П'єса в трьох діях і дві картини
У першому ми бачимо площа провінційного містечка, де розмістилися бакалійна лавка і кафе. Літо, неділя.
З'являються Жан і Беранже. Жан має рожеве обличчя, одягнений дуже дбайливо: каштановий костюм, червона краватка, накладної крохмальний комірець, каштановий капелюх. А ось Беранже зовсім інший: неголений, без капелюха, волосся скуйовджене, одяг обшарпаний. Взагалі Беранже весь який запущений і втомлений.
Жан і Беранже сідають за столик на терасі кафе. Чоловіки розмовляють переважно про Беранже. Жан зауважує, що його друг неділях пиячить, тому і виглядає відповідний: «Прикро, але ваш одяг обшарпаний, сорочка брудна, аж противно ... Ваші черевики не чищені ... Ось уже занедбаністю. »Беранже намагається виправдатися тим, що він не створений для щоденної роботи в конторі. Тому і п'є щосуботи, щоб забутися. Жан відповідає, що все повинні працювати і що ідеальний чоловік - це та, яка викопує свій борг, наприклад службовий.
В цей час видали доноситься несамовитий тупіт, прополка і рев тварини. Беранже не звертає на це уваги, але Жан заклопотано кричить, що по вулиці біжить носоріг. З усіх боків лупайте вигуки: «Ох! Ах! Носоріг! З'являються Господиня, Літній Добродій, Логік і Власник. Все обмінюються враженнями, що носоріг був «отакої!» Жан не може прийти в себе: «Носоріг, що гуляє по місту, - це вас не дивує? Такого не можна дозволяти! Беранже заспокоює його, кажучи, що «він до нас не дістане». Однак Жан не може заспокоїтися і намагається зрозуміти, звідки в місті могла з'явитися така тварина, бо в зоопарку звірі відохли від чуми, цирк вже давно не приїжджає в містечко, бо «мерія заборонила всіляким бродягам заходити на територію комуни ...» Беранже починає дратуватися і каже, що, може, носоріг «ховався поблизу в лісовому болоті ... може, він ховався під каменем. А може, звив собі гніздо на сухій гілці ». Жан кричить, щоб Беранже залишив свої жарти, якщо він не розуміє, наскільки небезпечно, коли носоріг бігає по місту в неділю вранці. Беранже заспокоює друга: «Цього не повинно бути. Але це не причина, щоб сваритися зі мною через ту звірів. Тупе тварина, що не варто і єдине слово! Та ще й зле ... І вже зникло воно, більше не існує. Не варто турбуватися про те, чого немає ».
У цей час на площі з'являється Дезі, молода білява друкарка. Побачивши її, Беранже незграбно встає, зачіпає чарку з ганусівкою, яка виливається на Жану штани. Беранже стурбований: він не хоче, щоб Дезі помітила його в такому обдертими вигляді.
Жан дорікає Беранже, що він сам собі риє могилу власним пияцтвом. Беранже відповідає, що відчуває себе «бездомним в житті, серед людей», тому і тягнеться до чарки: «Я втомився, вже давно я втомився. Моє власне тіло стало мені тягарем ... Я сам собі не звик. Не знаю, я це я. А коли трохи вип'ю, тягар зникає. Я впізнаю себе, стаю собою ». Жан відповідає йому на це, що «насправді важкий тільки алкоголь».
Знову чути рев, скажений галоп, дикий тупіт носорожачіх копит. Гучний шум перекриває голоси чотирьох співрозмовників. І знову спалахує шум. Всі кричать: «Ох! Носоріг! Ось так! «Коли шум слабшає, з'являється Господиня, яка тримає в руках мертвого і закривавленого кота - його розтоптав носоріг. Всі починають жаліти нещасну тваринку. Господиню поять коньяком, але вона в розпачі постійно повторює: «Котик, мій котик!» З'являється Дезі і розпитує про носорога.
