У віці від 11 (12) до 14 (16) років підлітки відчувають складний період у своєму житті - перехідний вік. Інші прикметники, що характеризують цей вік - критичний, важкий, підлітковий. Вони більшою мірою характеризують емоційну напруженість дитини, яку він щодня відчуває. При цьому підліток відчуває і фізіологічні труднощі, пов'язані з його розвитком і дорослішанням і своєрідним переходом з періоду безтурботного дитинства в епоху дорослому житті. Цей перехід відбивається в емоційному, фізичному і розумовому становленні дитини як особистості. Доводиться не тільки дізнатися, а й засвоїти, зрозуміти ряд норм поведінки в суспільстві, понять моралі і моральності.
Підліток прагнути отримати якомога більше цікавить його інформації та знань в різних сферах життя. Одна з найгостріших проблем перехідного віку для дитини полягає в його статевому дозріванні. Ще більше погіршує питання той факт, то кожен підліток розвивається по-своєму, з різною швидкістю і інтенсивністю. Крім того, пубертатний період характеризується емоційною нестабільністю людини, що виявляється в різких змінах настрою і гострою реакцією на оцінки вчинків і зовнішності підлітка. Особливо явно ці зміни проявляються у віці 11-13 років у хлопчиків і 13-15 років у дівчаток.
Наступним важливим етапом періоду перехідного віку є ступінь пізнання дитини самого себе і своєї ролі в суспільстві. Це означає, що підліток усвідомлено розуміє свої потреби, бажання, дає адекватну оцінку можливостям. Необхідно відзначити той факт, що результат всіх цих процесів безпосередньо залежить від думки і вчинків оточуючих дитини людей. Це, в свою чергу, призводить до того, що оцінка у дітей може відрізнятися від реальної, тобто бути завищеною або заниженою. Як відомо, розвиток хлопчиків і дівчаток на різних щаблях розвитку відбувається по-різному. Це знаходить своє відображення і в формуванні особистості.
Так, хлопчики не можуть адекватно реагувати і підлаштовуватися під часто змінюються умови реального життя. Замість цього вони мають значно ширшим колом інтересів і здатністю ототожнювати себе окремо від суспільства. Що стосується дівчат, вони більш ясно і чітко формулюють свої думки, у них розвинена мовна діяльність. Сильно розвинена чутливість до подій навколо подій має негативну сторону - дівчатка сприймають близько до серця всю критику в свою сторону, особливо, якщо це стосується їх зовнішнього вигляду.
На Заході широко відомі судження Еріка Еріксона про індивідуальність дитини як основний межах пубертатного періоду. За словами Еріксона, «ідентифікація або плутанина ролей» полягає в постійній «примірці» того чи іншого статусу в колективі. Це тягне постійні зміни в образі дитини, в його вимогах і обов'язки. Ця невизначеність може негативно позначатися як на саму дитину. Так і на його стосунках із однолітками і людьми старшого віку.
Статус дитини в період дорослішання нічим не відрізняється від його попереднього статусу школяра. Підліток продовжує сильно залежати від батьків або опікунів, знаходиться під сильним опікою держави. Одночасно з цим, дитині потрібен простір для реалізації своїх ідей, думок, бажань. Дуже часто ця необхідність межує зі сприйняттям дитини себе самого як уже відбувся дорослої людини. Відповідно, ця умова повинна бути визнана в суспільстві, особливо близькими людьми, тобто батьками, однолітками, вчителями і так далі.
На рішення дитини впливає думка дорослих. Тому для великого числа підлітків цей момент проходить непомітно, адже батьки все вирішують за своє чадо. Якщо до часу здійснення вибору у дитини вже склався характер або, навпаки, він все ще замкнутий від своїх близьких, рішення приймає сам підліток. На цей вибір сильно впливає обстановка в сім'ї. У тому випадку, якщо батьки не приділяють належної уваги своїй дитині, не роблять йому необхідної допомоги і не цікавляться життям, підліток стає агресивно налаштованим до всіх оточуючих його людей. Відповідно, це впливає і на його характер, і на подальше взаємовідношення в колективі.
На тему прояви гніву і люті вже написано велику кількість праць багатьма вченими: Моррісоном, Лорендом, Хорні, Ардрей, Фроммом. Всі вчені і лікарі сходяться на одній думці: прояві агресії має сприйматися як нормальне вираження дитячих почуттів. Саме ці спалахи негативу є складовою частиною пубертатного віку підлітка.