Порочне коло - це закривати очі на заперечення другого рядка співати по-старому, адже Боян піснетворець старого часу, тому ні про яке умовному способі в першому рядку мови бути НЕ може.
Чи не гарно було починати з Х,
Будемо співати по Y, а не по Х
Ви ж нав'язуєте схему з контекстуальної помилкою:
Давайте співати по Х
Цією ж пісні початися по Y, а не по X
Вгорі привів три варіанти першого рядка, в залежності від того на якому місці уривок повідрубуйте буде різний акцент. При повній рядку акцент на важких (= ратних) повістях, стилем яких безглуздо оспівувати про пораженську поході.
Мова Климента в ПКС це звернення клірика до клірику, в СПИ ж відозву на зборах князів "Мстислава племені", які в церковній літературі не дуже розбираються, тому і мова іншої. Послухайте лекцію Ужанкова про СНІД: він і про складність перекладу перших рядків говорить і цитати з книги пророка Єремії з текстом порівнює і звертає увагу, що СПИ зразок ораторського мистецтва, а не епістолярного жанру.
Модератор форуму "Слово о полку Ігоревім"
Sermo datur cunctis, animi sapientia paucis
Чи не повинно нам розповісти про похід старовинними словами ратних повістей?
Розповімо ж про нього об'єктивно, критично, а не як Боян, який тільки хотів князів прославити.
Що в цьому варіанті неправильно?
Мова клірика завжди має характерні риси, які зберігаються навіть коли клірик звертається до свого собаки. Ось СДЗ. Є підстави вважати, що його написав священик.
СПИ зразок ораторського мистецтва, а не епістолярного жанру.
А це вже питання до літератураведам. Чи написано СПИ книжною мовою продназначеним для читання, або розмовною для виголошення? Наприклад імперфект ісползовать в основному в книжкової мови.
corvin писал (а): Чи не повинно нам розповісти про похід старовинними словами ратних повістей?
Розповімо ж про нього об'єктивно, критично, а не як Боян, який тільки хотів князів прославити.
Що в цьому варіанті неправильно?
А то що "старовинні словеса ратних повістей" - це і є вимислом (= задум) Бояна. Раз у другому рядку є згадка про цей задум, то в першій повинна бути розшифровка цього.
Боян, судячи за зразком першої приспівки. НЕ всіх князів прославляв, кого-то і зневажив іронічно.
corvin писал (а): Мова клірика завжди має характерні риси, які зберігаються навіть коли клірик звертається до свого собаки. Ось СДЗ. Є підстави вважати, що його написав священик.
corvin писал (а): імперфект ісползовать в основному в книжкової мови.
Хіба в ПКС або листах Кирила Туровського його немає? А це епістолярний жанр.
СЗБ було написано для виголошення перед княжої сім'єю. Хіба там немає імперфекту?
Ужанков відповів на питання НАВІЩО писалися літописи, чому саме в монастирях і чому їх перестали писати після 1492 року.
Сам того не бажаючи він спростував версію Рибакова про літописця-боярина Петра Бориславич.
Модератор форуму "Слово о полку Ігоревім"
Sermo datur cunctis, animi sapientia paucis
Лемурій писал (а): чому в літописах згадка астрономічних знамень;
- Ну треба ж яке важливе відкриття в тому щоб висмоктати з пальця особливі причини, через які в літописах знамення прописували. А типу без Ужанкова Ви і не здогадувалися?
Лемурій писал (а): Так і запишемо, Mitus, не читали і не слухали лекції Ужанкова.
Раз у другому рядку є згадка про цей задум, то в першій повинна бути розшифровка цього.
Те що Ви припускаєте виключає всякий розвиток думки. Виходить все відомо наперед. Пояснення задуму Бояна дано в 3-ій рядку - кому хотів пісню творити.
Боян, судячи за зразком першої приспівки, НЕ всіх князів прославляв, кого-то і зневажив іронічно.
