Тема 2. Властивості і функції моралі
Питання 5. Духовна і практична боку моралі
1. Мораль одночасно є і сферою суспільних відносин, і способом регулювання суспільних відносин. Вона включає в себе моральне свідомість (духовна сторона) і мораль-ву практику. Моральна свідомість є:
• способом регуляції життя суспільства;
- духовної стороною моралі (принципи, почуття, пережива-ня та ін.);
- сукупним досвідом людей.
Регуляція суспільного життя відбувається на двох рівнях: теоретико-раціональному (етика) і емоційному, чуттєвому (мораль-ве свідомість людини).
Моральна свідомість людини формується в процесі виховання і самовиховання і проявляється в поведінці людини.
Теоретичним обґрунтуванням моралі є етика: сукупність ці-чеських знань і принципів; суб'єктивні моральні переконання.
Емоційно-чуттєвий і раціонально-теоретичний рівні мораль-ного свідомості:
- є суб'єктивною стороною моральності;
- тісно взаємопов'язані (це проявляється в нормативно-оцінних свій ствах моральної свідомості);
- постійно розвиваються (іноді регресують).
Моральна практика складається з моральних вчинків (дія або від-присутність дії) і сукупності вчинків (лінії поведінки). Дей-ствие вважається вчинком при наявності мотивів і мети дії.
3. Всі складові моралі містять:
- мета моральної діяльності;
- орієнтацію на моральні цінності;
- засоби досягнення (моральні норми);
- оцінку результатів діяльності.
Мораль як система характеризується следующіміпрізнакамі:
гуманізмом (людина - вища цінність);
наявністю ідеалів, вищих цілей діяльності;
вибірковістю у виборі засобів досягнення мети;
нормативної регулюванням відносин між людьми;
добровільним вибором людьми орієнтації на добро.
Питання 1. Властивості моралі
Питання 2. Функції моралі
Питання 3. Моральна регуляція
Питання 4. Протиріччя в моралі
Мораль має властивості, загальними для всіх форм громадського созна-ня (релігії, науки та ін.):
• вплив на процеси, що протікають в суспільстві;
• взаємодія з іншими формами суспільної свідомості.
Специфічним властивістю моралі являетсяімператівность (від лат. Imperative - наказувати) - вимога певної поведінки, виконан-ня приписів моралі.
• погоджує інтереси особистості з інтересами суспільства;
• затверджує пріоритет громадських інтересів;
- в той же час не обмежує свободу особистості (за винятком її негативних проявів).
• є вродженим знанням;
• його вимоги виконуються безумовно і добровільно;
• проявляється в максими тільки тоді, коли мотивом вчинку є почуття обов'язку;
• висловлює співвідношення між свободою волевиявлення та моральної необхідністю. ( ". Роби так, щоб ти завжди ставився до челове-кість. Як до мети і ніколи не відносився б до нього тільки як до засобу". І. Кант.)
2. Нормативність моралі. Регулятивна функція моралі здійснюється через норми (правил, заповідей і т. Д.), За допомогою яких:
• спрямовується діяльність людей;
• відтворюються суспільні відносини на основі позитивних якостей (чесність, взаємодопомога та ін.);
• співвідносяться моральні якості індивіда з вимогами загально-ства;
• спонукання ззовні перетворюються у внутрішню установку особистості, частина її духовного світу;
• здійснюються моральні зв'язку поколінь людей.
• заборони, що вказують неприпустимих форм поведінки (не вкради, Не вбивай і т. П.);
• образци- бажаний варіант поведінки (будь добрим, будь чесним).
3. Оціночна властивість моралі. Оцінність моралі полягає в само-оцінці людини (оцінці своїх дій, печалей, переживань), в оцінці іншими людьми і суспільством поведінки людини, його мотивів, відповід-наслідком нормам моралі.
Важливими проблемами етики є проблеми істинності моральних суджень і моральних оцінок.
Об'єктивний критерій істинності в моралі - відповідність діяльно-сті людини (або групи) інтересам суспільства.