· Чим більше країна по території - тим менше її питоме енергоспоживання на одиницю площі. Це говорить про те, що велика частина території країни є структурно НЕ облаштованій і не залучена в процес відтворення ВВП. За цим показником Росія і Канада перебувають приблизно на одному рівні - 40,6 і 32,9 т.н.е. / км² відповідно, що нижче за середньосвітовий рівень, рівного 83,77 т.н.е. / км². Приблизно такий же рівень питомого енергоспоживання на одиницю площі у Австралії (16,34), Аргентини (29,67) і Бразилії (32,26) - за територією країн, більшість площ яких ніяк не залучені в процес відтворення ВВП.
· Чим вище цей показник у країни - тим більша частина території країни облаштована і залучена в процес відтворення ВВП. Лідерами за цим показником є такі країни, як Республіка Корея (2727 т.н.е. / км²), Японія (+1265 т.н.е. / км²), Німеччина (873 т.н.е. / км²) і Великобританія (835 т.н.е. / км²).
· За рівнем питомого енергоспоживання на громадянина країни Канада має найвищий рівень серед країн G-20 - 9,5 т.н.е. / людини і випереджає Росію в 2 рази (4,82 т.н.е. / людини). Багато в чому, цей показник відноситься до основного при визначенні якості життя в тій чи іншій країні. При цьому виходить, що рівень «енергетичного» комфорту в Росії вище, ніж у всіх розвинених європейських країнах.
Цікаво проаналізувати, наскільки «енергочувствітельна» економіка Росії, тобто визначити, яке прирощення енергоспоживання необхідно для приросту ВВП на 1%? Для цього необхідно перейти до відносних одиницях, розрахованим як відношення приросту значення ВВП і Енергоспоживання за рік до величини ВВП і Енергоспоживання за попередній рік.
Найменше коефіцієнт «енергочувствітельності» змінювався в США - це говорить про збалансованість економіки США. У Китаї коефіцієнт «енергочувствітельності» знижувався швидкими темпами, що свідчить про динамічну структурну перебудову економіки - Китай все в більшій мірі переходить на випуск високотехнологічної продукції, що вимагає значної менших енергетичних витрат. У Канаді, так само як і в Росії, спостерігалося зростання значення коефіцієнта «енергочувствітельності», що свідчить про схожість структур економік наших країн, в основному орієнтованих на видобуток мінерально-сировинних ресурсів, а також про енергетичну надмірності інфраструктур північних величезних територій, проте там значення цього коефіцієнта практично в 2 рази вище, ніж в Росії. Тому, як би це парадоксально звучить, для нашої економіки збільшення коефіцієнта «енергочувствітельності» є благом, так як це свідчить про те, що росте в країні виробництво внутрішнього валового продукту є механізмом перерозподілу енергії - ми починаємо більше енергії споживати на відтворення ВВП з тієї енергії, яка раніше непродуктивно витрачалася на обігрів і обслуговування простоюють інфраструктури. Саме цим і пояснюється настільки малі значення коефіцієнтів «енергочувствітельності» нашого народного господарства - просто ми маємо величезні енергетичні інфраструктурні резерви!
Величина, зворотна від значення коефіцієнта «енергочувствітельності» показує% приросту ВВП, що співвідноситься на 1% зростання внутрішнього енергоспоживання.
Росія є світовим лідером з виробництва вуглеводневої сировини, істотно випереджаючи світові тренди, особливо у видобутку нафти. При цьому рівень проведення ГГР і ПРБ абсолютно недостатній, що уповільнює процес необхідного заповнення МСБ країни.
Настільки високе внутрішнє енергоспоживання, пов'язане з обслуговуванням протяжної і явно надлишкової енергетичної інфраструктури свідчить про необхідність залучення в розробку відновлюваних джерел енергії та нетрадиційних джерел вуглеводневої сировини.