Не хочу вчитися, а хочу ... екстерном
Сьогодні багато батьків, котрі мають дітей шкільного віку, не хочуть віддавати своє чадо до загальноосвітньої школи. З різних причин. Віддають перевагу альтернативному навчанню, благо комерційних навчальних закладів з різним ухилом вибір величезний.
Але є й такі батьки, у яких при слові «школа» виникає зубний біль. Тобто вони взагалі не хочуть мати з нею справу. Як же бути? Адже в нашій чудовій турботливою країні існує право на освіту, якось непомітно перетворилося на залізобетонний обов'язок для кожного члена суспільства.
Так Так. Хто ще не в курсі, повідомляю: не ходити в школу людина не має права. Він зобов'язаний її закінчити.
Так ось. Якщо ви не хочете віддавати дитину в школу або вирішили забрати з неї дитину, котра вже провчилася там кілька років, варто знати наступне.
Існують два види навчання дитини поза шкільними стінами. Це домашнє навчання й екстернат. Між ними є істотні відмінності.
На домашньому навчанні перебувають діти, які не можуть відвідувати школу виключно за станом здоров'я. Висновок про який дає спеціальна лікарська комісія. Після чого дитина навчається вдома. При цьому його обов'язково відвідують учителі школи за місцем прописки дитини. Тобто це та сама шкільна морока, тільки вдома. При цьому ще й учителі не надто раді таким дітям, тому що на них лягає додаткове навантаження у вигляді регулярних походів додому до учня.
Для здорової дитини, батьки якої подумують про домашнє навчання, такий варіант неприйнятний.
Другий варіант - навчання за екстернатною формою. Єдино можливий на сьогодні для тих, хто не готовий просиджувати добру половину життя за партою. Тут є цілий ряд нюансів.
Згідно із законом України навчатися екстерном має право дитина будь-якого віку, тобто з першого по 11-й клас. Однак у дитини повинні бути поважні причини на такого роду навчання. Ними є:
• очевидна обдарованість дитини (випередження шкільної програми на один клас по одному і більше предметів);
· Підвищена завантаженість у спортивних або творчих колективах (доказом є особливі досягнення дитини та розклад занять спортом або музикою, завізований спортивною або музичною школою);
• тривалі відрядження батьків або проживання за кордоном більшу частину навчального року (тут вам знадобляться довідки з місця роботи обох батьків про те, що їх робота пов'язана з тривалими відрядженнями).
Заручившись необхідними документами, ви можете йти в міський відділ освіти і просити, щоб він направив вас в школу за місцем прописки для навчання за екстернатною формою.
Майте на увазі, якщо ви правильно підготувалися, відмовити вам не мають права. Тому в якості додаткової літератури краще ознайомитися з законом Міністерства освіти про екстернат.
Як навчання екстерном виглядає на практиці?
Якщо на етапі, описаному в першій частині статті, все пройшло успішно, ви відправляєтеся в школу, де навчатиметься ваша дитина. Перш ніж ви напишете заяву про зарахування дитини до навчального закладу, директор зобов'язаний ознайомити вас зі статутом школи та критеріями оцінювання знань (про це є спеціальний документ). Також вам дадуть почитати закон про екстернат.
І тільки після цього ви напишете заяву, яке і за обсягом і за формою сильно відрізняється від загальноприйнятого. Його суть зводиться до того, що ви зобов'язуєтеся надати школі відповідно складений індивідуальний графік навчання вашої дитини.
Так Так! Якщо ви думали, що вчитися екстерном - це прийти в кінці навчального року на іспити, ви сильно помилилися. Разом з директором школи ви зобов'язані скласти графік відвідування вашого чада в стінах цього закладу для отримання консультацій з кожного предмету та здачі поточних контрольних робіт. Копія графіка буде передано у міськвно, туди ж школа звітує про благополучний перебіг навчального процесу.
Дитина має право на отримання підручників у шкільній бібліотеці та на 15-хвилинну консультацію з кожним вчителем один раз на семестр. На практиці цієї консультації вистачає якраз на те, щоб обговорити з учителем час, коли дитина прийде здавати залік або писати контрольну роботу.
Що стосується самого графіка відвідувань, ми звели його до мінімуму. Дитина приходить один раз на початку чверті - взяти обсяг роботи, і другий раз в кінці чверті - здавати. Весь інший час - свобода від знаходження в школі.
Будинки з дитиною краще спланувати час і скласти свій графік освоєння матеріалу. Якщо дитина маленька, то вам доведеться практично весь час вчитися разом. По крайней мере, допомагати до тих пір, поки він не зможе справлятися самостійно. Аби встигати вчасно, потрібно елементарно розділити кількість сторінок в підручнику на кількість днів, що залишилися до заліку, щоб знати, скільки потрібно прочитати по кожному предмету.
Так, оформлення. На це варто звернути увагу, якщо ваша дитина взагалі не вчився в школі і не знає, скільки клітинок потрібно відступати від слова «Завдання» вліво і вниз. За неправильне оформлення знижують оцінки. А якщо оцінки вас хвилюють не дуже, то пошкодуйте час: можуть змусити переписувати.
Загалом і в цілому все залежить від людських якостей вчителів і від того, як особисто ви зможете домовитися. Як показує практика, деякі вчителі ставляться до дитини як до студента-заочника, тобто молодець, що взагалі прийшов. А деякі не попускають.
Але більшість незадоволені тим, що їм доводиться витрачати свій час на одну дитину. І майже кожен запитав: «А ви провчитеся у нас тільки п'ятий клас чи й далі залишитеся?»
Одним словом, будьте готові до того, що в звичайній школі така форма навчання ще велика рідкість (особливо в маленьких містечках, не кажучи вже про села) і працівниками системи освіти не особливо вітається.
Жителям столиці пощастило більше. У Києві існує спеціальна школа екстернів. Хоча вона одна на всю країну, там можуть навчатися тільки діти з київською пропискою. Всім іншим потрібно просто докласти трохи зусиль - і все вийде.