«Елизаветинский сад» - єдиний в Москві безкоштовний дитячий сад для дітей з середньою і важким ступенем ДЦП. Наші співробітники вчать дітей спілкуватися, допомагають здобувати важливі побутові навички. Ми існуємо тільки завдяки вашій допомозі. Підтримайте наших підопічних!
Директор розвиваючого центру для дітей з ДЦП «Елизаветинский сад» Тетяна Сергіївна Мишатіна
Госпіталь Святого Юди Тадея в місті Мемфісі є найбільшим в світі науково-клінічним центром з лікування онкологічних захворювань у дітей. Лікарня існує на гроші благодійників і лікує дітей безкоштовно. Чому ж в Росії містити лікарню на благодійні кошти неможливо?
Госпіталь Святого Юди Тадея в місті Мемфісі (штат Теннессі, США) є найбільшим в світі науково-клінічним центром з лікування онкологічних захворювань у дітей. Ця лікарня знаменита на весь світ тим, що існує на гроші благодійників і що в неї беруть лікуватися дітей з усього світу - і при цьому абсолютно безкоштовно. Про те, щоб у нас було щось подібне, ми можемо тільки мріяти. У російських умовах утримувати лікарню на благодійні кошти не представляється можливим.
Мемфісу лікарню, засновану в 1962 році американським актором-коміком ліванського походження Денні Томасом, все в один голос називають ідеальною. Цей епітет чи не здається перебільшенням: де ще кращі лікарі за допомогою новітніх технологій рятуватимуть дітей від смерті, не вимагаючи плати і створюючи комфортні умови для життя дитини в колі рідних? Але найнеймовірніше в цій казковій історії те, що лікарня майже повністю існує на гроші благодійників.
Пожертви складають майже 70% від річного доходу лікарні. Ці кошти для неї збирає Суспільство американців ліванського і сирійського походження (ALSAC). Всього лише 8% від бюджету госпіталю покривають гроші, отримані від страхових компаній. Тобто мізерна медична страховка пацієнтів Святого Іуди практично не витрачається на оплату дорогого лікування. До того ж поліс є далеко не у всіх американців, і вже тим більше його немає у приїжджають в лікарню іноземців. Лікування таких пацієнтів на 100% є безоплатним.
Крім безкоштовного лікування, абсолютно безкоштовним є і перебування в лікарні дитину і його батьків. Поруч з госпіталем побудовані спеціальні житлові корпуси для короткострокового, середньострокового і тривалого перебування. Сім'ї безкоштовно годують, забезпечують всім необхідним і навіть виплачують по 100 доларів в тиждень на дрібні витрати.
Частина пожертвувань йде на фінансування наукових досліджень, які проводяться в лікарні. Вони грають дуже важливу роль: новітні розробки відразу ж застосовуються на практиці, і багато в чому саме вони дозволили досягти феноменальних результатів по виліковності.
Півстоліття тому, коли лікарня тільки відкривалася, в Америці виживав лише кожна п'ята дитина, котра захворіла на рак. Сьогодні завдяки розробленим і випробуваним тут методам лікування виживає 80% пацієнтів.
У всіх відношеннях лікарня в Мемфісі є унікальною. Щоб повною мірою усвідомити це, варто сказати кілька слів про класифікацію американських медустанов. У США налічується близько 6000 лікувальних стаціонарів. Вони бувають трьох типів: державні, комерційні та некомерційні (non-profit).
Госпіталь Святого Іуди формально відноситься до останніх. Лікувальних установ цього типу в Сполучених Штатах більшість - близько 60%. на них припадає близько 70% ліжкового фонду. Як і комерційні, вони лікують пацієнтів за гроші (в St. Jude за пацієнтів платить благодійний фонд), активно займаються маркетингом і взагалі повністю «заточені» на отримання додаткової вартості.
Варто, втім, сказати, що потрапити до Святого Іуди не так просто. Існує ряд строгих обмежень. По-перше, діагноз дитини повинен підходити під дослідження, які ведуться в клініці. По-друге, пацієнта повинен направити його лікуючий лікар. По-третє, у дитини повинен бути «відкритий протокол», тобто він не повинен отримувати лікування до надходження в госпіталь.
Остання умова особливо важко виконати: через курс хіміотерапії або переливання крові проходить більшість пацієнтів, перш ніж їм радять їхати в місто Елвіса Преслі. Так кажуть люди, які намагалися прилаштувати маленьких пацієнтів в заповітний госпіталь. На те у американських лікарів є свій резон, але для багатьох наших співвітчизників це закриває шлях в Мемфісу клініку.
