ПРОЕКТУВАННЯ ОБ'ЄКТІВ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БУДІВНИЦТВА
Для забезпечення будівельного майданчика усіма видами енергоресурсів необхідно як в ПОС, так і в ППР провести розрахунок потреби майбутнього будівництва в воді, електроенергії, теплі, скиданні можливих стоків зливової і виробничої каналізації, зв'язку та ін. Для цього необхідно виконати спеціальний розрахунок для інженерного забезпечення будівництва на період будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт.
14.2. Джерела тимчасового водопостачання
Вибір тимчасових джерел водопостачання обумовлюється місцевими гідрогеологічними, топографічними, санітарними та іншими місцевими умовами.
Тимчасовими джерелами водопостачання можуть бути діючі водопроводи, природні відкриті і закриті водойми, штучні резервуари, які заповнюються привізною водою.
Залежно від області застосування вода в кожному окремому випадку повинна задовольняти вимогам ГОСТу.
Для приготування бетонів і розчинів непридатна болотна і торф'яна вода (містить органічні сполуки жирів), морська вода (з'єднання солей знижують міцність бетону). Промивання інертних повинна проводитися водою, яка не містить глинистих частинок.
Воду для господарсько-питних потреб можна використовувати тільки після лабораторних досліджень і з дозволу органів санітарного нагляду і басейнової інспекції (якщо йде мова про експлуатацію артезіанських свердловин).
14.3. Розрахунок потреби в тимчасовому енергопостачанні
Для електропостачання будівельних майданчиків використовують трансформаторні підстанції організацій Міненерго. У будівництві в основному застосовують підстанції, що знижують напругу з 35; 10 або 6 кВ до 0,4 кВ (400 В). Для подачі напруги на окремі об'єкти будівництва монтують інвентарні комплектні трансформаторні підстанції (КТП), від яких по низьковольтної повітряної або підземної (кабельної) мережі напруга подається на спеціальні розподільні пункти (РП) заводського виготовлення. Промисловість випускає кілька типів комплектних трансформаторних підстанцій в готовому вигляді зі змонтованим устаткуванням, ошиновкой і проводкою. Інформацію про типи підстанцій можна отримати в будь-який довідковій літературі, зокрема в «Довіднику будівельника» (під ред. В. Шахпоронова, М. Стройиздат, 1987).
У тих випадках, коли здійснюється піонерні будівництво і відсутня можливість подачі електроенергії по лініях електропередач, в підготовчий період будівництва використовують мобільні інвентарні електростанції, що працюють на бензині. Це можуть бути дизельні електростанції, а на великих будовах, де і в початковий період будівництва потрібна велика кількість електроенергії, застосовуються газотурбінні установки з потужністю до 2500 кВт.
Для великих будівництв в неосвоєних районах можуть застосовуватися енергопоїзди з паро- або газотурбінними електростанціями потужністю до 5000 кВт, розміщеними в спеціальному поїзді.
Для включення споживачів в мережу застосовують спеціальні інвентарні пристрої, що дозволяють підвищити електробезпека робіт і знизити трудовитрати при монтажі. При монтажі установок для прогріву бетону, переносних зварювальних постів, освітлювальних пристроїв застосовують також спеціальні інвентарні пристрої.
Розрізняють такі види мереж тимчасового електропостачання:
- по напрузі. високовольтні і низьковольтні;
- у зв'язку зі струму. постійні і змінні;
- за призначенням. поживні та змінні;
- по виду схеми. кільцеві (замкнуті) і радіальні;
- за характером споживання. силові та освітлювальні;
- за конструктивним виконанням. повітряні і кабельні.
На будівельному майданчику в основному використовують змінний струм напругою 220/380 В. За умовами електробезпеки в необхідних випадках (робота у вологих місцях) напруга знижується до 12-36 В.
Кільцева електромережу має додаткову надійність двостороннього харчування: при виході з ладу одного ТП або ділянки мережі постачання здійснюється через неушкоджений ділянку.
При проектуванні мереж тимчасового енергопостачання насамперед потрібно знайти точку оптимального розташування КТП, яка повинна збігатися з центром навантажень. Це дозволить скоротити протяжність мереж, зменшити масу проводів і знизити втрати в мережі (відстань від джерела живлення до споживача не повинна перевищувати 200-250 м). При великих відстанях доводиться збільшувати перетин проводів. Повітряні кабельні лінії слід влаштовувати вздовж проїздів, що дозволить використовувати опори і для тимчасового зовнішнього освітлення.
Тимчасові опори роблять дерев'яними, довжиною 7-9 м, діа- метром в висівок 14-18 см. Семиметрові колоди встановлюють на залізобетонних пасинках. Глибина закладення опори 1/5 довжини стовпа. Відстань між опорами залежить від маси про- водів і становить не більше 30 м.
