Приспів - 2 рази
Попереджаю одразу, цей трек 18+.
Я в ньому про погане кажу і багато матюкаюся.
Це фантастика, це алхімія, це містика,
Вулична белетристика.
Ми з Кирюхи до грошей ставилися, так би мовити, недбало.
Повідомлення дилера Ромі на пейджер,
Перш підбивши лавешку, ні більше, ні менше
На дві капсули мескаля і гашик для підтримки.
Чекали Рому в Попурі, встигли покурити,
За молочному коктейлю. Рома, де ж ти?
Стоїмо, відрубали настирливі хвости.
Ми, мовляв, самі на холостих.
Он він Рома, видать всю ніч швидко, клубний екстрим.
- Попереджаю, хлопці, мескалін - розрив.
З пачки дві чорно-сині кулі.
- Грошей не треба. - Ну давай ми тебе дурью надуємо.
Надули Рому, самі дунули, подумали.
Хулі тут думати, ще трішечки дунули, плюнули.
Так можна дути невтомно.
Їдемо в автобусі, з нами їдемо мескалін.
Сидимо у Кирюхи в кімнаті, дивимося телевізор.
Мескалін на нас дивиться - лежить на столику.
Є не поспішали, час ікс призначили на 9.
Ожідаха нерви трепет.
Мама виявилася в кімнаті по-різкого
І відразу руки потягнула до мескаль.
"Це що за препарат?" Кажемо: "Від головного болю."
"Дуже добре," - говорить і запиває капсули водою дві.
Опа-опа, на диванчик присіли обидва.
Аби нам Бутор продав Рома.
Кирюха прикинув, що в запасі є півгодини,
А потім почнеться яловича ковбаса.
Маму без варіантів чесати.
Що їй скажеш? Мовляв, зараз почнуться чудеса?
Мовляв, приготуйся до того, що будинки висадиться десант
І з тобою, мамо, будуть говорити небеса?
Тим часом, мама сіла пити чай.
Кажу Кирюхи: "Ну все, почнеться зараз."
Мама встала, підійшла до вікна, її початок качати.
Села навпочіпки, щось під ніс бурмочучи.
На карачки як собака, почала гарчати.
Кажу Кирюхи: "Може в швидку, може лікаря?"
Мама встала, розстелила рушник на столі.
Зарядила кетчупом, туди ж десяток котлет.
Кричить: "Олег, Вадик, йдіть, обід готовий"
Олег? Вадик? Це взагалі хто?
Знаємо мескаль - вирішили мамі не суперечити.
Сіли за стіл. "Їжте, ось сіль, а ось перчик."
Раптом мама з розмаху б'є Кирюхи по пиці
І різким рухом йому до горла ніж.
Мені з ноги в грудину, падаю під стіл.
Кричить: "Так щоб я бачила руки! А ну кидай ствол!"
За її зіницях було зрозуміло, що це не розвага.
Ну, блядь, думаю, де ж мені взяти ствол.
Тримає Кирюху за волосся, іншою рукою тесак.
"Ну! Я чекаю! Давай стовбур кидай!"
Кажу: "Тільки не вбивайте заручника."
Знімаю тапок і кидаю їй обережненько.
Ми з нею очі в очі, ну прямо вестерн.
Мама розрядила тапок - так, це погані вісті.
Раптом мама пісеньку задзижчала:
"Ходжу, блукаю, на мені піжама.
Принесеш валізу, в ньому, е-е, півмільярда
Дрібними купюрами. Чуєш ти, ясна команда? "
Вступаю в гру, починаю її чесати.
"Мені потрібно 2 години. Кирюха, що не ссать!"
Виходжу з кімнати, з шафи дістаю чемодан,
Складаючи туди весь підручний мотлох.
Киря сидить, прив'язаний до стільця.
Мама, як ні в чому не бувало, миє посуд.
"Ось і ви, пане, хм, швидко зібрали суму.
Хочете супу? Хочете супу? "
Каже: "Я відпускаю людей похилого віку, дітей, жінок.
І давай обійдемося без вогневої підтримки.
Через годину на дах повинен сісти вертоліт,
І в ньому нікого, за штурвалом один пілот. "
Я, відкривши рот, слухаю весь цей гін.
"Добре," - кажу, виходжу на балкон.
На дев'ятому поверсі є вихід на дах.
Яка, блядь, дах? Потрібно штурмувати.
На кухні мама з скатертини і штор змайструвала парашут.
Думаю, це вже не жарти.
Кирюша пріжух з вафельним кляпом у роті.
Мама ніж не випускає з рук.
Пішов третя година, саме час для штурму.
По коридору без палева пробираюсь до кухні.
Роблю крок, другий, але мама цього тільки чекала.
Бля, я з голими руками проти ножа.
Вона рубає і коле, коле і рубає.
Моє життя вирішувалася на прокуреній маленькій кухні.
Я через Кирюху по столу і в коридор.
Зачинив двері, чую крики, Кирюхін виття.
Викликаю маму на переговори.
Кажу: "Вам летіти скоро, гелікоптер вже на підході."
Через 10 хвилин виходять двоє:
Блідий Киря, мама з ножем у його горла.
Коридор - ну прямо бойовик від Спайка Лі.
І раптом відчиняються двері, входить Кірін батя - приколи.
Він відразу вкурил в чому тут справа.
Встиг мені дати в пах з коліна.
Мама заволала: "Я ж казала - без зайвих людей."
Я з підлоги піднімаюся: "Це пілот Андрій."
"Не вірю, чому не по формі? А де шолом?"
"Шолом? Е-е, шолом в вертольоті. А форма то йому навіщо?"
Маяками татові пояснюю суть справи.
Мовляв, мама того, що щось не те з'їла.
Мовляв, зірвала дах і вона, дах, поїхала в Гагри.
І головне зараз - знешкодити маму.
Папа на кроці викинув руку.
Мама впала, потягнувши з собою Кирюху.
Мама в обратку татові в пузо ногою
І коридорі зав'язався відчайдушний рукопашний бій.
Коли приїхала бригада з дурдому,
Маму мескаль відпускав потроху.
Потім тато Кирюхи говорив з нами,
Ці хвилини стали для нас найстрашнішими снами.
Не з чуток знаю, що значить спятить.
Адже мозок плавиться і починає потихеньку капати.
Звідки прийшов і куди пішов сталкер?
Ми зустрінемося на нашій звалищі.
Приспів - 2 рази
Попереджаю одразу, цей трек 18+.
Я в ньому про погане кажу і багато матюкаюся.
Це фантастика, це алхімія, це містика,
Вулична белетристика.