Перехід від знання до науки, який для ряду областей повинен бути віднесений до XVIII в. а для деяких (як-то механіка) ще до XVII в. в психології відбувається до середини XIX ст. Лише до цього часу різноманітні психологічні знання оформляються в самостійну науку, озброєну власної, специфічної для її предмета методикою дослідження і володіє своєю системою, т. Е. Специфічною для її предмета логікою побудови відносяться до нього знань.
Методологічні передумови для оформлення психології як науки підготували головним чином ті, пов'язані з емпіричної філософією, течії, які проголосили щодо пізнання психологічних, як і всіх інших, явищ необхідність повороту від умогляду до досвідченого знання, здійсненого в природознавстві щодо пізнання фізичних явищ. Особливо значну роль зіграло в цьому відношенні матеріалістичне крило емпіричного напряму в психології, яке пов'язувало психічні процеси з фізіологічними.
Однак, для того щоб перехід психології від більш-менш обгрунтованих знань і поглядів до науки дійсно здійснився, необхідно було ще відповідний розвиток наукових областей, на які психологія повинна спиратися, і вироблення відповідних методів дослідження. Дані останні передумови для оформлення психологічної науки дали роботи фізіологів першої половини XIX ст.
Спираючись на цілий ряд найважливіших відкриттів в сфері фізіології нервової системи (Ч. Белла, який показав наявність різних відчувають і рухових нервів і встановив в 1811 р основні закони провідності 1. І. Мюллера, Е. Дюбуа-Реймона, Г. Гельмгольца, що піддав виміру проведення збудження по нерву), фізіологи створили цілий ряд капітальних праць, присвячених загальним закономірностям чутливості і спеціально роботі різних органів почуттів (роботи І. Мюллера і Е. Г. Вебера, роботи Т. Юнга, Г. Гельмгольца і Е. Герінга по зору, Г. Гельмг Ольця по слуху і т. д.). Присвячені фізіології органів почуттів, т. Е. Різних видів чутливості, ці роботи в силу внутрішньої необхідності переходили вже в область психофізіології відчуттів.
Особливе значення для розвитку експериментальної психології придбали дослідження Е. Г. Вебера, присвячені питанню про відношення між приростом роздратування і відчуттям, які були потім продовжені, узагальнені і
піддані математичній обробці Г. Т. Фехнера (див. далі). Цією працею були закладені основи нової спеціальної області експериментального психофізичного дослідження.
Результати всіх цих досліджень об'єднав, почасти далі розвинув і систематизував в психологічному плані в своїх''Основах фізіологічної псіхологіі'' (1874) В. Вундт. Він зібрав і удосконалив з метою психологічного дослідження методи, вироблені спочатку фізіологами.
У 1861 р В. Вундт винаходить перший елементарний прилад спеціально для цілей експериментального психологічного дослідження. У 1879 р він організовує в Лейпцигу лабораторію фізіологічної психології, в кінці 80-х рр. перетворену в Інститут експериментальної психології. Перші експериментальні роботи Вундта і численних учнів були присвячені психофізіології відчуттів, швидкості простих рухових реакцій, виразним рухам і т. Д. Всі ці роботи були, таким чином, зосереджені на елементарних психофізіологічних процесах; вони цілком ще ставилися до того, що сам Вундт називав фізіологічної психологією. Але незабаром експеримент, проникнення якого в психологію почалося з елементарних процесів, що лежать як би в прикордонній між фізіологією і психологією області, став крок за кроком впроваджуватися в вивчення центральних психологічних проблем. Лабораторії експериментальної психології стали створюватися в усіх країнах світу. Е. Б. Тітченер виступив піонером експериментальної психології в США, де вона незабаром отримала значний розвиток.
Читайте також
Перехід від знання до науки, який для ряду областей повинен бути віднесений до XVIII в. а для деяких (як-то механіка) ще до XVII в. в психології відбувається лише в середині ХІХ ст. Лише до цього часу різноманітні психологічні знання оформляються в самостійну науку. [Читати далі].
Перехід від знання до науки, який для ряду областей повинен бути віднесений до XVIII в. а для деяких (як-то механіка) ще до XVII в. в психології відбувається до середини XIX ст. Лише до цього часу різноманітні психологічні знання оформляються в самостійну науку. [Читати далі].