Жан і Беранже починають сперечатися: Жан стверджує, що на цей раз втік інший носоріг, бо перший «мав два роги на носі, то був азіатський носоріг, а цей має лише одного рогу - це африканський! Беранже заперечує, що у Жана не було часу порахувати роги, причому носоріг зняв густу пилюку, і взагалі, як запевняє Беранже, це «у азіатського носорога один ріг, а у африканського - два ...»
Жаи і Беранже і далі шумно сперечаються. А Господиня продовжує плакати через кота. До суперечки про носорожачі роги залучаються Літній Добродій, Власник кафе, Бакалійніця і бакалейщик.
А Беранже тим часом намагається зрозуміти причину сварки з Жаном і приходить до висновку, що Жан «завжди вдається в крайнощі! Завжди хоче вразити світ своєю обізнаністю і навіть не припускає, що може помилитися ». Суперечка про роги закінчується висновком Логіка про те, що «один носоріг був азіатський або африканський, а другий - африканський або азіатський», і це є логіка. Бакалійник зауважує, що, може, це і логіка, але головне, що не можна дозволити, щоб «наших котів у нас на очах тиснули носороги - однорогі то дворогі, нехай там азіатські або африканські ...»
Беранже розгублений, що посварився з Жаном, і замість походу в музей замовляє собі чарку коньяку.
Події розгортається в конторі великого видавництва законодавчих актів. Видно кілька столів, верхні щаблі й сходову площадку. Тут знаходяться Дезі, Дудар, «службовець з майбутнім», начальник відділу пан Папільйон, вчитель на пенсії Ботар, який знає і розуміє все.
Всі сперечаються про носорогів. Дезі кричить, що на власні очі бачила тварину, Дудар з нею погоджується, а Ботар і Папільйон не бажають вірити. Ботар взагалі переводить розмову на тему расизму, тому що для нього головне - це він сам, його ставлення до будь-якого поняття, події і т.д.
З'являється Беранже, він запізнився. Пан Папільйон звертається до нього з питанням, бачив Берапже носорога. Беранже говорить, що, звичайно, він бачив тварину. Ботар заперечує, що Дезі і Беранже змовилися, щоб посміятися над іншими працівникам відділу. Знову спалахує суперечка, який зупиняє пан Папільйон: «Годі базікати. Нехай собі носоріг, нехай летючі тарілки, - потрібно, щоб робота не стояла! Фірма платить вам за те, що ви витрачає час на балаканину про яких справжніх чи вигаданих звірів!
Всі надходять на роботу і деякий час працюють, але при першій же можливості повертаються до розмови про носорогів. Приходить жінка Беф, вона повідомляє, що її чоловік захворів «легкий грип», тому його немає на роботі. Пані Беф дуже перелякана: від самого будинку за нею гнався носоріг. В цей час чути страшний гуркіт, видно, як обриваються сходи, ніби на них вліз хто занадто важкий. До того ж чутно гучне ревіння.
Пан Папільйон, Дудар і Ботар вискакують на сходову площадку, і Папільйон кричить, що бачить внизу носорога. До них підходять Дезі і Беранже. Все розглядають тварина і намагаються з'ясувати, це те носоріг, якого бачили раніше. Беранже задається питанням, який же це носоріг-азіатський або африканський. Дезі шкодує тварина, «все реве і крутиться». Пан Папільйон доглядає за Дезі, пропонуючи взяти її на руки і стрибнути вниз удвох. Дезі гнівно відповідає: «Ви, товстошкірі, заберіть свої зашкарублі руки від мого обличчя!
