Непарових попередників в типовій озімопшенічной зоні вважаються такі культури, які прибираються незадовго (за 2-2,5 тижні) до оптимального календарного строку сівби озимих. Їх агротехнічне значення і площі збільшуються в південному і південно-західному напрямку від лісостепової до степової зони на європейській території країни.
Як непарових предшест-венников найбільше використовуються озима пшениця, озимий та ярий ячмінь, гречка, льон, а на Північному Кавказі і в південно-за-падних районах України і Молдавії озимі висіваються також і по просапних - кукурудзи, цукрових буряках і іншим.
Обробіток озимих (пшениці, ячменю) по непарових попередниках обумовлюється високою питомою вагою зерно-вих культур в посівних площах в зв'язку з спеціалізацією зон і концентрацією сільськогосподарського виробництва.
Обробка грунту під озимі з-під непарових передує-ників характеризується деякими особливостями, оскільки су-ществует малий розрив у часі від кінця збирання попередньої-ника до оптимального календарного строку сівби.
Вимоги, що пред'являються до обробки грунту після таких предшественні-ков, полягають у наступному: насіння повинні лягати на тверде ложе, а зверху накриватися пухким мелкокомковатую шаром, щоб уникнути подальшого осідання й ущільнення грунту; по-писаря шар повинен бути очищений від органів розмноження бур'янистих-ков, в ньому має бути достатньо води для швидкого набряк-ня, проростання насіння і дружного появи сходів.
Такі вимоги забезпечуються при негайному звільняються-ження поля від врожаю попередника і негайної обробки грунту. Обробка грунту повинна бути строго диференційований-ної: в залежності від засміченості поля, стану зволоження, механічного складу грунту, особливостей попередника, про-тривалості часу до строків сівби, стану погоди і т. Д.
Тому першим прийомом обробітку грунту після збирання перед-шественніка може бути і поверхнева, і дрібна, і на нор-мальную глибину обробка з обертанням або без обертаючи-ня оброблюваного шару. Грунтообробні знаряддя також можуть мати найрізноманітніші робочі органи: бути дисковими або тільки підрізаними; підрізаними або рихлящімі і волок-Чіва.
Так, після культур суцільного способу посіву, наприклад з-під озимої пшениці під озиму пшеницю в південних сухостепну рай-онах України, обробка може складатися з прийому поверхневої (на 8-10 см) обробки плоскорезами з подальшою обробкою в міру необхідності голчастою бороною і плоскорізами до сівби культури.
У південно-західних районах України, Молда-вії, на Північному Кавказі з помірним і достатнім зволоження-ням, наприклад з-під кукурудзи, можлива оранка в агрегаті з катком і бороною з попереднім лущенням дисковим знар третьому з метою закладення грубих рослинних залишків у грунт. Як і наступні прийоми поверхневого обробітку грунту до сівби осу-ються культиваторами з бороною на глибину загортання насіння. Остання культивація з боронуванням перед сівбою прово-диться на глибину загортання насіння і в залежності від ступеня зволоження і пухкості грунту може доповнюватися передпосівним прикочуванням.
Обробка грунту з-під непарових попередників під озі-мі культури поки не має утвердився терміна, але харак-тер обробки по глибині і способу ближчий до системи обробітку грунту в зайнятих парах. Однак ні озиму пшеницю, ні кукурудзу, ні цукровий буряк в південних зволожених районах країни для озимої культури ніяк не можна розглядати в якості-ве парозанимающие культур.
Тому є більше підстав таку обробку називати системою полупаровой обробітку грунту під озимі культури. Під яру культуру осінню обробку грунту можна називати «полупаровой», так як вона сіється навесні, і осіння обробка під неї називається системою зяблевої обра-лення грунту, скільки б не було її різних варіантів.