Одна з найтрагічніших доль була уготована радянською владою такому великому поетові, як О. Мандельштам. Біографія його склалася так багато в чому через непримиренного характеру Осипа Емільовича. Він не міг терпіти неправду і не хотів схилятися перед сильними світу цього. Тому інакше в ті роки і не могла скластися його доля, що усвідомлював і сам Мандельштам. Біографія його, як і творчість великого поета, багато чому нас вчить.
Ми вважаємо, що слід детально розглянути життя і творчість такого поета, як Мандельштам. Коротка біографія щодо цієї людини навряд чи доречна. Особистість Осипа Емільовича дуже цікава, а творчість його заслуговує самого уважного вивчення. Як показав час, одним з найбільших російських поетів 20 століття був Мандельштам. Коротка біографія, представлена в шкільних підручниках, явно недостатня для глибокого осмислення його життя і творчості.
Походження майбутнього поета
Швидше в похмурі тони пофарбовано той мізер, який можна виявити в спогадах Мандельштама про його дитинстві і що оточувала його атмосфері. За словами поета, сім'я його була "важка і заплутана". У слові, у мові проявлялося це з особливою силою. Так, принаймні, вважав сам Мандельштам. Своєрідною була мовна "стихія" сім'ї. Відзначимо, що єврейський рід Мандельштамів був старовинним. Ще з 8 століття, з часів юдейського освіти, він подарував світові відомих лікарів, фізиків, рабинів, істориків літератури і перекладачів Біблії.
Мандельштам Емілія Веніамінович, батько Осипа, був комерсантом і самоучкою. Він був геть позбавлений почуття мови. Мандельштам у своїй книзі "Шум часу" відзначав, що у нього абсолютно не було мови, було лише "без'язичіе" і "недорікуватість". Інший була мова Флори Йосипівни, матері майбутнього поета і вчительки музики. Мандельштам зазначав, що словник її був "стиснутий" і "бідний", обороти одноманітні, проте це була дзвінка і ясна, "велика російська мова". Саме від матері Осип успадкував, разом з музикальністю і схильністю до захворювань серця, точність мови, загострене почуття рідної мови.
Навчання в Тенишевском комерційному училищі
Мандельштам в період з 1900 по 1907 рік навчався в Тенишевском комерційному училищі. Воно вважалося одним з кращих серед приватних навчальних закладів нашої країни. Свого часу в ньому навчалися В. Жирмунський, В. Набоков. Атмосфера, яка панувала тут, була интеллигентско-аскетичної. У цьому навчальному закладі культивувалися ідеали громадянського обов'язку і політичної волі. У 1905-1907-і роки першої російської революції не міг не впасти в політичний радикалізм і Мандельштам. Біографія його взагалі тісно пов'язана з подіями епохи. Катастрофа війни з Японією і революційний час надихнули його на створення перших стіховторних дослідів, які можна вважати учнівськими. Мандельштам сприйняв це як бадьору вселенську метаморфозу, обновляющую стихію.
Поїздки за кордон
Зустріч з А. Ахматової і М. Гумільовим, створення акмеїзму
Зустріч з Анною Ахматовою і Миколою Гумільовим визначила становлення Осипа Емільовича як поета. Гумільов в 1911 році повернувся з абиссинской експедиції в Петербург. Незабаром вони втрьох стали часто бачитися на літературних вечорах. Через багато років після трагічної події - розстрілу Гумільова в 1921 році - Осип писав Ахматової, що тільки Миколі Гумільову вдалося зрозуміти його вірші, і що він і понині з ним розмовляє, веде діалоги. Про те, як Мандельштам ставився до Ахматової, свідчить його фраза: "Я - сучасник Ахматової". Тільки Осип Мандельштам (фото його з Анною Андріївною представлено вище) міг публічно заявити таке під час сталінського режиму, коли Ахматова була опальної поетесою.
Всі троє (Мандельштам, Ахматова і Гумільов) стали творцями акмеїзму і найвищими представниками цього нового течії в літературі. Біографи відзначають, що між ними спочатку виникали тертя, оскільки Мандельштам був запальний, Гумільов деспотичний, а Ахматова норовлива.
