Однією з основних психолого-педагогічних проблем є діагностика дітей з труднощами в навчанні.
Діти із затримкою психічного розвитку, що прийшли в школу, починають зазнавати труднощів у навчанні. У них бракує сформованості деяких психічних функцій, умінь, навичок, вони не встигають за іншими учнями, тому що їм не вистачає знань для засвоєння дається в загальноосвітній школі матеріалу. Такі діти без спеціальної допомоги не зможуть опанувати загальношкільних матеріалом.
Від звичайних дітей дитини з ЗПР можна відрізнити за деякими особливостями.
1. Діти з такими відхиленнями в психічному розвитку дуже швидко втомлюються, не можуть засвоювати даний обсяг роботи, у них занижений рівень працездатності.
2. Дітям з ЗПР важко приймати і обробляти (аналізувати) інформацію, яка йде від вчителя. Для більш повного сприйняття йому необхідно спиратися на наочні посібники. Труднощі виникають і при розумової діяльності, тому що словесно-логічне мислення нерозвинене.
4. Дітям з ЗПР важко організовувати свою діяльність.
5. Навчання за програмою загальноосвітньої школи для них неприйнятно, тому що їх психічний розвиток знаходиться на більш ранньому рівні. Тому вчителю необхідно поспостерігати за такими дітьми, для правильної диференціації, бути дуже терплячим, щоб не відправити в спеціальний клас дітей з нормальним розвитком.
У дітей з ЗПР психічне недорозвинення яскраво виражено в зниженні здатності до навчання. Але якщо таким дітям надати вчасно спеціальну корекційно-педагогічну допомогу, вони в змозі будуть наздогнати своїх нормально розвиваються однолітків.
Якщо головною ознакою є недолік пам'яті, уваги, переходу і швидкості психічних процесів, то ставиться діагноз ЗПР (Т.В. Єгорова).
Але деяким дітям остаточно діагноз можна поставити тільки після психолого-педагогічного спостереження під час навчання в молодших класах загальноосвітньої школи.
Також до однієї із ступенів діагностики можна віднести значно низький рівень ігровий діяльності (на відміну від однолітків). Їм не під силу сюжетно-рольові ігри, вони не здатні вибрати тему без втручання дорослих, в сюжетно-рольовій грі вони не можуть розподілити ролі. Виникають труднощі і з відповідністю плану гри (сценарієм).
Але якщо дітей з ЗПР порівняти з розумово відсталими дітьми, то побачимо, що діти з ЗПР завжди адекватні в своїх діях і з будь-якої іграшкою грають в відповідно до її призначення.