Невже я розчарувалася в чоловіках?
У мене був непростий шлюб: дуже примхливий і хвороблива дитина, чоловік заробляв нестабільно і мало, грубо зі мною звертався і не підтримував. Я тягнула на собі все: дитину, побут, заробіток (довелося через півроку декрету вийти на роботу), звикла приймати всі важливі рішення сама. У якийсь момент я усвідомила, що чоловік - просто баласт для мене і любов пройшла давно. Після розлучення у мене все налагодилося. Купила квартиру в кредит, потихеньку лечу ті болячки, що заробила за 5 років шлюбу, адже раніше мені було не до себе. Та й дитина стала спокійним - ми з ним живемо мирно і дружно. У мене багато друзів, я товариська і весела. З тих пір як я розлучилася, пройшло 2 роки, а особисте життя у мене так і немає. Я просто уникаю залицяльників. Я не хочу заміж. Я звикла сама приймати рішення, де і коли проводити відпустку, що купувати, а що ні. Не хочу ніяких нових родичів. Не хочу стирчати на кухні кожен день, не хочу більше народжувати. Вірніше, я боюся народжувати, тому що це означає стати безпорадною і знову залежати від чоловіка на якийсь час. Боюся, що знову розлучуся і мені доведеться піднімати однією вже двох дітей. Мені здається, що зараз я щаслива і вільна. Але моя мама за мене тривожиться, та й сама я розумію, що одного разу син виросте, батьків не стане, і я залишуся без сім'ї, одна. Всякий раз, зустрічаючи чоловіка, я бачу в ньому якісь негативні риси: всі вони здаються мені недостатньо надійними, несерйозними, що не симпатичними. Невже в 31 рік я вже настільки розчарувалася в чоловіках, що не зможу нікого покохати?
Аліна,
Казахстан, 31 рік
10.10.16
Думки наших експертів
Аліна, це не розчарування, а нормальний зрілий погляд на стосунки з чоловіками. Самодостатню жінку, яка все може сама і всього сама вже домоглася, складно здивувати дешевими вчинками і словами. І я особисто бачу в цьому великий плюс: ти автоматично позбавлена від порожніх романів з чоловіками, які нічого не зможуть тобі в стосунках дати, і можуть виявитися таким же баластом, як твій колишній чоловік. І, повторюся, це не «розчарування», а досвід, який підказує тобі не кидатися на чоловіків за принципом «цілком зійде і цей, аби був». Ти вже знаєш, що «аби був» - це не те, що тобі потрібно, тому що такий варіант не приносить нічого позитивного в твоє життя. Зате ти вільна, не пов'язана з черговим невдахою, який просто займає чуже місце біля тебе. Значить, «той самий» має шанс опинитися поруч. Головне, не починати панікувати і не намагатися зараз на догоду мамі «заводити» чоловіка, як якогось звірятка (щоб було, кому з роботи зустрічати). Слухай свій внутрішній голос: якщо ти відчуваєш себе щасливою і вільною - значить, з тобою все в порядку. І в 31 рік переживати, що залишишся одна в 60, бо не погодилася на «якогось» партнера, - дурість. Будуть у тебе нові відносини, просто на все потрібен час.
Аліна, особисто я не бачу нічого дивного або неправильного в тому, що з тобою відбувається. Ти всього лише подорослішала, стала більш вимогливою і відповідальною. І це цілком природно. У тебе за плечима п'ять років досить непростих відносин, і неповнолітня дитина під опікою. Ясна річ, що ти змінилася, змінила пріоритети і просто стала сприймати життя інакше, ніж до заміжжя. І на чоловіків стала дивитися інакше. Ні, вони не перестали тебе цікавити, немає, ти не розчарувалася. Однак тепер, щоб надати на тебе враження, потрібно щось більше, ніж наявність штанів і вміння говорити банальності. Тому, на мій погляд, ні засмучуватися, ні панікувати не варто, як і говорити про те, що немає особистого життя. Ти ж сама пишеш, що людина ти відкритий, веселий, що багато друзів. Стало бути, життя є. Інша справа, що в ній поки немає постійного чоловіка. Але, просто повір, це справа наживна. Через якийсь час ти обов'язково зустрінеш того, хто тебе зацікавить. Ну, а далі вже як Бог дасть. Загалом, не переживай. Все нормально, а буде ще краще.