Урок на тему: «Зображення війни в романі« Тихий Дон ». (Слайд №1-2).
Учитель: Мітрейкіна Марина Володимирівна.
Школа: Мордовія, п.г.т. Зубова Поляна, ЗОШ №1.
Мета уроку: показати розвиток гуманістичних традицій російської літератури в зображенні війни і впливу її на людину. (Слайд №3).
Обладнання: комп'ютер, мультимедійний проектор, презентація.
1. Вступне слово вчителя:
Донські серцю милі краєвиди!
Луга. вигини берегів крутих ...
Я змінився. став роками старше,
Але мені і години не прожити без них.
Уже в Базках хвилюєшся трошки,
І в душу віє свіжою хвилею.
Пором перетинає Дон. тут Вішки
Розкинули сади переді мною.
Сліплять піски. тягнуть дерев шарудіння,
Зеленуватих ялин торжество ...
Тут «Тихий Дон» писав чарівник Шолохов,
І я у владі чарівництва його.
Широко і зримо розгорнув перед нами художник
картину життя козацтва Дону. охопивши період в 10 років з 1912 по 1922 рік.
Головним місцем дії є козача станиця. У центрі роману -
представник двох протилежних борються класових таборів -
середняк Григорій Мелек. Книга створювалася в роки. коли громадянська
війна відійшла в минуле. На Дону. як і у всій країні. здійснювалася
суцільна колективізація. рухнув багатовікової уклад дрібних
роздроблених селянських господарств. змінювалася доля кожної сільської
Михайло Олександрович Шолохов був в самій гущі цих подій,
пильно вдивлявся в те. що відбувалося навколо. їздив по станицях і
хуторах. до світанку розмовляв з людьми. виступав на зборах. гарячим
серцем. гострим поглядом художника він відчував. бачив то. чим жила
тоді село - світлу віру в завтрашній день. болісні події і
коливання. злобу приречених людей. Дихання цих днів Шолохов
талановито втілив у романі «Тихий Дон».
Писати роман було важко. А слава приносила не тільки радість
успіху. але і гіркоту багатьох випробувань.
Скільки довелося винести йому. І ворожу наклеп. звинувачення в
«Захист куркулів» і злісне недоброзичливість заздрісників. але сама
життя довело силу і правду. укладену в цьому геніальному
Скажіть, яка роль епіграфа в цьому творі?
- Як епіграфи пов'язані з назвою роману?
Шолохов спочатку назвав роман-епопею «Дон щина», проте з розширенням задуму змінив і назва- ня своєї головної книги: «Тихий Дон».
Так уже склалося історично, що козаки завжди були незалежними, волелюбними воїнами, кото риє селилися по окраїнах російських земель і, по суті, несли на Русі прикордонну службу, а у вільний від по-енних дій час сіяли хліб. І Донське козацтво не було тут винятком. Земля па Дону жирна, багата. Та й немає в ній особливого дефіциту: бескрайни донські степи. «Степ-матінка, Дон-батюшка» - так називали їх козаки, годувальником величали тихий Дон. І справді: запліднять щедрі води Дону степ, і народить вона багатий урожай на радість козакам і в при-биток їх господарствам. Тому і розташовуються козачі хутори по берегах могутньої ріки: тут тобі і настільки необ ходимо всякому хліборобові вода, і риба водиться в достатку, та й водний шлях гладкий так широкий. Размерен- ная життя хлібороба чимось нагадує течію річки: тече вода - йде час, нехитрі події ка зачьей життя змінюють одна одну: оранка, сівба, косовиця, жнива. Але як незмінні річкові береги, так неизмен- на в основі своїй і життя на лоні природи; за зимою приходить весна, за жнивами - оранка. Природне час циклічно, тече по колу. Однак де б не странство- вал донський козак, після повернення першим його зустрів тит Дон-батюшка, як і раніше повноводний і тихий. Втім, циклічна і саме життя козака-хлібороба, чого не скажеш, правда, про козака-воїна. Историчес- дещо час вривається в його хутір, зриває його з рідні их місць і веде на війну. Чи не відсидітися козакові на печі, тому що з малих років привчений він до сідла і шашки. І ось вже міряється життя козака не зміна пір року; а навчаннями та походами, битвами та подвигами: чи-лінійне історичний час, немає в ньому повторень, не має значення йому, зима чи, весна на дворі. Іншим значенням тепер наповнюється заголовок роману: не річка Дон, а зем- ля Донщини, здавна заселена козаками, мається на увазі, і від століттю немає спокою цій землі. Виходить, що «Ти- дисководу Дон» - оксюморон? Про те, до речі, і старовинні козацькі пісні складені, пісні, узяті Шолоховим епіграфом до роману: «Не сохами-то славна землюшка наша розорана. Розорана наша землюшка лошадіни- ми копитами. »
Чи не тихий Дон в романі Шолохова: іде братоубій-ного війна, ллється кров, один за одним гинуть козачі пологи. Як і в старовинній пісні, б'ються козаки за рідну землю, щедро поливають її власної і чужою кров'ю, так що на тій крові виросте? Чи не тим розорюють козаки степ, не тим її засівають; страшні врожаї зберуть потім матері і вдови. Чи не щадить сви- репий XX пек донських земель: увірвався в кожну ста- ніцу, кожен курінь, і ось уже, повертаючись додому, не знаходять козаки свій будинок колишнім: семеро людей рідних недорахувався Григорій до моменту свого останнього повернення в Татарський, назавжди припинився рід лист ницьких, дотла спалені курені і «білого» Коршунова, і «червоного» Кошового. Лише зовні спокійний «тихий» Дон, що ніколи не знав справжнього спокою, але в XX століття, червоний від пролитої крові, солоний від овдовілих і ма- терінськой сліз, мова возговоріт славний тихий Дон: «Вже якось мені все каламутне не бути, / Розпустив я своїх ясних соколів, ясних соколів - донських козаків. / Раз- миваются без них мої круті Бережки, / висипати без них коси жовтим піском ». Але як будь-коли вичерпався-нуть щедрому потоку "Дона, так не припинити і донско- му козацтву: багато склали в безкрайніх прідонс-ких степах голови, багато покалічені і тілесно, і ду духовно війною, але не вбита в казках воля до життя .
«Благослови нас, тихий Дон». (Голотін).
Благослови нас. тихий Дон ,
На сонці дня. на тишу,
На плескіт хвилі. на міді дзвін,
На зоряний. мирний небосхил,
На відходить до сну
Росію - мати. на всіх одну.
Благослови і пробуди