Про ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ
І гарантії прав громадян ПРИ ЇЇ НАДАННІ
(1) Амбулаторна психіатрична допомога особі, яка страждає на психічний розлад, в залежності від медичних показань виявляється у вигляді консультативно-лікувальної допомоги або диспансерного спостереження.
(2) Консультативно-лікувальна допомога надається лікарем - психіатром при самостійному зверненні особи, яка страждає на психічний розлад, на його прохання або за його згодою, а щодо неповнолітнього віком до 15 років - на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. Реалізується цей вид допомоги переважно шляхом періодичних оглядів пацієнта лікарем-псіхіаром, який призначає за станом здоров'я хворого лікувальні та інші медичні процедури.
1. У даній статті наводиться вичерпний перелік видів амбулаторної психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади; встановлюються два її види: консультативно-лікувальна допомога та диспансерне спостереження; даються загальні характеристики кожного з видів по найбільш істотним ознаками.
Вибір виду, в якому амбулаторна психіатрична допомога повинна надаватися конкретній особі, є важливим моментом діяльності лікаря-психіатра, оскільки від правильності такого вибору багато в чому залежить ефективність лікувальних і реабілітаційних заходів.
2. Амбулаторної психіатричною допомогою називається психіатрична допомога, яка виявляється особі, яка страждає на психічний розлад, в позалікарняних умовах, тобто без поміщення особи в стаціонар. Цим вона відрізняється від стаціонарної допомоги.
Таким чином, амбулаторна психіатрична допомога може бути надана в різноманітних умовах, наприклад в психоневрологічних диспансерах, диспансерних відділеннях, консультаціях, центрах; в спеціалізованих кабінетах (психіатричних, психоневрологічних, психотерапевтичних, суїцидологічних, сексопатологічних, псіхоендокрінологіческіх, психогігієнічних і т.п.); в консультативно-діагностичних, інших амбулаторних підрозділах психіатричних лікарень і клінік; в денних або нічних стаціонарах; в лікувально-виробничих майстерень; на дому, в установах, громадських та інших місцях.
Основною відмінністю консультативно-лікувальної допомоги та диспансерного спостереження служить ступінь обов'язковості і добровільності її отримання особою, що страждають психічним розладом, і, відповідно, ступінь допустимості лікарського втручання. Особам з менш тяжкими розладами психіки, що мають більш сприятливий перебіг і прогноз, амбулаторна психіатрична допомога надається у вигляді консультативно-лікувальної, тобто виключно на добровільних засадах в порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті. За особами з важкими розладами психіки, що мають несприятливий перебіг і прогноз, встановлюється диспансерне спостереження, що дає право лікарю-психіатру надавати хворому психіатричну допомогу незалежно від згоди останнього (ч. 3 цієї статті і ст. 27 Закону).
б) перенесли гострий психоз або психотичний приступ з настанням одужання або повноцінної ремісії;
в) з непсихотическими афективними розладами;
г) з невротичними розладами, психогенними порушеннями фізіологічних функцій, гострими реакціями на стрес або адаптаційними реакціями;
ж) з епілепсією - при відсутності психотичних розладів і виражених змін особистості.
Даний перелік носить приблизний характер. Межі його можуть бути розширені при індивідуальному розгляді кожного випадку.
8. Консультативно-лікувальна допомога включає в себе весь обсяг амбулаторної психіатричної допомоги та може здійснюватися в широкому діапазоні часу - від одиничного огляду до багаторічних контактів лікаря з пацієнтом. Особи, яким надається консультативно-лікувальна допомога, мають право на отримання при необхідності листків тимчасової непрацездатності, встановлення полегшених умов праці, що входить в компетенцію клініко-експертних комісій (КЕК), встановлення інвалідності, отримання направлень на госпіталізацію в психіатричні та психоневрологічні лікарні, денні і нічні стаціонари (при наявності до того медичних показань), на безоплатне одержання ліків за відповідних захворюваннях, надання їм житлових і інших пільг, пр едусмотренних для осіб з відповідними психічними розладами, і т.п.
У разі якщо звернення за консультативно-лікувальної допомогою і надання її не тягнуть правових наслідків, вона може бути надана анонімно.
9. На осіб, які отримують консультативно-лікувальну допомогу, ведеться медична документація (медичні карти, статистичні талони і т.п.) в порядку, встановленому органами управління охороною здоров'я. При цьому в разі потреби особі роз'яснюється, що заклад зазначених медичних документів не є свідченням встановлення диспансерного спостереження, а відображає загальні вимоги, що існують при наданні будь-якої медичної допомоги.