Як вже було сказано вище, госпіталь Святого Іуди - абсолютно винятковий випадок навіть для західного світу. За даними Forbes. це всього лише одна з двох лікарень, що увійшли в американський топ-50 благодійних організацій за обсягом залучених донорських коштів (11-е місце).
Інші госпіталі за такою моделлю не працюють. Зазвичай крім благодійних надходжень лікарняна каса наповнюється за рахунок бюджетних коштів, виплат від страхових або безпосередньо з кишені пацієнтів. При цьому пожертвування складають дуже незначну частину доходу. До слова, другий госпіталь, представлений в списку Forbes, - Memorial Sloan Kettering Cancer Center (45-е місце) - підпорядковується загальним правилом: залучені гроші меценатів становлять всього лише 8% від його бюджету.
Взагалі, американські лікарні не надають даних про суму отриманих благодійних коштів. В річних фінансових звітах ці надходження враховуються в графі «Інші доходи». Як правило, це мізерна частина дохідної частини бюджету лікарні, в середньому близько 3%.
Всього ж на охорону здоров'я в США витрачається 2,26 трлн дол на рік. Таким чином, пожертви складають близько 1% від цієї суми. Повністю містити медустанови на ці гроші неможливо.
Схожа ситуація спостерігається і в інших країнах з розвиненою системою охорони здоров'я. Наприклад, в Ізраїлі, де багато лікарень були побудовані і діють в даний час не без допомоги донорів, повністю благодійних і до того ж безкоштовних лікарень не існує.
Навіть популярний медичний центр імені Едіт Вольфсон, названий на честь своєї засновниці-альтруїстки, сьогодні має статус державної установи та надає допомогу хворим або за гроші, або по страховці. Та ж ситуація - в клініках «Шаарей Цедек» і «Іхілов».
На пострадянському просторі кілька років тому була спроба організувати дитячу клініку по моделі лікарні Святого Іуди. Однак вона зазнала краху. Дружина колишнього президента України Катерина Ющенко та її фонд «Україна 3000» на протязі семи років збирали гроші на «Дитячу лікарню майбутнього» - клініку для важкохворих дітей, які, за задумом, мали лікуватися там безкоштовно.
Як йде справа з російськими лікарнями та їх фінансуванням, знає кожен. В передноворічних «прямих лініях» і «великих прес-конференціях» президента з кожним роком звучать все більш обнадійливі цифри про стан вітчизняної охорони здоров'я. Але з кожним роком ці цифри все більше розходяться з реальністю.
Навіть провідним медичним центрам доводиться сподіватися на допомогу благодійників. «Багаторічний досвід Російської дитячої клінічної лікарні у співпраці з благодійними організаціями з року в рік підтверджує той факт, що на сьогодні ми як державна бюджетна установа не маємо підстав для відмови від позабюджетної частки фінансового і матеріального донорства з боку третього сектору», - йдеться, до наприклад, на сайті РДКБ.
Благодійні кошти в Росії грають іншу роль, ніж в Америці. Ми не можемо розраховувати на те, що гроші філантропів допоможуть освоїти передові методи лікування або безкоштовно зцілити від раку всіх дітей - і своїх, і закордонних. У нас пожертвування - це необхідна підпора, без якої впаде все, без якої в поліклініці не опиниться вати і медичних рукавичок.
Російські лікарні не публікують у відкритому доступі свої фінансові звіти. А якщо щось і можна відшукати, то там немає витрат на благодійність. Про донорських надходженнях не повідомляє навіть, наприклад, лікарня святителя Алексія, митрополита Московського, існуюча на пожертвування. Втім, нескладно підрахувати, що того обсягу коштів, який в Росії направляється на благодійні потреби, на фінансування лікарні не вистачить ні при якому розкладі. Досить зіставити порядок цифр: росіяни, відповідно до підрахунків «КСВ - Русский центр», в рік сумарно роблять пожертвувань на 3 млрд доларів - тобто майже в 100 разів менше, ніж в США. В Америці, як ми пам'ятаємо, одним тільки лікарням щорічно дістається 23 млрд доларів.
Можна довго перебирати причини, за якими здійснити в Росії проект в дусі госпіталю Святого Іуди не представляється можливим. Їх багато, і вони лежать на поверхні: це і скромний загальний обсяг пожертвувань, і втрачені традиції меценатства, і недовіра громадян до «третього сектору», і відсутність стимулів від держави до розвитку благодійної діяльності, і чиновницькі перепони, і корупція, і структура системи охорони здоров'я ... Однак коли в кінці 1950-х років Денні Томас зважився на такий божевільну затію, це теж здавалося неможливим. Але у нього вийшло. Може, вийде і у нас?