Мед виходить з двох джерел: з квітів або з паді. У нас багато рослин, в яких під час цвітіння виділяється нектар в квіткових чашечках, але чимало і таких, які зовсім не дають його. Найбільш нектар виділяється в кольорах в теплу, кілька вологу пору, коли соки в рослинах звертаються сильніше, і тому в таку пору і медозбір буває найбільший. Під час же холодної, вет-Реною погоди і посухи нектар в кольорах не виділяється або висихає, а по-тому немає медозбору і бджоли на них не сідають.
Паддю називаються виділення, що з'являються зверху на листі і гілках рослин. Простолюдини вважають, що падь упадає немов роса з повітря: від того вона отримала і свою назву. Але якби ви-ділення падали з повітря, то опускалися б однаково на всі дере-ров'я, чагарники і трави, навіть на інші предмети, а цього не случає-ся ніколи.
Долина з'являється дійсно на листках, але не з повітря. Долина тваринного походження виділяють різні види попелиць, червців, листоблошек, пенніц, що харчуються соками рослин. Вони обсідають листя і кінці молодих деревних пагонів, висмоктують з них солодкість, а потім випускають з себе крапельки, які падають на нижнє листя і наділяють їх солодкої блискучою масою. Найвиразніше цю долину можна бачити на сливах. Це перший рід паді. З'являється вона в спекотне та сухе літо, бо тоді цих комах багато, так як вони розмножуються лише під час подібного літа, а в осо-сті, якщо два роки підряд буде таке літо. Ці комахи плодяться тоді мільйонами, і від них бувають великі паді. У холодну ж і мокре літо вони не розмножуються, а гинуть і зустрічаються рідко, а тому від них не буває і паді.
Інший рід паді складають виділення, самі безпосередньо виступаючі на поверхні листя і гілок у вигляді солодкого поту. Ця долина з'являється лише під час тихої спекотно-вологої погоди, бо тог-да деревні соки звертаються сильніше, а внаслідок їх надлишку і виступає та солодкість наверх через пори листя і гілок. Це не що інше, як рослинний цукор, розведений водою, який рослина не може засвоїти і виприскує. Ця долина є частіше, ніж від комах, і буває іноді до того багата, що капає з листя і ве-ток. Найбільш бачимо її на дубі, липі, осики, клені і яворі, на їли і ялівці, але буває також на інших деревах і чагарниках, на сливах, вишнях, ліщини, смородині і т.п. Долина ця буває не тільки на деревах і чагарниках, але трапляється також і на травах, на жита, Віке, пшениці.
Долина впізнається по тому, що листя і гілки блищать від виділень, як би облиті клеєм, а якщо спробувати мовою, то відчувається солодкість. Чути також на деревах шум бджіл, а в пасіках помітно незвичайний рух, і бджоли повертаються такі важкі, що падають перед уль-му. Коли падь буває на листках, то і в кольорах багато нектару, а слідові-тельно, взагалі дуже великий медозбір.
Бджоли збирають падь з ранку до полудня і тому вилітають з рассве-те, пополудні ж не можуть збирати її, тому що вона густіє і виси-ганить від сонця, поки не зволожить її ранкова роса або дрібний дощик, але сильний дощ знищує падь, бо зовсім змиває її.
Кращий і самий здоровий мед для бджіл - квітковий, одержуваний ж з паді - найгірший, бо в ньому немає стільки солодощі і він не так здоровий для бджіл. Особливо шкодить їм мед, зібраний з осінньої паді на їли і ялівці, бо вони від нього хворіють шлунком взимку і обсипаються. Взагалі кожна пізня долину швидше шкодить пасіці, ніж допомагає, бо бджоли не можуть вже того меду переварити як слід і запечатати, а незапечатаний мед найбільше шкодить взимку і звичайно вироб-водить пронос.
Кращий мед дають липа, будяк і гречка. З липи і Будяков мед бе-лий, з гречки жовтий, а з вересу темний і кілька терпкий.
Нектар, тільки що принесений з поля, рідкий і світлий, як вода, і тільки в вулику жовтіє і густіє. Розірвавши бджолу, можна за кольором і гус-тоте меду в бульбашці дізнатися, чи принесла вона його з поля або вкрала з іншого вулика.
Кожен мед твердне і цукрується від холоду однаково, як в бочці, так і в сотах. Засахарівшійся мед ми називаємо Крупцом. Скрупівшійся мед нітрохи не шкодить бджолам, якщо тільки в вулику хороша сила, щоб зігріти його або розпустити, якщо є вода для цього. Але якщо сила небо-більша і у бджіл немає ні води, ні роси, яка взимку сідає на стінки вулика, і вони не можуть вилетіти і принести води, то не можуть їсти скрупів-шийся мед і обсипаються при найбільшому його запасі. У бочці же мед тим краще, чим твердіше і чим більше засахарітся, бо це є вірною ознакою, що в ньому немає підмішування.
Збір меду. Бджола збирає нектар хоботком і не смокче його, але кщо-показують як би мовою, кладе в рот і ковтає; таким чином нектар пере-ходить в Медовня зобик і постійно наповнює його. Прилетівши у вулик, бджола вивергає його ротиком в першу вільну позицію і знову летить в поле. Так бджоли носять мед цілий день і тільки вночі або в інший вільний час висмоктують назад з осередків і переробляють в собі, при-ніж відділяється волога і мед густіє, і тоді вже складають його в запас. Як тільки наповниться осередок, вони запечатують її тоненькою кришеч-кою з воску, і такий мед ми називаємо запечатаним.
Бджоли складають мед якнайдалі від льотка, з предост-рожності від хижаків, значить переважно в верху вулика, і так йдуть зверху вниз, а їдять від низу до верху. Тому якщо в соте видно мед внизу, тобто він, звичайно, і вгорі.