10. Іншим видом амбулаторної психіатричної допомоги є диспансерне спостереження, сутність якого розкривається в ч. 3 цієї статті. В її формулюванні містяться три основні моменти.
По-друге, диспансерне спостереження може встановлюватися незалежно від згоди особи, яка страждає на психічний розлад, або його законного представника. Це означає, що диспансерний нагляд може встановлюватися як при згоді на це самих хворих або їх законних представників, так і без їх згоди. Отже, за ознакою добровільності диспансерне спостереження істотно відрізняється від консультативно-лікувальної допомоги.
Встановлення диспансерного спостереження дає лікаря-психіатра право на підставі ч. 5 ст. 23 цього Закону проводити огляди хворого (шляхом відвідувань на дому, в інших місцях або запрошень на прийом) з тією частотою, яка потрібна для оцінки змін в стані психічного здоров'я і повноцінного надання психіатричної допомоги, незалежно від згоди самого хворого. Однак користуватися цим правом слід розумно і делікатно, виходячи з міркувань необхідності і доцільності. Питання про частоту огляду осіб, щодо яких здійснюється диспансерне спостереження, вирішується індивідуально. Як правило, огляд проводиться не рідше ніж один раз протягом календарного року. У деяких випадках огляд як такої може бути замінений отриманням відомостей про хворого іншими шляхами, що виключають, однак, розголошення лікарської таємниці або компрометацію хворого.
При проведенні лікування осіб, які перебувають під диспансерним наглядом (так само як і осіб, які отримують консультативно-лікувальну допомогу), діють правила, встановлені ст. 11 ( "Згода на лікування") і ст. 12 ( "Відмова від лікування") цього Закону.
Медична документація на осіб, які перебувають під диспансерним наглядом, ведеться в установленому органами управління охороною здоров'я порядку.
Відповідно до "Системою динамічного диспансерного обліку і
спостереження психічно хворих "рекомендується виділяти такі
групи динамічного диспансерного спостереження.
Першу групу (хворі з частими госпіталізації) складають
пацієнти з частими і вираженими загостреннями симптоматики,
які зазвичай супроводжуються госпіталізації. Саме частота
останніх - від одного до 4-5 і більше разів на рік - є чітким і
об'єктивним ознакою, що визначає приналежність хворого до
даній групі спостереження (кодується в Карті "Д-1").
До другої групи спостереження (амбулаторне купірування
загострень і декомпенсації) відносять хворих з декомпенсацією і
загостреннями психічних розладів, які можна лікувати в
амбулаторних умовах (код "Д-2").
У третю групу (група профілактичного лікування) включаються
хворі з стабілізованими станами, в тому числі з
терапевтичними і спонтанними ремісіями (код "Д-3").
Четверту групу складають хворі, що потребують вирішення
групі слід відносити хворих на перехідних етапах різних
напрямку в лікувально - трудові майстерні, для перекладу з
другий на третю групу інвалідності і подальшого
адаптацією, які потребують поліпшення житлових умов, вирішенні
сімейних проблем та ін. (код "Д-4").
П'ята група (які потребують епізодичному або контрольному
спостереженні) (код "Д-5") формується з хворих, які перебувають в
адаптацією, які, однак, у зв'язку з тяжкістю перенесених
розладів не можуть бути на даному етапі переведені в групу
консультативно - лікувальної допомоги. Значна частина цих хворих
потребує лише в щорічному контрольному спостереженні для перевірки
визначення пацієнтів, що підлягають переведенню в групу консультативно
- лікувальної допомоги або припинення диспансерного спостереження в
зв'язку з одужанням або значним і стійким поліпшенням
Окрему групу по інтенсивності і особливостям спостереження
які страждають хронічними і затяжними психічними розладами з
важкими, стійкими або часто загострюється хворобливими
проявами, схильні до суспільно - небезпечних дій, а також
особи, спрямовані судом на амбулаторне примусове спостереження
і лікування у психіатра, підлягають активному диспансерному спостереженню
в психоневрологічних диспансерах (диспансерних відділеннях,
кабінетах). Рішення про включення хворого в групу активного
диспансерного спостереження приймається комісією лікарів - психіатрів
(КЕК) і оформляється записом в медичній карті амбулаторного
хворого. При цьому в Карті звернувся за психіатричною
(Наркологічної) допомогою слід вказати позначення групи
активного диспансерного спостереження - АДН або АПЛ (останнє в
випадку, якщо хворий знаходиться на амбулаторному примусовому
спостереженні і лікуванні) із зазначенням дати початку спостереження.
Інтенсивність спостереження в групі активного диспансерного
спостереження становить не менше 1 разу на місяць.