Взагалі кажучи так, тому що не сказано що Боян хотів славити всіх князів. Сказано "кому хотів пісню творити" - тобто славити замовника.
Що чисто по мові підходить для виголошення питання дискусійне. У СПИ багато фраз, які сучасниками напевно сприймалися б як образливі: милих не побачить, а золота навіть не потогать; князям слава, а дружині амінь; нехудо гнізда шестікрильци.
corvin писал (а): Для Вас може бути і слон схожий на кішку: теж 4 ноги, хвіст, зуби.
- це як Ужанков в описах битв біблійні запозичення бачить. Типу наші-то і не воювали зовсім.
corvin писал (а): То що Ви припускаєте виключає всякий розвиток думки. Виходить все відомо наперед. Пояснення задуму Бояна дано в 3-ій рядку - кому хотів пісню творити.
Дано. Але де перехід від сенсу першого рядка до другої?
У третьому рядку поминання старого песнотворца 11 століття. А як прийшли до нього при згадці походу 1185 роки? Тільки через його стиль "старих словес важких повістей".
В одному з тропарів, що читаються під час служби на першому тижні Великого посту (перед Великоднем), говориться: "На Страшному судилища без оглагольніков (викривачів) викривав, без свідків засуджує; книги бо совісні розгинаються і справи потаємні відкриваються".
Очевидно, мова йде про тих же численних книгах, про які говорить "Апокаліпсис". Але в тропарі вони мають уточнююче назву - "совісні", тобто, "сведующие", "знаючі", можна сказати, "що сповіщає" (пор. "Прийдешня перед прішествіемь та с'вестять вамь"). Тобто це книги, які знають і розповідають про людські діяння. Таке їх сприйняття відбилося на Русі досить рано, ще в "Ізборник 1076", складеного для Святослава Ярославича, в 1073-1076 рр. княжив у Києві: "Яко да напісает' ся Вь Твоєї думки вьсегда eда закарбується в твоїй свідомості навічно): Вьторааго прішьствія Соудіі Г'рдиі на престолі седяштя: книги от'вьрзаеми, справи Таїн облічаема: розпуста, татьби (крадіжка), грабленія, ліхоіманія (хабарництво), Хоулі. наклепу, заздрість. ". Але ж всі відомі нам літописи як раз і оповідають про людські діяння, і не завжди найдостойніших. В одному зі списків "Повість временних літ" так і названа: "Повість часЛ дей (діянь, вчинків) Нестора чорноризця Феодосіева Печерскаго монастиря".
І в "Одкровенні" Іоанна Богослова, і в "Ізборнику" 1076, і в тропарі про "совісних книгах" повідомляється у множині. Але ж і літописи велися в багатьох місцях багатьма літописцями і збереглися вони в достатній кількості. То чи не на "Апокаліпсис" Чи і на великопісний тропар орієнтувалися монахи "труждаясь в справах літописання і поминаючи літа вічної", до яких відходили після тимчасових?
---
Ужанков А.Н. Російського літописання І СТРАШНИЙ СУД ( "CОВЕСТНИЕ КНИГИ" СТАРОДАВНЬОЇ РУСІ)
corvin писал (а): Взагалі кажучи так, тому що не сказано що Боян хотів славити всіх князів. Сказано "кому хотів пісню творити" - тобто славити замовника.
Взагалі-то, музикант з шинку над замовником не іронізує. А тут Боян віщий (= знає те, що іншим не дано) "співає" про князів у справах їх. Він же не про чинним князя співав, щоб на шматок хліба заробити, а судив про вчинки князів перших усобиць. Своєму ж сучаснику Всеславу Полоцькому він ТЕЖ про Судний День нагадав:
-
«Ні хитру, ні горазду, ні птицю горазду суду Божіа не минуть!».
Щось сумніваюся, що Всеслав йому за це срібла відсипав.
А хто судив князів у справах їх? Клірики літописці.
Модератор форуму "Слово о полку Ігоревім"
Sermo datur cunctis, animi sapientia paucis