Носоріг продовжує ревіти, а пані Беф приєднується до інших. Раптом вона кричить і кричить, що дізналася в носорога свого чоловіка, пана Бефана. Пан Папільйон каже, що в такому випадку він негайно звільнить його. Пані Беф непритомніє, все намагаються привести її до тями. Оговтавшись, пані Беф починає шкодувати чоловіка і запевняти, що не може покинути його, адже він такий нещасний. Пап Папільйон, попри все, намагається повернути всіх до роботи. Дезі дзвонить за допомогою до пожежних. Пані Беф, продовжуючи стверджувати, що не може залишити чоловіка в такому стані, кидається до майданчика і готується стрибнути вниз. Беранже намагається затримати її, але вона стрибає, і він залишається тільки зі спідницею пані Беф в руках. А пані Беф схопилася на свого чоловіка-носорога верхом, і вдвох вони помчали по вулиці.
Повертається Дезі і каже, що ледь допит пожежних, бо вони роз'їхалися по всьому місту, де вже бігають 17, то 32 носороги. Ботар між тим каже: «Я не заперечую очевидності носорогів. І ніколи цього не заперечував. Я хотів тільки знати, як далеко це може зайти. ... Я знаю першопричини і прихований бік подій ... знаю прізвища всіх, хто буде відповідати за це, прізвища зрадників. Я поясню вам мета і значення цієї провокації! Дудар заперечує, що тут нема чого пояснювати, тому що «носороги існують, ось і все. І це ні про що не. свідчить ».
Нарешті з'являються пожежники, які допомагають всім зійти вниз. Пан Папільйон нагадує всім, що після обіду треба повернутися в контору, але прощається з усіма так, немов вони розлучаються назавжди.
Беранже говорить Жану, що Беф став носорогом, на що Жан відповідає: «... бути носорогом не гірше, ніж людиною. Носороги, нарешті, такі ж, як і ми, і мають однакову з нами право на життя »Беранже відповідає, що людей не можна порівнювати з тваринами, тому що в перших є мораль. Жан говорить, що мораль треба переступити, «мораль протиприродна. ... Треба відновити підвалини нашого життя. Повернутися до первісної цілості ». Беранже намагається переконати його, що люди мають систему неспростованими цінностей, якої немає у тварин. Жан кричить Беранже, що той «старий сентиментальний дурник», а йому самому подобаються зміни, тому Жан ні. проти стати носорогом. Врешті-решт його ріг росте на очах: Жан стає носорогом. Беранже ще намагається викликати лікаря, але Жан кидається на нього з криком: «Я затопчіть тебе, я затопчіть тебе!
Беранже вдається вискочити з ванної кімнати, в якій лютує носоріг. Беранже стукає до Жану сусіда, потім до швейцара, кричить, що в будинку носоріг. Але з дверей і сусіда, і швейцара на цей крик з'являються голови носорогів. Беранже повертається в кімнату Жана, дивиться у вікно і бачить одних лише носорогів: «На вулиці їх тепер ціле стадо! Носорожаче військо, біжить собі по вулиці вниз. Як вибратися, як мені вибратися. А ще говорили, що ця тварина живе поодинці! Це брехня. Таку думку слід переглянути! »
Кімната Беранже, яка надзвичайно нагадує Жану. Беранже лежить на дивані, голова у нього перев'язана. Йому сниться щось погане, тому уві сні він кричить: «Роги, бережися рогів!
Беранже падає з ліжка, прокидається і біжить до дзеркала, полегшено зітхає, коли не знаходить на своєму обличчі шишки. Він прислухається до свого кашлю, ще раз дивиться в дзеркало і остаточно заспокоюється, тому що не перетворився на носорога.
До Беранже приходить Дудар. Беранже розповідає йому, що боїться переродитися. Дудар його заспокоює, каже, що не слід так переживати, навіть за того, що трапилося з Жаном. Беранже намагається зрозуміти, що стало причиною перетворення людей на носорогів. Дудар передбачає, що це могла бути якась епідемія, каже, що з цим потрібно змиритися: «Нерозумно, на мій погляд, шаленіти через те, що кільком особам захотілося поміняти шкуру. Їм було погано у власній. Вони вільні ... »Але Беранже переконаний, що потрібно перерубати сам корінь зла. Дудар продовжує його заспокоювати, каже, що пан. Папільйон став носорогом, і намагається виправдати Папільйон: «кожен досягає сублімації, як може», «таке з кожним може трапитися». Але вражений Беранже переконаний, що кожен повинен створювати опір «носорогізму». Дудар відповідає, що «завжди треба намагатися зрозуміти. ... Зрозуміти - означає виправдати ». Беранже і Дудар сперечаються про те, що таке ненормальність і нормальність, і наскільки природно те, що людина стає носорогом. Беранже робить висновок, що Дударєва «надмірна терпимість ... благородне потуранні ... Насправді лише слабкість ... і засліплення ...»
