Дві групи граничних станів
Граничними вважаються стану, при яких конструкції перестають задовольняти пропонованим до них в процесі експлуатації вимогам, тобто втрачають здатність чинити опір зовнішнім навантаженням і впливам або отримують неприпустимі переміщення або надмірно розкриті тріщини.
Залізобетонні конструкції повинні задовольняти вимогам розрахунку за двома групами граничних станів.
Граничні стану I групи (група непридатності до експлуатації):
- втрата міцності або несучої здатності внаслідок руйнування бетону або розриву арматури;
- втрата стійкості;
- утомлююча руйнування.
Граничні стану II групи (група непридатності до нормальної експлуатації):
· Надмірні прогини або вигини;
· Надмірне розкриття тріщин.
Розрахунок за граничними станами конструкції виробляють для всіх стадій: виготовлення, зберігання, транспортування, монтаж і експлуатація.
Зусилля в статично-невизначених конструкціях визначають з урахуванням непружних деформацій бетону та арматури, що дуже істотно при тривалій дії навантаження, а також враховується перерозподіл зусиль.
1) За природою виникнення:
а) технологічні (від ваги людей в житлових і громадських будівлях, обладнання та кранів в промислових будівлях);
б) атмосферні (від снігу, вітру, змін температури, ожеледь);
в) власна вага несучих і огороджувальних конструкцій;
г) сейсмічні, вибуховими впливами, пожежа, просідання грунтів.
2) За тривалістю навантаження бувають:
а) постійні (власна вага, тиск грунтів, попереднє напруження);
- тривалі (вага стаціонарного обладнання на перекриттях; тиск газів, рідин, сипучих тіл; тривала частина кранових, снігових навантажень і т.д.);
- короткочасні (люди, короткочасна частина кранових, снігових навантажень, вітрові навантаження);
- особливі (сейсмічні, вибуховими впливами, відмова обладнання, просадка підстав).
3) У напрямку:
а) вертикальні (навантаження від ваги конструкцій і тимчасові (корисні) навантаження);
б) горизонтальні (вітрове навантаження);
5) За застосування в розрахунках:
Іноді застосовують термін "корисне навантаження", тобто навантаження, що є умовою функціонального використання тієї чи іншої конструкції або всієї споруди в цілому.
Навантаження, що відповідають нормальним умовам експлуатації, називають нормативними. Нормативні навантаження від технологічного обладнання приймаються за паспортами заводів-виготовлювачів, атмосферні - за результатами багаторічних спостережень, корисні навантаження від людей з розрахунку можливого скупчення на одиниці площі і т.д.
Навантаження, що відповідають граничним максимальних значень, поява яких можливо в результаті впливу неврахованих факторів - називають розрахунковими.
Перехід від нормативного навантаження до розрахункової здійснюється шляхом множення на коефіцієнт надійності за навантаженням:
§ основні сполучення. що складаються з постійних, тривалих і короткочасних навантажень;
§ особливі сполучення. включають крім постійних, тривалих і короткочасних навантажень одну з особливих навантажень.
Якщо в основне сполучення входить одна тимчасова навантаження, її приймають без зниження. При двох і більше тимчасових навантаженнях основного поєднання їх множать на коефіцієнт сполучення, що враховує меншу ймовірність спільної дії розрахункових значень. Для тимчасових тривалих навантажень, для короткочасних. В особливих поєднаннях, а, при цьому особливе навантаження приймають без зниження.