До загальнонаукових емпіричним методів належать:
Розглянемо їх особливості, можливості, які вони переді-ють досліднику, і недоліки.
Перший метод, з яким зазвичай починають знайомити студентів, - спостереження-ня. У ряді наук це єдиний емпіричний метод. Класичною спостерігаючи-котельної наукою є астрономія. Всі її досягнення пов'язані з досконалість-ням техніки спостереження. Не менше значення спостереження має в поведений-чеських науках. Основні результати в етології (науці про поведінку тварин) отримані за допомогою спостереження за активністю тварин в природних усло-віях. Спостереження має величезне значення в фізиці, хімії, біології. З спостереження-ням пов'язаний так званий идеографический підхід до дослідження реальності. Послідовники цього підходу вважають його єдино можливим в науках, изуча-чих унікальні об'єкти, їх поведінку і історію.
Ідеографічний підхід вимагає спостереження і фіксації одиничних явищ і подій. Він широко застосовується в історичних дисциплінах. Важливе значення він має і в психології. Досить згадати такі дослідження, як робота А. Р. Лурии «Маленька книжка про великий пам'яті» або монографія 3. Фрейда «Леонардо да Вінчі».
Идеографическому підходу протистоїть номотетический підхід - досліджень-ня, що виявляє загальні закони розвитку, існування і взаємодії об'єктів.
Спостереження є методом, на основі якого можна реалізувати або номотетический, або идеографический підхід до пізнання реальності.
Наглядом називається цілеспрямоване, організоване і певним чином фіксується сприйняття досліджуваного об'єкта. Результати фіксації дан-них спостереження називаються описом поведінки об'єкта.
Експеримент дозволяє виявити причинні залежності і відповісти на питання: «Що викликало зміну в поведінці?» Спостереження застосовується тоді, коли або неможливо, або недозволено втручатися в природний плин процесу.
Головними особливостями методу спостереження є:
- безпосередній зв'язок спостерігача і спостережуваного об'єкта;
- упередженість (емоційна забарвленість) спостереження;
- складність (часом - неможливість) повторного спостереження.
У природничих науках спостерігач, як правило, не впливає на досліджуваний про-процес (явище). У психології існує проблема взаємодії спостерігача і спостережуваного. Якщо випробуваний знає, що за ним спостерігають, то присутність ис-слідчого впливає на його поведінку.
Обмеженість методу спостереження викликала до життя інші, більш «здійснений-ні» методи емпіричного дослідження: експеримент і вимір. Експеримент і вимір дозволяють об'єктивувати процес, бо вони проводяться з вико-ристанням спеціальної апаратури і способів об'єктивної реєстрації результатів в кількісної формі.
На відміну від спостереження і вимірювання, експеримент дозволяє відтворювати явища реальності в спеціально створених умовах і тим самим виявляти при-чинно-наслідкові залежності між явищем і особливостями зовнішніх усло-вий.
Вимірювання проводиться як в природних, так і в штучно створених усло-віях. Відмінність вимірювання від експерименту полягає в тому, що дослідник стре-мится впливати на об'єкт, але реєструє його характеристики такими, каки-ми вони є «об'єктивно», незалежно від дослідника і методики вимірювання (останнє для ряду наук неможливо).
На відміну від спостереження, вимірювання проводиться в ході приборно-опосередкованого взаємодії об'єкта і вимірювального інструмента: природне «пове-дення» об'єкта не модифікується, але контролюється і реєструється приладом. При вимірі неможливо виявити причинно-наслідкові залежності, але мож-но встановити зв'язку між рівнями різних параметрів об'єктів. Так вимір перетворюється в кореляційне дослідження.
Вимірювання зазвичай визначають як деяку операцію, за допомогою якої речам приписуються числа. З математичної точки зору, це «приписування» вимагає встановлення відповідності між властивостями чисел і властивостями речей.
З методичної точки зору, вимірюв-ня - це реєстрація стану об'єкта (об'єктів) на основі регист-рації зміни станів іншого об'єкта (приладу). При цьому повинна бути визначена функція, пов'язую щая стану об'єкта і приладу. Операція приписування чисел об'єктивним ту є вторинною: числові зна-чення на шкалі приладу ми вважаємо не показниками приладу, а кількісні-ними характеристиками стану об'єкта. Фахівці з теорії изме-реній завжди велика увага приділена-ли другої процедурі - інтерпретації-ції показників, а не першої - описа-нию взаємодії приладу і об'єкта.
