливим зовнішньоекономічне становище країни. Тому Англія не тільки відмовилася вступити в «Загальний ринок», але, щоб протистояти йому, створила в 1960 р Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ), об'єднавши під своїм керівництвом Австрію, Данію, Норвегію, Португалію, Швейцарію і Швецію.
У 60-70-і рр. економіка Великобританії перебувала у вкрай складному становищі. З одного боку, бурхливо росли гігантські монополії в найбільш сучасних галузях виробництва, які диктували свої умови і чинили сильний вплив на політику держави. З іншого - збільшився державний сектор, який охоплював в основному традиційні галузі виробництва і вкрай повільно перебудовувався під впливом НТР.
В результаті низьких темпів зростання промислової продукції Великобританія з кінця 60-х рр. пересунулася з другого місця на четверте - після США, ФРН і Японії. У 1970 і 1971 р Англія переживала економічну депресію, розмір її промислового виробництва не перевищував одного відсотка. Несприятливе становище спостерігалося і в області зовнішньої торгівлі. Після того як ЄАВТ виявилася безсилою в конкуренції з ЄЕС, уряд Великобританії приймає рішення про вступ країни в «Загальний ринок», але згоду «шістки» було отримано тільки після третього туру переговорів в 1973 г. При цьому Англії довелося йти на значні поступки:
♦ перехідний період встановлювався строком на 4,5 року;
♦ існуючі мита мали зменшуватися поступово в п'ять етапів, по 20% на кожному;
♦ визнання більш високих цін на сільгосппродукцію;
♦ відмова від визнання фунта стерлінгів в якості резервної валюти;
♦ поступове збільшення внесків до бюджету ЄЕС зі 100 млн. Ф. ст. в 1973 р до 300 млн. в 1980 році.
У післявоєнному розвитку ФРН можна виділити дві основні тенденції. Перша пов'язана з «економічним дивом», коли країна, відновивши народне господарство від руйнівних наслідків війни, закріпилася в світовій економіці на другому місці після США. Друга обумовлена коливаннями темпів зростання і привела до зменшення частки ФРН в промисловому виробництві країн Заходу. Однак в цілому поєднання різних чинників, внутрішніх і зовнішніх, створювало сприятливу основу для збереження відносно високих темпів розвитку (табл. 19).