Вулиця Огарьова є одним з ланок другого півкільця з вулиць і провулків навколо Кремля і Китай-міста. Займає вона всього один квартал між вулицею Герцена і вулицею Горького. Довжина її - 419 м, середня ширина - 15,7 м.
Сучасне свою назву вулиця отримала в 1920 р в пам'ять публіциста і поета Н. П. Огарьова (1813-1877 рр.).
Колишня назва вулиці - Газетний провулок, на початку XIX ст. Старогазетний провулок - дано було по друкувалась тут в 1789-1811 рр. в університетській друкарні (на місці сучасного Центрального телеграфу) і продавалася в колишньої при ній книгарні газеті «Московские ведомости».
Газетний провулок називався Строгановскому - по дому барона Н. Г. Строганова, що стояв на розі з Тверський вулицею, проти сучасного Центрального телеграфу.
У XVII і початку XVIII ст. провулок називався Успенським і Успенському Вражку - по стояла в ньому церкви Успіння на Вражке. Останнє її будинок, побудований в 1857 р зайнято зараз Московським обласним історичним архівом.
Найперша звістка про цю вулицю дійшло до нас від 1531 г. «Загора внезапу зелие гарматне на Москві на Успенському ворога на Алевізовском дворі». Воно вказує, що в той час тут знаходилася садиба архітектора Алевиза, будівельника собору Новодівичого монастиря і багатьох церков в Москві, на якому зберігалося «зелие» (порох) для підривних робіт. У XVI ст. на Успенському Вражку розміщували прибували в Москву литовських послів.
У той час і багато пізніше вулицю перетинав з півночі на південь невеликий яр з потічком, що починався біля Тверського бульвару і впадав в річку Неглинную у Кремля. При будівництві університету (1786-1793 рр.) Для проходження цього струмочка під головним входом в будівлю зробили арку. В кінці XIX ст. струмочок відвели в Брюсовском провулку в водостічну трубу, що виходить на вулицю Герцена. Яр ж уже на початку XIX ст. був засипаний.
Газетний провулок, як найближчий до Кремля і знаходився між великими вулицями Герцена і Горького, був в XVII-XIX ст. зайнятий дворами багатих і знатних людей. Тут власниками дворів були: в 1716 р.- князі П.А.Голіцин, Ю. Ф. Щербатов, Б. І. Гагарін; в середині XVIII ст фельдмаршал і генерал-прокурор князь Н. Ю. Трубецькой, сенатор князь С. А. Меншиков, сенатор В. Я. Новосильцев, барон Н. Г. Строганов, генерал Ф.В.Наумов і ін .; в 1793 р.- граф Н.П.Панін, князь А.М.Голіцин, барон A. С. Строганов.
Але з кінця XVIII ст. і особливо після 1812 р сюди стали проникати купці. У 1793 р будинком № 4 володів купець А. Заїкін, в 1818 р.- він же, а будинком № 5 - купець С. Прохоров.
Двір на місці Центрального телеграфу в 1770 р був куплений у вдови князя Н. Ю. Трубецького скарбницею, і в ньому вміщено Межова канцелярія. У 1788 р вона була виведена в Кремль, в будівлю Сенату, на її ж місце в 1789 р переведена університетська друкарня з книжкової лавкою, а в 1790 р.- Шляхетний університетський пансіон, в якому навчалися
B. А. Жуковський, А. С. Грибоєдов, М. Ю. Лермонтов, В. Ф. Одоєвський, А. І. Тургенєв.
Старий двоповерховий будинок Трубецького, що стояв за кам'яним парканом, був перебудований, і по Тверській вулиці побудовано нову будівлю, з двома круглими вежами по кінцях. Великий сад за палатами Трубецького залишився.
У 1830 р пансіон був перетворений в Дворянський інститут (гімназію).
У дворі барона Н. Г. Строганова в 1756 р теж стояли в глибині кам'яні палати, а на захід від їх - велика кам'яна будівля, торцем виходило і в провулок. По провулку, попереду палат, був маленький двір з житловими та нежитловими дерев'яними будівлями. За палатами був сад.
На захід від церкви Успіння в 1758 р був двір чиновника А. Н. Янькова, два дерев'яних будови якого виходили торцем в провулок, а в глибині двору був великий сад. Далі лежав двір генеральші Орлової з дерев'яним парканом і дерев'яними будівлями по провулку.
У 1772 р в будинку № 4 перебувала «водошная фабрика» іноземця І. І. Дица. У дворі був великий сад, в якому в тому році будувалася оранжерея. У саду стояли кам'яні палати та дерев'яні будівлі. По провулку йшов паркан з воротами, житлове та нежитлове дерев'яні будівлі; до останніх прилаштовують ще одне дерев'яне житлове будова.
Церква Успіння, яка стояла в 1774 р в глибині двору, мала з боку провулка кам'яну огорожу з воротами. Янькова на своєму подвір'ї будували в цьому році, торцем в провулок, дерев'яний спокій (прибудову), а Н. Г. Строганов - дерев'яні будівлі, торцем в провулок.
У 1775 р князь С. А. ментик побудував посеред свого двору (№ 1) величезні чотириповерхові палати, фасадом до Великій Нікітській, які стоять до теперішнього часу. А його сусід, князь А. М. Голіцин, який мав посеред двору старі двоповерхові кам'яні палати, побудував в 1781 р по провулку дерев'яне житлове будова; його продовжував кам'яний паркан.
У пожежа 1812 р. всі дерев'яні будівлі в провулку згоріли, вигоріли і сади, і новозбудовані будівлі були здебільшого кам'яні.
Будинок № 4 купця А. Заїкіна з 1812 по 1817 був зайнятий Московським університетом. На його місці тепер новий будинок.
У 1842 р Дворянський інститут з дому на розі Тверської вулиці був переведений в будинок № 1 по Мохової вулиці, а звільнився будинок скарбниця продала в наступному, 1843 р купцеві А. Н. Голяшкіну, який в тому ж році перепродав його повітовому предводителя дворянства П. А. Базилевському. У 1880 р будинок належав вже таємного радника Н. П. Шабликіно.
У будинку були влаштовані магазини. Близько 1910 р будинок був зламаний, і на його місці почали будувати великий будинок, але встигли вивести тільки фундамент і частина підвального поверху. У такому вигляді будівля стояло близько 20 років. У 1927 р на цьому місці інженером І. І. Рербергом було побудовано нинішній будинок Центрального телеграфу.
У 1920-1930-х роках будинки №№ 3 і 4 були замінені новими, що виходять на вулицю будівлями в 4-6 поверхів. В даний час по парній стороні провулка збудовано велику адміністративну будівлю (архітектор І. І. Ловейко). Старі будинки по провулку перед ним уже знесені.
Газетний пров. (XIX століття)Названий по перебувала тут університетській друкарні, де друкувалася газета «Московские ведомости», і по лавці, де продавалася ця газета. Старі назви: Строгановський провулок (XVIII століття), на прізвище місцевого домовласника середини XVIII століття барона Строганова
За ними, на віддалі від центру, ставилися монастирі. На думку І. Е. Забєліна, монастирі в XII в. стояли на напівкільці, складеному з провулків, сучасна назва яких: вулиця Гриневецький, провулок Янишева, вулиця Семашко, вулиця Огарьова, проїзд Художнього театру, Кузнецький міст
Вспольний пров. 14
Зборів літературно-мистецького об'єднання (1914-1933), організованого літературознавцем Е. Ф. Нікітіної в її квартирах (Газетний пров. 3; з 1930 - Тверській бул. 24) з ініціативи професорів Московського університету І. Розанова, П. Сакулина і А. Веселовського