В ідеалі операція Інтерпро-тації повинна точно описувати про-процес взаємодії об'єкта і прилади-ра, а саме - вплив характерис-тик об'єкта на його свідчення.
Отже, вимір можна визна-лити як емпіричний метод виявле-ня властивостей або станів об'єкта шляхом організації взаємодії об'єкта з вимірювальним приладом, зміни станів якого зави-сят від зміни стану об'єкта. Приладом може бути не тільки поза-шний по відношенню до дослідника предмет, наприклад, лінійка - прилад для вимірювання довжини. Сам дослідник може бути вимірювальним інструментом: «людина є міра всіх речей». І дей-ствительно, ступня, палець, передпліччя служили первинними заходами довжини (фут, дюйм, лікоть та ін.). Так само і з «виміром» людської поведінки: особеннос-ти поведінки іншої людини дослідник може оцінювати безпосередньо - тоді він перетворюється в експерта. Такий вид вимірювання подібний з спостереженням. Але існує інструментальне вимірювання, коли психолог застосовує якусь вимірювальну методику, наприклад тест на інтелект.
Особливості методу вимірювань в психології будуть розглянуті в подальшому. Тут відзначимо те, що в психології під виміром розуміють два абсолютно раз-особистих процесу.
Психологічним виміром вважають оцінку величини тих чи інших парамет-рів реальності, подібностей і відмінностей об'єктів реальності, і оцінку цю виробляє випробуваний. На підставі цих оцінок дослідник «вимірює» особливості суб'єктивної реальності випробуваного. У цьому сенсі «психологічний вимір» є завданням, даної випробуваному. Психологічний вимір у дру-ром значенні, про який ми і будемо говорити в подальшому, проводиться досліджень-телем для оцінки особливостей поведінки випробуваного. Це - завдання психолога, а не випробуваного.
Зіставлення результатів вимірювання різних параметрів об'єкта позволя-ет виявити зв'язку між ними. Встановлення зв'язків між різними властивостями об'єктів називається кореляційним дослідженням. Отже, вимір можна охарактеризувати як метод, «проміжний» між спостереженням і екс-періментом, як «інструментальне спостереження».
Спостереження умовно можна віднести до «пасивним» методам дослідження. Дей-ствительно, спостерігаючи поведінку людей або вимірюючи параметри поведінки, ми име-ем справу з тим, що нам надає природа «тут-і-тепер». Ми не можемо по-повторних провести спостереження у зручний для нас час і відтворити процес по своїй волі. При вимірі ми реєструємо лише «зовнішні» властивості; часто, щоб виявити «приховані» властивості, необхідно «спровокувати» зміна об'єкта або його поведінки, сконструювавши інші зовнішні умови.
Для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між явищами і процесу-ми проводиться експеримент. Дослідник намагається змінити зовнішні умови так, щоб вплинути на досліджуваний об'єкт. При цьому зовнішній вплив на об'єкт вважається причиною, а зміна стану (поведінки) об'єкта - наслідком.
Експеримент є «активним» методом вивчення реальності. Досліджень-тель не тільки задає питання природі, а й «змушує» її на них відповідати. На-мання і вимір дозволяють відповісти на питання «Як? Коли? Яким обра-зом? », А експеримент відповідає на питання« Чому? ».
Експериментом називається проведення досліджень в спеціально створених, керованих умовах з метою перевірки експериментальної гіпотези про причинно-наслідкового зв'язку. В процесі експерименту дослідник завжди спостерігає за поведінкою об'єкта і вимірює його стан. Процедури спостереження і вимірювання входять в процес експерименту. Крім того, дослідник впливає планово і цілеспрямовано на об'єкт, щоб виміряти його стан. Ця операція називає-ся експериментальним впливом.
Експеримент - основний метод сучасного природознавства і естественнона-учно орієнтованої психології. У науковій літературі термін «експеримент»