Електроенергію в будівництві витрачають на виробниц недержавні потреби (харчування електродвигунів будівельних ма- шин і механізмів, електрозварювальні роботи, електропрогрев бетону та ін.) І на освітлення будівельного майданчика, місць проведення робіт, виробничих, адміністративних та господарських будівель.
По мережевому графіку встановлюють період будівництва, коли витрачається максимальну кількість електроенергії, а потім визначають її витрата по окремим споживачам
і в цілому по будівельному майданчику.
Знаючи потужність силових установок механізмів, витрата електроенергії на зовнішнє і внутрішнє освітлення, визначають загальну споживану потужність:
Визначивши споживану потужність, підбирають відповідний трансформатор.
14.4. Організація тимчасового теплопостачання
Тимчасове теплопостачання на будівельних майданчиках призначене для технологічних потреб (опалення тепляків, прогрів бетону, розігрів наповнювачів при приготуванні бетонів і розчинів, відтавання грунту і т.п.), для опалення і сушіння будівельних об'єктів, для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання тимчасових санітарно побутових, адміністративних і громадських будівель.
Розрахунок загальної потреби в теплі і гарячому водопостачанні проводиться диференційовано по групах споживачів і за максимальними годинним витрат в зимовий (опалювальний) період, за середній витраті в інші пори року.
Вид теплоносія (вода, пара, повітря) вибирається в залежності від виробничо-технологічних, господарських потреб і можливостей будівництва.
Джерелами тимчасового теплопостачання можуть бути
існуючі або проектуються тепломережі від ТЕЦ, котелень Міненерго або інших підприємств. Тимчасові котельні застосовують при відсутності або неможливості використання з яких-небудь причин постійних джерел теплопостачання.
Тимчасові опалювальні агрегати можуть працювати на твердому, рідкому або газоподібному паливі. В окремих, виняткових, випадках може бути застосована для тимчасового теплопостачання електроенергія з дозволу органів Держенергонагляду.
Тимчасові тепломережі прокладаються над землею або під землею в безканальної прокладці з пристроєм компенсаторів, тепловою ізоляцією і з 2% -ним ухилом в бік спускових пристроїв. Ці мережі слід прокладати спільно з водопроводом.
На будівельних майданчиках широко використовуються для тимчасового опалення опалювально-вентиляційні агрегати. Ці агрегати можуть бути наступних типів:
- електрокалорифери, що живляться від електричної мережі. Такі агрегати обладнуються трубчастими нагрівальними еле- ментами, обдуваються повітрям за допомогою вентилятора. Це обладнання встановлюється безпосередньо в приміщенні, що обігрівається і використовується в режимі рециркуляції повітря. Обмеження в застосуванні: висока вартість електроенергії і обмеження Держенергонагляду. Потужність електрокалориферів від 10 до 250 кВт;
- опалювальні калорифери, що працюють від централізованих джерел тепла на перегрітій воді або парі, що обдуваються потужним вентилятором. Встановлюються такі калорифери безпосередньо в приміщеннях великих обсягів або в сходових клітинах житлових будинків. Ці агрегати не вимагають постійного нагляду і забезпечують стійкий температурний режим. Вітчизняна промисловість випускає такі агрегати різної потужності, що дозволяє вибрати калорифер необхідної продуктивності;
- повітронагрівачі з теплообмінниками, у яких продукти згоряння викидаються в атмосферу, а нагріте повітря подається в приміщення. Такі агрегати застосовуються як в якості основних джерел тимчасового тепла для обігріву і сушки конструктивних елементів будівель, так і у вигляді доповнення до інших агрегатів в період обробних робіт;
- теплогенератори, які подають спільно суміш продуктів згоряння і теплого повітря; застосовуються в якості основного джерела тепла на відкритому повітрі для відігрівання грунтів, розігрівання бітуму і т.п .;
- газобалонні установки з пальниками інфрачервоного випромінювання, призначені для сушіння окремих місць в споруджуваних будинках.
14.5. Пристрій тимчасової каналізації
Мережі тимчасової каналізації призначені для видалення з будівельного майданчика виробничо-побутових стоків і зливових вод. З огляду на високу вартість і велику трудомісткість у виконанні, тимчасову каналізацію прокладають у виняткових випадках і в невеликих обсягах. Для цих цілей, як правило, потрібно використовувати постійні мережі виробничої, фекально-побутової та зливової каналізації.
Для відведення зливових і умовно-чистих вод виробничих стоків зазвичай організовують відкриті водостоки.
Тимчасові мережі каналізації розміщують з урахуванням рельєфу місцевості з мінімально допустимими ухилами не менше 4% для труб діаметром 200 мм і 7% - для труб діаметром 150 мм.
На будівництвах, що мають фекальную каналізацію, застосовують інвентарні теплі санвузли, до яких підводиться водопровід і електроенергія. При відсутності каналізації санвузли влаштовують з вигребом, розміщення якого має бути погоджено з органами держсанепіднагляду при проектуванні будгенплану.
Перетин мереж тимчасової каналізації призначається по максимальному секундному витраті стічних вод.