- формування зв'язку з суспільством, узгодження особистої поведінки з його нормами;
- ознайомлення з моральними ідеалами і нормами суспільства;
- засвоєння зовнішньої культури поведінки;
- формування потрібних суспільству моральних звичок;
- формування стійких моральних почуттів і якостей;
- перетворення знань в переконання.
Для реалізації цих цілей і завдань використовуються різні форми: індивідуальні бесіди, конференції, дискусії, ток-шоу, тематичні вечори, рольові ігри, методи - переконання, вправи, позитивний приклад, схвалення, засудження, самовиховання і т.д.
Форми заходів морального спрямування
1. Урок-роздум «Над прірвою».
2. Диско-акція «Молодь проти наркотиків»
«Міняю сигарету на цукерку».
3. Рольова гра «Звинувачується наркоманія»
«Суд над сигаретою».
4. Усний журнал «Твоє життя в твоїх руках».
5. Дискусія «Чи є виправдання байдужості».
6. Виставка плакатів «Проблеми СНІДу очима молодих».
ПАТРІОТИЗМ в перекладі з грецького означає любов до Батьківщини, відданість своїй Батьківщині. Патріотизм розуміється як одна з найбільш значущих, вічних цінностей, притаманна всім сферам життя суспільства і держави, яка є найважливішим духовним надбанням особистості.
- почуття прихильності до тих місць, де людина народилася і виросла;
- шанобливе ставлення до мови свого народу;
- турботу про інтереси Батьківщини;
- усвідомлення обов'язку перед Батьківщиною, відстоюванням її честі і гідності,
свободи і незалежності (захист Вітчизни);
- прояв громадянських почуттів і збереження вірності Батьківщині;
- гордість за Батьківщину, за символи держави, за народ;
- шанобливе ставлення до історичного минулого Батьківщини, народу, його звичаїв і традицій;
- повага до Конституції Республіки Білорусь та інших законів;
- відповідальність за долю Батьківщини і народу, їхнє майбутнє, виражене в прагненні присвячувати свою працю, здібності зміцненню могутності і розквіту;
- гуманізм, милосердя, загальнолюдські цінності.
Форми заходів патріотичної спрямованості
1. Бесіди-спогади представників старшого покоління «Дорогами війни».
2. Тематичні вечори «І пам'ять серце збережемо».
3. Зустрічі з ветеранами війни і праці.
4. Вечір зустрічі трьох поколінь «Нам дороги ці забути не можна».
5. Літературно-музична композиція «До подвигу героїв серцем доторкнися».
6. Поїздки та походи по рідній країні.
7. Походи по місцях бойової і трудової слави.
8. Семінари, «круглі столи», конференції «Ветеран, молодь, Отечество».
9. Туристично-краєзнавча експедиція «Наш край».
10. Конкурс плаката «Люблю мій край, сторонку цю».
11. Екскурсії до військових частин.
12. Фестиваль патріотичної пісні «Червона гвоздика».
13. Вечори пам'яті воїнів-інтернаціоналістів «Час вибрав нас», «Жива пам'ять Афганістану».
14. Конкурсні програми «Кожен солдат розумом і силою багатий», «Сурмлять солдату збір».
15. День призовника.
16. Зліт солдатських матерів. Акція «Дзвін скорботи».
17. Бал Захисників Вітчизни.
18. Вахта Пам'яті, мітинг біля меморіалу.
19. Урок мужності, урок світу.
Екологія - поняття, що походить від грецького oicos - будинок, батьківщина. Виникла як позначення галузі науки, що досліджує відносини між людьми і навколишнього їх природою, їх природним будинком. Гармонізувати свої відносини з навколишнім середовищем можливо лише за умови формування екологічної культури та екологічної спрямованості особистості. У свідомості, поведінці і діяльності людини повинні затверджуватися принципи відповідального ставлення до природи, прогнозування впливу людини і суспільства на навколишнє середовище. Таким чином, екологічна культура є найважливішим властивістю особистості, що відображає основу ціннісного ставлення особистості до природи, суспільству.
Екологічна культура - це система екологічних знань, умінь, навичок і звичок, що дозволяє людині встановлювати і систематично підтримувати гармонійні взаємини з навколишнім нею дійсністю і цілеспрямовано розвивати біосферу.
Провідними показниками екологічної спрямованості особистості є:
- переконаність в необхідності збереження природи як цінності життя, засоби виховання та рекреації;
- володіння світоглядними екологічними ідеями і поняттями;
- інтерес до природи й людини як частини природи;
- усвідомлення необхідності екологічного виховання та освіти.
Перед лицем екологічної проблеми варто все людство. Рух вперед, зміна світу і людини, його трудової діяльності, способу життя, свідомості - ось перспектива дозволу екологічної проблеми. Сучасна людина має розвивати гармонійне ставлення з природою, розуміти процеси його розвитку і розумно їх використовувати. Однак ніякими новими технологіями ліквідувати глобальні екологічні кризи не вдасться. Гине не природа, гине людина в природі, зміненої ним самим. Культура потрібна для того, щоб врятувати людину. Культура - це імунітет проти невігластва, дикості, варварства. Любов до природи, спілкування з нею підносить людину естетично і морально, облагороджує його душу. Культура, людина і природа - це тріада понять не сходить зі сторінок періодичної преси. Це і зрозуміло, так як в людині культурну і природну злито в єдине ціле. Необхідно переконати людину в тому, що світ, який його оточує, не ворожий йому, його не треба боятися, важливо навчитися правильним діям в цьому світі. І тут важливу роль відіграє екологічна освіта, а використання різних форм і методів соціокультурної діяльності дозволяє особистості включитися в освітній процес.
Основні завдання екологічного виховання та здійснення еколого-дозвіллєвої діяльності.
1. Формування ціннісного ставлення до природи.
2. Формування системи умінь і навичок взаємодії з природою, дотримання норм поведінки в природі, що виключає нанесення їй шкоди.
3. Розвиток пропагандистських навичок і умінь з охорони природи.
4. Розвиток потреби в спілкуванні з природою, прагнення до пізнання навколишнього середовища.