Фактична боротьба з сексизмом (тобто дискримінацією за ознакою статі) проголошена в Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, підписана багатьма її членами. Цими ідеями керується і ЮНЕСКО в своїй діяльності.
Модель класичного фемінізму відображала традиційне, Початкове, класичне і найбільш поширене його по-нимание як руху жінок, які борються за рівні права з чоловіками. Він охоплює період від 40-х років XIX століття до середини XX століття. У цей період відбувається осмислення воз-можности практичної реалізації утопії загального социаль-ного рівності і справедливості. На цих позиціях стояв Дж Стюарт Мілль, який вважав, що кожен крок у прогресі цивили-зації відзначений наближенням до досягнення рівності статей.
Для класичного фемінізму характерні такі риси.
1. Існувало не завжди організаційно оформлене жіночий рух, яке мало б своїх лідерів і науково обо-снували стратегію.
2. Домінувало консервативне свідомість не тільки у чоловік-чин, а й у жінок, орієнтоване на традиційні патріархальні статеві ролі.
4. Спроби жінок змінити своє становище в сім'ї і по-позови нових основ гармонії підлог супроводжувалися різкою крити-кою з боку консервативно налаштованих чоловіків.
У 80-ті роки фемінізм набуває нової якості:
• йде процес переосмислення теоретичних і ідеологи-чеських постулатів;
• робляться спроби визначити місце фемінізму серед інших наук;
• відбувається поступова зміна гасел 'повної рівності "на гасло" рівність у відмінності ". При цьому об'єктом кри-тики стають не представники чоловічої статі взагалі, а реаль-ні державні структури влади і управління, патріархатного орієнтовані культурні норми і порядки.
Отже, сучасний фемінізм дає можливість зрозуміти сущ-ність жіночого питання стосовно будь-якій країні, посколь-ку ця теорія захищає права жінок в суспільстві, проповідує принципи демократизму, необхідність відродження особистості на основі створення егалітарного суспільства, рівних прав і воз-можностей себе реалізувати не тільки чоловікам, але і женщи-нам.