Перша збірка віршів
У 1913 році створив свою першу збірку віршів Мандельштам. Біографія і творчість його до цього часу вже були відзначені багатьма важливими подіями, а життєвого досвіду вже тоді було більш ніж достатньо. Поет видав цей збірник за свій рахунок. Спочатку він хотів назвати свою книгу "Раковина", проте потім вибрав іншу назву - "Камінь", яке було цілком в дусі акмеїзму. Його представники хотіли немов відкрити світ заново, дати всьому мужнє і ясне ім'я, позбавлене туманного і елегійного флеру, як, наприклад, у символістів. Камінь - грунтовний і міцний природний матеріал, вічний в руках майстра. У Осипа Емільовича він є первинним будівельним матеріалом духовної культури, а не тільки матеріальної.
Осип Мандельштам ще в 1911 році прийняв християнство, зробивши "перехід в європейську культуру". І хоча він був хрещений в методистської церкви (у Виборзі 14 травня), вірші першого його збірки відобразили захопленість католицької темою. Мандельштама полонив в римо-католицтво пафос всесвітньої організуючою ідеї. Під владою Риму єдність християнського світу Заходу народжується з хору народів, несхожих між собою. Так само "твердиня" собору складається з каменів, їх "недоброї тяжкості" і "стихійного лабіринту".
Ставлення до революції
У період з 1911 по 1917 рік в Петербурзькому університеті, на романо-германському відділенні, навчався Мандельштам. Біографія його саме в цей час була відзначена появою першої збірки. Складним було його ставлення до розпочатої в 1917 році революції. Скандалом і невдачею закінчувалися будь-яким спробам Осипа Емільовича знайти собі місце в новій Росії.
Збірник Tristia
Збірник Tristia відбив і значна зміна стилю поета. Образна фактура рухається все більше в бік зашифрованих, "темних" значень, смислового зсуву, ірраціональних мовних ходів.
Поневіряння по Росії
Осип Мандельштам на початку 1920-х рр. поневірявся в основному по південній частині Росії. Він відвідав Київ, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Н. Я. Хазіною (на фото вище), провів деякий час у Волошина в Коктебелі, потім відправився в Феодосію, де врангелівська контррозвідка заарештувала його за підозрою в шпигунстві. Потім, після звільнення, відправився в Батумі Осип Мандельштам. Біографія його була відзначена новим арештом - тепер уже з боку берегової охорони меншовиків. Осипа Емільовича з в'язниці визволили Т. Табідзе і Н. Міцішвілі, грузинські поети. Зрештою, до крайності виснажений, повернувся в Петроград Осип Мандельштам. Біографія його триває тим, що він жив деякий час в Будинку мистецтв, потім знову відправився на південь, після чого оселився в Москві.
Однак до середини 1920-х років не залишилося і сліду від колишньої рівноваги надій і тривог в осмисленні того, що відбувається. Наслідком цього стає змінилася поетика Мандельштама. "Темрява" тепер все частіше переважує в ній ясність. У 1925 році відбувається нетривалий творчий сплеск, який був пов'язаний із захопленням Ольгою Ваксель. Після цього поет замовкає на довгі 5 років.
Для Мандельштама 2-я половина 1920-х років - період кризи. У цей час поет мовчав, не публікував нових віршів. Жодного твору Мандельштама не з'явилося за 5 років.
Звернення до прози
У 1929 році Мандельштам вирішив звернутися до прози. Він написав книгу "Четверта проза". За обсягом вона невелика, проте в ній в повній мірі вихлюпнулося презирство Мандельштама до письменників-кон'юнктурникам, які були членами МАССОЛИТа. Довгий час в душі поета накопичувалася ця біль. В "Четвертої прозі" висловився характер Мандельштама - незлагідна, вибуховий, імпульсивний. Дуже легко Осип наживав собі ворогів, він не приховував своїх суджень і оцінок. Завдяки цьому Мандельштам завжди, майже всі післяреволюційні роки, був змушений існувати в екстремальних умовах. В очікуванні неминучої смерті він перебував в 1930-і роки. Шанувальників таланту Мандельштама, його друзів виявилося не дуже багато, але вони все-таки були.
Ставлення до побуту багато в чому розкриває образ такої людини, як Осип Мандельштам. Біографія, цікаві факти про нього, творчість поета пов'язані з його особливим до нього ставленням. Осип ні пристосований до осілого життя, до побуту. Для нього поняття будинку-фортеці, яке було дуже важливим, наприклад, для М. Булгакова, не мало ніякого значення. Весь світ був домом для нього, і одночасно Мандельштам був бездомним в цьому світі.
