Нікчемні угодою є угода, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв'язку з протиправність або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання її такою і від бажання сторін.
Визначають такі ознаки нікчемного правочину:
1. Нікчемний правочин є недійсним тільки у випадках, передбачених законом. в Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати один від одного виконання;
2. Правочин є нікчемним з моменту її вчинення незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін. Бажання сторін про визнання його дійсним до уваги не приймаються, оскільки така угода суперечить нормам закону. Суд допускає визнання такого правочину недійсним лише у випадках, визначених законом. Наприклад, при недотриманні нотаріальної форми договору за умови його повного або часткового виконання, якщо одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ч. 2 ст. 220 ЦК України). Наявність можливості визнання дійсним вчиненого правочину не зобов'язує суд виносити таке рішення, оскільки угода може порушувати інші умови дійсності угод або навіть бути неукладеним у зв'язку з недосягненням згоди з усіх істотних умов;
3. Нікчемний правочин не породжує правові наслідки, які притаманні угоді даного виду. Сторони не досягнуть бажаного результату в результаті вчинення нікчемного правочину. Наприклад, недієздатність однієї зі сторін за договором купівлі-продажу породжує його нікчемність, за що такий договір не породжує прав і обов'язків, що виникають з договору купівлі-продажу;
4. Незначна угода породжує лише наслідки, які пов'язані з його недійсністю. в Відповідно до ст. 216 ГК України такими наслідками будуть відновлення сторін в первісному положенні (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, заподіяних іншій стороні або третій особі внаслідок його вчинення. Окремі нікчемні правочини (наприклад, угода, що порушує публічний порядок, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, - ст. 228 ЦК України) передбачають особливі правові наслідки: одностороння реституція (відновлення однієї зі сторін угоди в первісному положенні і звернення майна іншого боку в дохід держави) і недопущення реституції (звернення в дохід держави майна двох сторін). Недійсним може бути лише укладена угода, тому необхідно недійсний правочин відрізняти від неукладеним. Недійсний - це такий договір, який здійснився, але в силу наявних у нього недоліків не має правової сили, а породжує наслідки його недійсності. На відміну від недійсного, неукладеним угода ніколи не існував і існувати не міг, тому правової сили не має. Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема, істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для даного виду договорів, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Також вважаються неукладеними правочини. в яких ніхто не почув акцепт стороною, що направила оферту; не передана майно, якщо відповідно до законодавства для здійснення угоди потрібна його передача, і т.д.
Якщо у справі сторони не домовилися щодо всіх істотних умов договору, в задоволенні позову про визнання його недійсним судом буде відмовлено. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до угоди, яка не скоєно.
ГК України відносить до нікчемних такі угоди:
1. Досконала з порушенням обов'язкової письмової та нотаріальної форми (статті 218,219, 220).
2. Досконала малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221).
3. Досконале у випадках, передбачених законом, без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224).
4. Досконала недієздатною фізичною особою (ст. 226).
5. Правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228). Нікчемні правочини хоч і називають абсолютно недійсними, оскільки в момент укладення вони не породжують для сторін цивільних прав та обов'язків, однак цивільне законодавство передбачає випадки, коли нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. На відміну від ГК 1963 р який встановлював тільки одна підстава визнання дійсною нікчемного правочину (угоди з порушенням нотаріальної форми), ГК України визначає можливість визнання дійсними при відповідних умовах таких нікчемних правочинів: з порушенням письмової, нотаріальної форми; скоєних малолітніми та недієздатними особами; скоєних без згоди органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 226) . У такому випадку мова йде про оздоровлення нікчемного правочину та встановлення його дійсності за рішенням суду. Тому нікчемні правочини, які за позовами зацікавлених осіб визнаються судом дійсними, можна назвати відносно незначними. Якщо в оспорюваних угодах має місце позов про визнання їх недійсними, то в незначних угодах, у визначених законом випадках, може бути пред'явлений позов про визнання їх недійсними.