Опитування хворого. У психіатрії опитування хворого вважається важ-нейшим методом обстеження Більшість симптомів психи-чеських розладів можна виявити тільки зі слів хворого (явле-ня психічного автоматизму, нав'язливі думки і побоювання, маячні ідеї, багато обмани почуттів, деперсоналізаціонние і дереалізаціонние порушення та ін.). Деякі психічні на-рушення на підставі спостереження за поведінкою хворого мож-но лише запідозрити (слухові галюцинації, коли хворий до чогось прислухається, марення переслідування - по напруженому і переляканому увазі і т.д.). При різкому порушенні, ступорі, на-рушення свідомості розпитувати доводиться після того, як ці стани минають. З хворим в психотическом стані краще розмовляти, попередньо отримавши про нього відомості від рідних і близьких, але при непсихотичних розладах першим краще розпитувати самого хворого, що підвищує його довіру до лікаря.
Опитування вимагає від психіатра певних навичок, які набуваються в процесі накопичення професійного досвіду. З одного боку, хворому завжди треба дати висловитися, а з дру-гой - ініціатива завжди повинна бути в руках лікаря. Будь-яка єдина схема неможлива. Починати зазвичай доводиться з того, що послужило причиною звернення до психіатра. Від лікаря завжди потрібні витримка, терпіння, незмінна доброзичливість і співчуття навіть при явно вороже ставлення до нього біль-ного. Однак завжди необхідно зберігати дистанцію, не допуска-кати фамільярності. Ніколи не слід приховувати від хворого це-чи розпитування, представлятися ким-небудь іншим, а не лікарем-пси-хіатром. При відмові відповідати на питання найважливіші з них все ж повинні бути задані і відзначена реакція хворого на них.
У завдання розпитування входить з'ясувати, наскільки хворий по-нимает що відбувається навколо, орієнтований в місці і часу, збережена пам'ять на найважливіші події в його житті і на події, що передували зверненню до лікаря. Хворого просять дати пояснення тим його вчинків або висловлювань, які у інших могли викликати підозру про психічний розлад.
Якщо хворий сам не висловлюється про своїх хворобливих пере-живання, то йому задають навідні питання про галюцинації, марення і інших розладах, наявність яких можна предпол-жити, судячи з його поведінки або за отриманими про нього відомостей-ям. Завжди корисно задати питання про наявність суїцидальних думок не тільки в сьогоденні, але і будь-коли в минулому. Важливо також з'ясувати ставлення хворого до всіх виявлених болез-ненним переживань і особливостям поведінки: відсутність критики, часткове, нестійке або достатню критичне ставлення до них.
Розпитування хворого слід проводити за відсутності його рідних і близьких.
Анамнез в психіатрії прийнято розділяти на суб'єктивний і об'єктивний, хоча ці позначення досить умовні.
Об'єктивний анамнез - відомості, отримані від рідних і близьких та інших осіб, які добре знають хворого. Ці відомості краще отримувати від кожного окремо, за відсутності інших. Назва «об'єктивний» є умовним, так як кожен оп-рашіваемий в свою розповідь привносить суб'єктивне ставлення до хворого. Лікар повинен керувати бесідою, дізнаючись факти і припиняючи спроби нав'язати собі чужу думку. Так само збирають анамнез хвороби: з'ясовують, коли і які її прояви виник-ли і що цьому могло сприяти, а також анамнез життя: све-дення про спадкової навантаженість (психічні хвороби, недоумство, алкоголізм і наркоманію, суїциди серед кровних родичів, а також наявність серед них осіб з незвичайно важким характером). Від батьків можна дізнатися про особливості розвитку в дитинстві. Далі їм задають ті самі питання, що й самому хворому. Важливо з'ясувати, про що хворий промовчав і що предста-вив по-іншому.
Огляд психіатра відрізняється від звичайного соматичного. Повинні бути відзначені сліди пошкодженні (синці, сса-дини, рубці від колишніх порізів і опіків, багаторазових ін'ек-ций, сліди від странгуляційної борозни на шиї) і описані в ис-торії хвороби, що важливо для можливих подальших експер-тиз. Якщо в психіатричний стаціонар надходить невідомий без документів, то повинні бути описані його основні зовнішні прикмети: зріст, статура, колір очей і волосся, приблизний-ний вік, родимі плями, татуювання і рубці на тілі, а також наявні фізичні вади.
Неврологічний огляд проводиться за правилами, викладає-мим в підручниках нервових хвороб. Важливо відзначити так називаючи-ються мінімальні порушення (асиметрія лицьової іннерва-ції, сухожильних рефлексів і т.д.), які можуть бути причинами-Вієм резидуального органічного (посттравматичного і ін.) Ураження головного мозку.
Соматичний огляд хворих, нездатних пред'явити жа-лоби, повинен бути особливо ретельним. При наявності Незнач-яких видів марення, негативізм хворі можуть навмисно приховувати соматичні порушення.
Якщо через різке збудження і опору хворого ос-мотреть не вдається, то це повинно бути зазначено в історії хвороби.