Втручання держави в економічні процеси має тривалу історію. Сутність цього втручання, його необхідність, зміна величини впливу залежить від рівня розвитку економіки ряду інших чинників. Держава в усі часи в тій чи іншій мірі втручається в економічні процеси, однак ступінь цього втручання в різні періоди неоднакова.
ринковий механізм в цих умовах самостійно не може протистояти таким негативним явищам макроекономічного рівня як затяжний спад виробництва, високий рівень довгострокової інфляції, надмірний рівень безробіття;
ринковий механізм не може самостійно забезпечувати задоволення всіх загальнодержавних потреб, оскільки він реагує лише на ті з них, які проявляються через платоспроможний попит;
ринковий механізм не може самостійно ліквідувати або мінімізувати такі побічні негативні ефекти, як поляризація населення за рівнем доходів, нерівномірний розвиток окремих регіонів. Порушення екологічних умов життя людей. Ці негативні явища можуть бути компенсовані лише через спеціальний державний механізм.
Т. о. економіка будь-якої країни вимагає регулювання економічних процесів і координації дій господарюючих суб'єктів, саме для цього необхідний господарський механізм макроекономічного рівня.
В даний час в більшості сформувався господарський механізм регулювання ринкової економіки. Реформи в постсоціалістичних країнах спрямовані на створення саме такого господарського механізму. Він характеризується:
А) повної економічної самостійністю всіх господарюючих суб'єктів;
Б) ринковою системою зв'язків між виробниками і споживачами, ринковим механізмом розподілу ресурсів;
В) обмеженим втручанням держави в економічну діяльність.
Державі відводиться центральна роль у створенні національної валюти, поліцейських сил, судової системи, воно законодавчо вводить «загальні правила гри», тобто систему нормативних актів, що регулює діяльність суб'єктів ринку, захищає права власності.
В даний час роль держави посилилася, що проявляється:
1) в зростанні питомої ваги витрат і доходів держави в ВНП;
2) в збільшенні державного сектора економіки;
3) в перерозподілі через держбюджет значної частки національного доходу;
4) в регулюванні певних видів діяльності на макрорівні.
Ступінь активності держави диктується об'єктивними обставинами, однак не можна допускати надмірного втручання держави в функціонування ринку, т.к це призводить до зниження ефективності економіки. Роль ринку полягає в тому, що він дає інформацію кожному виробнику за допомогою ціни (ціна, витрати, прибуток, що і скільки виробляти).
Успішні дії ринкового механізму можливі за умови вільної конкуренції, коли кількість продавців і покупців досить велика, ніхто не може вплинути на ціну, між ними не можлива змова співпраці, товари досить прості й однорідні, продаються у великих кількостях, покупці мають вільної надійною інформацією про ринкову кон'юнктурі, цінах, забезпечує вступ нових підприємств в галузі, відсутні монополії, олігополії.
Механізм вільної конкуренції діяв до ХХ століття. У нових умовах ринковий механізм дає збої. Виникають так звані провали ринку, коли ціновий механізм не працює. Це пояснюється:
існуванням різного роду монополій, які деформують ринковий механізм;
існування екстерналій (зовнішніх ефектів), які не здатні вловити ринкові механізми. Екстерналії виникають при нечіткому визначенні прав власності, коли 1 людина може завдати шкоди ін. Без будь-яких фінансових наслідків для себе. Екстерналії можуть бути як негативними (забруднення повітря), так і позитивними, тобто сприятливе зовнішнє вплив (фундаментальні дослідження). Для ліквідації негативних зовнішніх ефектів держава повинна вжити спеціальних заходів. До них належать обмеження, заборони, додаткові збори.
Наявністю в економіці суспільних благ (товарів), які не споживаються індивідуальними споживачами. Виробництво і споживання таких товарів слід підтримувати в інтересах всього суспільства.