Під час цієї розмови все голосніше стає носорожачій тупіт за вікнами.
Беранже намагається познайомити Дударя з логікою, щоб він допоміг вирішити їм такі складні питання. Але з'ясовується, що Логік теж перетворився на носорога. Біля будинку Беранже вже бігає ціле стадо носорогів.
До Беранже приходить Дезі. Вона повідомляє, що її брат серед перших став носорогом, і його дружина теж, а ще - багато значних осіб в різних країнах. Але Беранже впевнений, що «перевага в чисельності за нами. Треба цим скористатися. Те зробити, перш ніж затопчуть нас ». Дезі запрошує Беранже і Дударя снідати. Дудар хоче піти, але Дезі вмовляє його залишитися. Дезі розповідає, що по вулицях бігають стада носорогів. І все начебто до цього вже звикли, «люди стають стороні, а потім йдуть далі, роблять свою, ніби нічого не сталося»:
А в цей час носороги руйнують казарму пожежників, до того ж пожежники вже перетворилися в цілий носорожачій полк.
Дудар знову хоче піти. Беранже його зупиняє, кажучи, що це небезпечно, - опинитися серед носорогів. Дудар відповідає, що «зобов'язаний до могили ділити зі своїми начальниками і товаришами кожну радість і горе. ... Мій обов'язок - не залишати їх ... »Беранже заперечує, що його обов'язок« свідомо і непохитно противитися їм ». Але Дудар врешті-решт тікає на вулицю. Беранже і Дезі намагаються розгледіти його серед носорогів, але Дудар вже став таким, як усі, у нього дуже чуйне серце, до того ж «він закоханий і зробив це з досади», щоб вразити Дезі.
Беранже дивиться у вікно і бачить, що в місті залишилися тільки носороги, «ніякої людської істоти». Він зізнається Дезі і просить ніколи не залишати його: «Я буду сміливим і сильним. Я теж тебе захищати від будь-яких причеп ».
Дезі відповідає, що вони нікому не бажають зла, тому і їм самим ніхто не зробить лиха. Однак Беранже переконаний, що «час роблять зло, і не бажаючи цього». Дезі закликає Беранже не думати про те, що сталося, не думати про людей, які стали носорогами. Дівчина впевнена: «... Ми маємо право жити. Це навіть наш обов'язок - удвох, без нікого - бути щасливими, незважаючи ні на що ».
Беранже спочатку не помічає, що вона пішла, а потім починає кричати, щоб Дезі повернулася, щоб не залишала його одного, адже вона обіцяла йому. Потім він ретельно закриває двері на ключ і вікна: «Я вам не доберуся. Ви мене не хапайте. Я залишуся тим, ким є. Я ж людина. ... Якщо вона пішла, то це моя вина. Я був усім для неї. Що з ним станеться? Ще одна людина на совісті ». Він затикає собі вуха, щоб чути несамовитий носорогів, дивиться на себе в дзеркало і розуміє, що ніколи не стане носорогом. "Я вже не можу. Переродитися. Я так хочу, дуже хочу, але я не можу. Я вже не можу дивитися на себе. Який я бридкий! Горе тим, хто хоче зберегти свою оригінальність! Ну, тим гірше! Я боронітімусь проти всіх! ... Я остання людина і буду нею до самого кінця! Я не здамся!