Природний газ, очищений від сірководню, не має ні кольору, ні запаху. Тому виявити витік газу досить важко. Щоб забезпечити безпеку транспорту і викорис-тання газу, його одоріруют, т. Е. Спеціально надають різкий і неприємний запах. Для цієї мети в газ вводять одоранти, до яких пред'являються наступні вимоги. Продукти згор-Ранія одорантов повинні бути фізіологічно нешкідливими, досить летючими (низька температура кипіння), не повинні викликати корозію, хімічно взаємодіяти з газом, поглинатися водою або вуглеводневим конденсатом, сильно сорбироваться грунтом або предметами, що знаходяться в примі-щеннях. Одоранти повинні бути недорогими. Цим вимогам на-ям в найбільшою мірою задовольняє етилмеркаптан. Одна-ко при його використанні слід враховувати всі притаманні йому недоліки. Так, за токсичністю він дорівнює сірководню. Тому якщо газ йде на хімічну переробку, то необ-обхідно проводити очистку від меркаптана, так як меркаптан отруює каталізатори. Етилмеркаптан хімічно взаємодій-ствует з оксидами металів, внаслідок чого при транспорті одоруватися газу запах його поступово слабшає [37].
Пристрої, за допомогою яких одорант вводиться в потік газу, називаються одоризатора. Розрізняють краплинні, испа-рительное, барботажні і напівавтоматичні одоризатори.
Крапельними одоризатора одорант вводиться в газопровід краплями або тонким струменем (рис. 4.19). Одоризатора діє за рахунок перепаду тиску, створюваного діафрагмою. Одорант з камери поплавця проходить через діафрагму, оглядове скло і по трубці надходить в газопровід. У камері поплавця весь час зберігається постійний рівень. Витрата одоранту можна змінювати за допомогою змінної діафрагми.
Мал. 4.19. Крапельний одоризатора з діафрагмою: / - бачок для одоранту; 2 - фільтр-відстійник; 3 - поплавок; 4 - поплав ковая камера; 5, 8 - з'єднувальні трубки; 6 - тонка діафрагма; 7 - оглядове скло; 9 - діафрагма в газопроводі; 10 - газопровід; 11 - ручний насос; 12 - запасна ємність
Найбільшого поширення набули випарні (фі-тільние) і барботажні одоризатори.
Розглянемо принцип дії випарного одоризатора (рис. 4.20). У резервуар з одорантом частково занурені фланелеві смуги. Над поверхнею одоранту між прапорець-нелівими смугами проходить газ і насичується одорантом. Резервуар забезпечений підігрівачем (на схемі не показаний). Температура одоранту, від якої залежить інтенсивність випаровування, а отже, і ступінь одоризації, підтрим-живається терморегулятором.
Мал. 4.20. Випарний (ґнотовий) одоризатора:
1 - діафрагма; 2 - газопровід; 3 - резервуар; 4 - вертикально подве-шенние гноти; 5 - регулювальний вентиль; 6 - мірне скло
Барботажний одоризатора представлений на рис. 4.21. З га-зопровода 3 частина газу потрапляє в барботажний камеру 2, в якій відбувається насичення газу одорантом, поступаю-щим з витратного бака 13. За допомогою поплавкового регу-ром в барботажной камері підтримується постійний рівень. Звідси газ через ємність одоризатора 17 надходить в газопровід за діафрагмою 1, що створює перепад тиску для проходження газу через одоризатора. Краплі не випарувався одоранту, захоплювані газом з барботажной камери, осідають на дно ємності 17. Накопичення там одорант зливається через кран 20. Регулювання ступеня одоризації здійснюється вентилем 19.
Однак для розглянутих одоризатора характерно від-присутність прямої пропорційної залежності витрати одоранту від витрати газу, так як введення одоранту відбувається під дією мінливого стовпа рідини, що не залежить від кількості проходить газу. При коливанні витрати в тече-ня доби часто доводиться міняти режим роботи установки. Регулювання виконують вручну голчастим вентилем, тому точність дозування залежить від досвідченості обслужи-вающего персоналу.
На деяких газорозподільних станціях впроваджені напівавтоматичні установки одоризації газу, які прості за конструкцією, надійні в роботі і забезпечують практи-но повну пропорційну залежність витрати одоранту від витрати газу. Установка працює в такий обра-зом (рис. 4.22). На шляху газового потоку в газопроводі уста-новлена діафрагма 9, на якій створюється певний перепад тиску в залежності від витрати газу. Газ з тиску-ням P1 до діафрагми надходить в бачок 3 з одорантом і створює тиск р2 на стовп одоранту, рівне р1 - рgН0. Одорант з бачка 3 через фільтр 2 і каліброване скло 1 впорскується в газопровід за діафрагмою з тиском р2. Тиск впорскування змінюється в залежності від кіль-ства газу, що проходить через діафрагму, і цим досягається пропорційність витрати одоранту і газу. Уровнемерное скло 4 використовується для спостереження за витратою одоранту. Ємність 8, призначена для заповнення бачка деодоран-те, забезпечена запобіжним клапаном 5. Тиск заповнення бачка підтримується редуктором 7 і контролює-ється за манометром 6. При монтажі фланець з соплом зміцнює-ся до фланця засувки 10, що дозволяє замінювати і чистити сопла. Зміна ступеня одоризації досягається за рахунок зміни діаметра сопла. Ступінь одоризації визначає-ся хроматографічним методом
Мал. 4.22. Напівавтоматична одоризаційних установка