Згадуючи про Осип початку 1920-х років, коли він отримав кімнату в Будинку Мистецтв Петрограда (як і багато інших письменників і поети), К. І. Чуковський зазначав, що в ній не було нічого, що належало б Мандельштама, крім цигарок. Коли поет нарешті отримав квартиру (в 1933 році), Б. Пастернак, який побував в гостях у нього, сказав йдучи, що тепер можна писати вірші - квартира є. Осип прийшов від цього в лють. О. Е. Мандельштам, біографія якого відзначена багатьма епізодами непримиренності, прокляв свою квартиру і навіть запропонував її повернути тим, кому вона, мабуть, була призначена: изобразитель, чесним зрадникам. Це був жах від усвідомлення плати, яка була потрібна за неї.
Робота в "Московському комсомольці"
Вам цікаво, чим продовжився життєвий шлях такого поета, як Мандельштам? Біографія по датах плавно підійшла до 1930-х років в його житті і творчості. М. Бухарін, покровитель Осипа Емільовича у владних колах, влаштував його на рубежі 1920-30-х років в газету "Московский комсомолец" коректором. Це дало поетові і його дружині хоча б мінімальні засоби до існування. Але Мандельштам відмовився прийняти "правила гри" радянських письменників, які обслуговували режим. Його крайня поривчастість і емоційність сильно ускладнили відносини Мандельштама з колегами по цеху. Він виявився в центрі скандалу - поета звинуватили в перекладацькому плагіаті. Для того щоб уберегти Осипа Емільовича від наслідків цього скандалу, в 1930 році Бухарін організував для поета поїздку до Вірменії, яка справила на нього велике враження, а також відбилася в його творчості. У нових віршах вже виразніше чується безвихідний страх і останнім мужнє відчай. Якщо Мандельштам в прозі намагався піти від навислої над ним грози, то зараз він остаточно прийняв свою частку.
Усвідомлення трагізму своєї долі
Усвідомлення трагізму власної долі, зробленого їм вибору, ймовірно, зміцнили Мандельштама, додали величний, трагічний пафос його нових творів. Він полягає в протистоянні особистості вільного поета "століттю-звіра". Мандельштам не відчуває себе жалюгідною жертвою, нікчемним людиною перед ним. Він відчуває себе рівним йому. У вірші 1931 "За гримучу доблесть прийдешніх століть", яке називали в домашньому колі "Вовком", Мандельштам передбачив і прийдешню заслання до Сибіру, і власну смерть, і поетичне безсмертя. Багато що цей поет зрозумів раніше, ніж інші.
Нещасливе вірш про Сталіна
Вирок Мандельштама, як це не дивно, винесений був досить м'який. У той час люди гинули і за набагато менш істотні "провини". Сталінська резолюція свідчила лише: "Ізолювати, але зберегти". Мандельштама відправили на заслання в північний селище Чердинь. Тут Осип, страждаючи від душевного розладу, хотів навіть накласти на себе руки. Друзі знову допомогли. Уже втрачав вплив Н. Бухарін в останній раз написав товаришу Сталіну, що поети завжди праві, що на їхньому боці історія. Після цього Осипа Емільовича перевели до Воронежа, в менш суворі умови.
Звичайно, його доля була вирішена. Однак в 1933 році суворо покарати його означало афішувати вірш про Сталіна і таким чином ніби зводити особисті рахунки з поетом. А це було б, звичайно, негідно Сталіна, "батька народів". Йосип Віссаріонович умів чекати. Він розумів, що на все свій час. В даному випадку він очікував великого терору 1937 в якому Мандельштама судилося разом з сотнями тисяч інших людей безвісно згинути.
Роки життя в Воронежі
Повернення до столиці
Сподіваємося, вам захотілося продовжити знайомство з таким великим поетом, як Мандельштам. Біографія, фото, творчий шлях - все це дає певне уявлення про нього. Однак лише звернувшись до творів Мандельштама, можна зрозуміти цю людину, відчути силу його особистості.
Мазь «Салвісар» - надійний засіб від болю на основі отрути гадюки Яд гадюки застосовувався в лікувальних цілях вже тисячу років назад. Адже не дарма всім відомий символ медицини зображує саме цю рептилію, схилилась на.
